«Назад шляху немає»: як росіяни вербують українських підлітків і як їх захистити — поради фахівців

Author:

Markiian Klymkovetskyi

Дедалі частіше ми бачимо випадки, коли російські спецслужби вербують українських підлітків через інтернет. Обіцяють легкі гроші, «дорослі» завдання й «важливу місію», а потім дистанційно підривають своїх агентів.

Наймолодшій дитині, яку намагалися завербувати, лише 12 років. І це тільки з тих випадків, що вдалося викрити.

Кожна пропозиція про роботу, кожен «новий друг» і кожен чат у месенджерах можуть бути частиною складної гри з вербування підлітків. Ми в жодному разі не залякуємо, але попереджаємо: російські куратори почали масове «полювання» на наших дітей.

Щоб зрозуміти, як відбувається вербування і як уберегти від нього підлітків, «Голоси дітей» поспілкувалися зі спеціалістами:

психологами фонду Сергієм Михайликом та Оленою Лісовою;
експертками ГО «ВГЦ "Волонтер"» Людмилою Гриценко й Тетяною Журавель;
фахівчинею з цифрової безпеки Анастасією Апетик

Ілюстрація — Христя Данько, 18 років

Хто в зоні найбільшого ризику?

Спецслужби рф першочергово націлюються на підлітків, які:

шукають додаткового заробітку й хапаються за будь-які оголошення про роботу;
активні й ініціативні, але не вміють спрогнозувати наслідків своїх дій;
не обізнані про юридичну відповідальність, зокрема щодо неповнолітніх;
мають низьку самооцінку, почуваються самотніми або ізольованими, не відчувають підтримки в сім’ї.

Коли ми відчуваємо безсилля й тривогу, хтось здатен переконати нас у значущості певних дій. Саме тут залучають пропаганду й маніпулювання емоціями.

Як зазвичай відбувається вербування?

Російські куратори знаходять телеграм-канали й групи в соцмережах, які пишуть про пошук роботи чи «рейди ТЦК» або публікують розважальний контент (знайомства, відеоігри).
На таких платформах розміщують оголошення на кшталт «Віддалена зайнятість — висока оплата».
Підліткам, які відгукнулися, спершу дають прості завдання, щоб перевірити їхню готовність (як-от поширення листівок).
Із часом завдання ускладнюють (наприклад, сфотографувати об’єкт), заманюючи маніпуляціями й обманом. Якщо підліток сумнівається, його переконують, що відповідальності за це не буде, або ж залякують: «Назад шляху немає».

Крім того, росіяни можуть грати роль друга, втираючись у довіру, або ж представлятися поліцією і просити особисті дані.

Відповідальність за злочини на користь росії для неповнолітніх може коливатися від пробації (контроль та ресоціалізація без позбавлення волі) до реального строку (3–15 років за ґратами залежно від тяжкості злочину). А ще відшкодування збитків, яке може лягти як на підлітка, так і на батьків.

Деякі завербовані підлітки втрачають найцінніше — здоров’я або навіть життя.

Як перевірити, чи акаунт «нового друга» справжній?

Зверніть увагу на цифрові червоні прапорці, які можуть сигналізувати про ризики:

акаунт створено нещодавно;
мало дописів, фото або друзів;
швидко переходить до особистих тем і намагається виманити персональні дані.

Якщо в незнайомця є фото, спробуйте закинути його в ресурси для перевірки, як от Google Images, TinEye та AI or Not — так дізнаєтесь, якщо зображення чуже або створене за допомогою ШІ.

Якщо маєте номер телефону чи email — спробуйте X-Ray Contact або Truecaller.

Щоб захистити свої акаунти й листування, пам'ятайте низку універсальних правил:

Вмикайте двофакторну автентифікацію усюди. Краще це робити через застосунки типу Google Authenticator, а не SMS.
Обмежуйте видимість профілю —налаштуйте приватність на «лише для друзів».
Вимикайте геолокацію у постах і фото.
Регулярно переглядайте дозволи для застосунків (які мають доступ до акаунту).
Перевіряйте активні сесії (сеанси) в месенджерах та соцмережах.

