У фонді «Голоси дітей» ми вже не перший рік працюємо над тим, щоб висвітлення історій дітей під час війни не травмувало їх і не принижувало їхньої гідності. Тому запустили онлайн-курс «Безпечний простір для дитячих голосів у медіа», який пояснює, як правильно розповідати про дітей, що пережили травматичний досвід війни. Мета — навчити журналістів і комунікаційників говорити про складне чесно, людяно й безпечно для дитини.
Олена Лісова, психологиня фонду «Голоси дітей», кандидатка психологічних наук, у шостій лекції курсу розповідає про важливість невербальної комунікації під час першого контакту з дитиною та звертає увагу на помилки, яких варто уникати.
Дивіться відео на YouTube, щоб дізнатися більше про алгоритм побудови безпечного та довірливого діалогу з дитиною.
Зважайте на тривалість розмови:
-
для дітей дошкільного віку — до 30 хвилин;
-
для школярів і підлітків — не довше ніж одну годину.
Визнайте, що вона пережила важкі події, і що про них може бути складно розповідати. Скажіть, що ви її підтримуєте й перебуваєте на її боці. Поясніть, що дитина має право вибору — де сидіти, коли робити паузу, чи відповідати на запитання, які їй не подобаються.
Сядьте на рівні очей дитини, дивіться на неї, тримайте руки відкритими. Не поспішайте й не перебивайте її. Не схрещуйте руки, не робіть різких рухів і не нахиляйтеся вперед — це може налякати.
Переходьте до складного тільки після того, як дитина розслабиться й почне вам довіряти. Можете сказати: «Я знаю, що за останні два роки з тобою трапилося багато різних подій. Не всі вони були хорошими. Але ти впорався(-лася) з ними. Я розумію, що це може бути нелегко, і хочу, щоб ти знав(-ла): я тут, щоб підтримати тебе. Чи хочеш ти розповісти мені про те, що відбувалося з тобою останнім часом?».
Головне правило: ніколи не примушуйте. Якщо дитина не готова говорити — це нормально. Страх або втома — природні реакції, тому почекайте, доки вони минуть.
-
Не ігноруйте емоційні сигнали. Якщо дитина виглядає наляканою чи напруженою, зробіть паузу та дайте їй можливість заспокоїтися.
-
Не намагайтеся стати другом дитини. Ваша професійна дистанція дає змогу підтримувати довіру.
-
Не виправляйте дитину під час розмови. Дозвольте їй висловлюватися в зручній формі. Це допоможе їй відчути, що її історія важлива саме такою, якою вона є.
Підтримайте нашу роботу донатом — так ми зможемо створювати більше освітнього контенту для тих, хто допомагає дітям.