«Діти — не маленькі дорослі»: етичні засади роботи журналістів із дітьми (лекція 1)

Автор(ка):

Юлія Діденко

Чим відрізняється розмова з дитиною від інтерв'ю з дорослим? Інтерв’ювати дітей складно через високу відповідальність і труднощі в розумінні дитячих реакцій. Діти — не маленькі дорослі: вони мають унікальне сприйняття світу, особливий емоційний фон і свій рівень розвитку. Особливо вразливими є ті, хто пережив наслідки травматичних подій війни. Тому робота з дитиною вимагає від медійників максимальної уваги до її емоційного стану, безпеки та права на приватність.

У фонді «Голоси дітей» ми вже не перший рік працюємо над тим, щоби висвітлення історій дітей під час війни не травмувало їх і не шкодило їхній гідності. Тому запустили онлайн-курс «Безпечний простір для дитячих голосів у медіа», який пояснює, як правильно розповідати про дітей, що мають досвід війни. Мета — навчити журналістів і комунікаційників говорити про складне чесно, людяно й безпечно для дитини.

Юлія Тукаленко, психологиня благодійного фонду «Голоси дітей», у першій лекції курсу розповідає, чому етичний підхід є критично важливим. Вона пояснює, як Кодекс етики українського журналіста регламентує роботу з дітьми, які наслідки можуть мати медійні публікації та як вони впливають на дитину і її сім’ю.

Запрошуємо поглибити знання з етичної журналістики — перегляньте відео на нашому каналі YouTube.

Матеріал підготовлено БО «Благодійний фонд “Голоси дітей”» за підтримки Terre des Hommes.

Що передбачає Кодекс етики журналіста

Захист інтересів дитини завжди має бути пріоритетом — навіть якщо це означає відмову від сенсаційного кадру чи емоційних деталей, що можуть зашкодити неповнолітньому. Кодекс етики українського журналіста чітко наголошує: медійники повинні бути особливо обережними, висвітлюючи теми, пов’язані з дітьми. Для цього потрібен обґрунтований дозвіл батьків або опікунів. А у випадку з дітьми до 12 років — обов’язкова присутність дорослого під час розмови.

Неприпустимо розкривати імена неповнолітніх або надавати будь-які ознаки, за якими їх можна ідентифікувати — особливо у випадках, коли діти причетні до протиправних дій або стали учасниками подій, пов’язаних із насильством.

Коли медіа можуть завдати шкоди

Уявімо ситуацію: журналісти вирішили розповісти історію хлопчика, який втратив батьків під час обстрілу. Інтерв’ю провели без підготовки — у момент сильного емоційного потрясіння дитини. У сюжеті показали сльози, розгубленість і фрази, що викликали співчуття в глядачів, але згодом спричинили насмішки серед однолітків. Унаслідок цього хлопчик зіткнувся з булінгом у школі через оприлюднені подробиці.

Що медійники зробили не так:

не отримали згоди дитини та її опікунів на розкриття всіх деталей. Відсутність такої згоди зробила публікацію етично сумнівною та порушила базові права неповнолітнього;
не врахували емоційний стан хлопчика під час інтерв’ю. Емоційне потрясіння могло поглибитися через тиск або неправильний підхід до розмови;
порушили принцип конфіденційності. Розкриття деталей, за якими можна було ідентифікувати дитину, спричинило негативні наслідки для її соціального життя.

Наслідки неетичної роботи

Недотримання етичних засад може призвести до повторного травмування дітей, посилення їхнього емоційного стресу чи створення негативних соціальних наслідків. У короткостроковій перспективі це проявляється у вигляді булінгу, ізоляції, посилення тривоги, небажаної уваги, а в довгостроковій — знижує довіру до дорослих і медіа та може сприяти розвитку психологічних проблем.

Діти часто ототожнюють себе з персонажами, яких бачать у медіа, і можуть наслідувати їхню поведінку. Тому під час створення контенту журналісту важливо усвідомлювати, що неповнолітні можуть сприймати зображене як приклад або модель бажаної поведінки.