Як батькам зрозуміти, що щось не так?

Вербування часто супроводжується різкими змінами в поведінці дитини. Зверніть увагу, якщо підліток:

стає замкнутим й агресивним, уникає розмов із рідними;
втрачає інтерес до попередніх захоплень;
різко змінює коло спілкування, друзів;
усе втаємничує та приховує.

Через свої вікові особливості підлітки інформаційно вразливі. Але! Навіть у важких умовах вони можуть знайти внутрішню опору через значимі постаті (наприклад, родичів чи вчителів), які колись дали їм важливі орієнтири.

Що робити, якщо вашу дитину намагаються завербувати?

Щиро поговоріть із дитиною та дізнайтеся подробиці (як, де, що саме відбулось і хто ще залучений). Дайте підлітку контроль над розмовою. Не тисніть, щоб він відкрився сам.
Почніть м’яко: «Можемо поговорити? Я помітив, що ти дивишся дещо, мене це трошки лякає. Можеш поділитися чому? Ні? Окей, коли будеш готовий, я вислухаю та підтримаю. Я тебе люблю й прислухаюся».
Зверніться по консультацію до системи безоплатної правничної допомоги (БПД): 0 800 213 103;
Збережіть скриншоти й посилання на акаунт зловмисника, після чого зверніться до кіберполіції або СБУ з повідомленням про спробу вербування: 0 800 501 482 або через чатбот «Спали ФСБшника»;
За потреби долучіть психолога, щоб допомогти дитині опрацювати травматичний досвід.

У жодному разі не варто відповідати на провокаційні запити, надсилати комусь свої дані чи переходити за підозрілими лінками.

Варто заблокувати ймовірних зловмисників та поскаржитися на їхній акаунт, за потреби перевірити пристрої на злам та змінити паролі.

Як убезпечити підлітка і що варто зробити вже зараз?

Перш за все, цікавтеся інтересами дитини: з ким вона спілкується й що дивиться. Без контролю й допитів, через щиру зацікавленість. Допоможіть знайти цікаве захоплення: спорт, творчість, волонтерство. Так дитина буде менш вразлива.

Розвзивайте в дитини інформаційну грамотність та критичне мислення: обговорюйте різні погляди, пояснюйте логічні помилки, радьте корисні ресурси.Не насаджуйте свою думку, а залишайте простір для власних висновків.

Що варто зробити вже зараз:

Розкажіть дитині про випадки вербування підлітків службами рф і можливі наслідки такої діяльності. Запитайте, чи були в неї підозрілі контакти з незнайомцями.
Запевніть дитину, що вона може довіряти вам, бо ви завжди на її боці.
Учіть, що будь-яка пропозиція анонімного заробітку чи завдання від дорослого дитині — це привід насторожитися.
Розвивайте навички відмови. Проговоріть із дитиною фрази, які допоможуть їй вийти з ризикованої ситуації («Ні, це незаконно», «Я розповім батькам», «Дайте мені спокій»).

Також є низка сервісів для батьків, які дозволяють моніторити безпеку дитини, при цьому не порушуючи її особисті кордони. Вони можуть підійти зокрема для підлітків юного віку:

Google Family Link — дозволяє слідкувати за активністю в інтернеті, не переглядаючи приватні чати.
Qustodio — показує, скільки часу дитина проводить в мережі й дає змогу блокувати небезпечні сайти.
Bark — аналізує зміст повідомлень на ризики (булінг, шантаж) і надсилає батькам лише загальні попередження без деталей.

Важливо пам’ятати

Завербовану дитину втягнули в кримінальну діяльність дорослі. Тобто вона так само потерпіла від умисних дій країни-агресорки й стала інструментом для злочинних цілей.

Передусім їй потрібна допомога.

Головний захист підлітків — не заборони, а вміння розпізнавати небезпеку й довіра до батьків (чи інших значимих дорослих).

Говоріть з дітьми й слухайте їх. Якщо ж ви помічаєте різкі зміни в поведінці дитини через війну, звертайтеся до спеціалістів «Голосів дітей»: 0800 210 106 (безоплатно).