Ключові питання перед інтерв'ю

Провідний медіатренер Ел Томпкінс рекомендує журналістам ставити собі ключові запитання перед роботою з неповнолітніми.

Навіщо я залучаю дитину, з якою метою?
Яка в дитини мотивація брати участь у медіапроєкті або розмові з журналістом?
Як можна підтвердити інформацію від неповнолітнього? Чи є можливість перевірити, що дитина каже правду (наприклад, чи є дорослі, яким теж відома ця інформація)?
Яку шкоду я можу завдати своїми діями, навіть якщо потім цю інформацію не оприлюднять?
Як спілкуватися з батьками (опікунами)? Як брати участь у рішенні про залучення дитини?
Яка мотивація батьків щодо залучення дитини в медіа? Чи батьківський дозвіл гарантує захист інтересів дитини?
Які є інші варіанти досягнення мети, крім залучення дитини до медіа?
Які можуть бути коротко- й довгострокові наслідки участі дитини в передачі чи інтерв’ю?
Які правила щодо захисту дитини діють в організації, у якій ви працюєте?
Які ресурси маєте ви й ваша організація, щоб допомогти дитині уникнути ризиків?
Якщо раптом виявиться, що дитина залучена до кримінальної діяльності, які мають бути ваші дії?
Як ви виправдаєте залучення дитини до передачі перед глядачами — батьками дітей такого ж віку?

Важливо також з'ясувати мотивацію батьків щодо залучення дитини в медіа, адже батьківський дозвіл не завжди гарантує захист інтересів дитини.

Етична робота журналіста — це його професійний обов'язок, а також можливість підтримати дітей, які пережили досвід війни. Кожна дія медійника може стати як підтримкою, так і новим ударом для дитини. Наше спільне завдання — створити для неї безпечний простір, у якому можна висвітлити свою історію. Якщо ви поділяєте нашу місію — підтримайте фонд внеском.

Останні новини

17.04.2026

Малювали кавою, будували замки й говорили про емоції: березень у центрах «Голосів дітей»

Десятирічний Тимур із Сум вирощує декоративних раків. Одного з них він хоче подарувати осередку фонду «Голоси дітей», куди ходить на заняття. Навіщо йому психолог, хлопчик упевнено пояснює: «Щоб навчитися думати своєю головою». Його мама додає: «Такі люди, як ви, дуже важливі для прикордоння. Дякую, що навчили піклуватися про себе». Тимур — один із тих дітей, яких щомісяця підтримують команди «Голосів дітей» по всій країні. У березні 11 регіональних центрів фонду — від Львова до Харкова, від Трускавця до Миколаєва — працювали в активному ритмі: психологічні групи, творчі заняття, виїзди мобільних бригад у громади, екскурсії, кулінарні майстер-класи, сімейні кіноклуби.

20.04.2026

Танцювальна лабораторія на Львівщині з Христиною-Марією Слободянюк: як зареєструватися

Фонд «Голоси дітей» разом із танцівницею, акторкою та режисеркою Христиною-Марією Слободянюк запрошує підлітків 14–17 років на творчу резиденцію із сучасного танцю. Учасники працюватимуть із тілом, рухом та емоціями — через танцювальні воркшопи та практики. Програма побудована так, щоб допомогти повернути контакт зі своїм тілом, подолати страх і сором, знайти власний спосіб рухатися й краще зрозуміти себе.

14.04.2026

Підтримка дітей після окупації та депортації: ментори уже працюють у закладах загальної середньої освіти

Фахівці БФ «Голоси дітей» провели тематичне навчання для освітян із 10 пілотних закладів освіти Києва та області, а також Кіровоградщини. Їх навчили травмоорієнтованого підходу та розповіли, як підтримувати дітей, які пережили окупацію, депортацію чи вимушене переміщення. Відтак вони готові створювати в школах безпечний простір для своїх учнів.