Як підготуватися до інтерв'ю з дитиною та правильно почати розмову (лекція 5)

Автор(ка):

Юлія Діденко

Розмова з дитиною про травматичні події потребує особливої підготовки — як від журналіста, так і від усіх, хто працює з дітьми. Підготовчий етап інтерв’ю задає тон усій розмові, впливаючи на її ефективність і комфорт дитини. Адже один необачний крок може більше зашкодити, ніж допомогти. Ми зібрали ключові принципи, які допоможуть почати інтерв'ю з дитиною етично та ефективно.

У фонді «Голоси дітей» ми вже не перший рік працюємо над тим, щоб висвітлення історій дітей під час війни не травмувало їх і не шкодило їхній гідності. Тому запустили онлайн-курс «Безпечний простір для дитячих голосів у медіа», який пояснює, як правильно розповідати про дітей, що пережили травматичний досвід війни. Мета — навчити журналістів і комунікаційників говорити про складне чесно, людяно й безпечно для дитини.

Юлія Тукаленко, психологиня благодійного фонду «Голоси дітей», у п'ятій лекції курсу розповідає, як налаштуватися на розмову й ефективно співпрацювати з батьками чи опікунами дитини. Особливу увагу експертка приділяє психологічній готовності та мотивації самого медійника, адже від його внутрішнього стану залежить якість та етичність розмови. Крім того, у лекції детально розглядаються практичні аспекти: які атрибути для зняття напруги можуть знадобитися під час інтерв'ю, як організувати простір і час для максимального комфорту дитини.

Запрошуємо дізнатися більше про підготовчий та вступний етап інтерв'ю — перегляньте відео на нашому каналі YouTube.

Чесний самоаналіз — перший крок

Перш ніж планувати розмову з дитиною, важливо відповісти собі на кілька запитань.

Чи готові ви емоційно працювати з важкою темою?
Чи маєте належну підтримку?
Чи дійсно потрібно залучати дитину, чи цю історію може розповісти дорослий?

Ми переконані: залучення дитини до медіапроєкту ніколи не повинне мати на меті сенсацію чи підвищення рейтингів. Мотиви мають бути етичними та відповідати інтересам дитини. Якщо ви відчуваєте, що тема складна й може зачепити вас особисто, обміркуйте свою готовність до спілкування і, за можливості, зверніться до колеги з більшим досвідом у цій сфері.

Наприклад, краще, щоб інтерв’ю з ЛГБТ-підлітком проводив журналіст, дружній до ЛГБТ-спільноти. А говорити з дитиною про очікування батька-військового може бути емоційно непросто медійнику, який сам чекає рідну людину з війни.

Інформаційна підготовка здатна полегшити розмову

Робота зі складними темами — насильством, окупацією, втратами — потребує додаткової інформаційної підготовки. Ми радимо заздалегідь проконсультуватися з експертами та ознайомитися з надійними науковими джерелами. Це додасть упевненості та допоможе якісніше провести розмову.

Обов'язково поспілкуйтеся з батьками чи опікунами дитини. Дізнайтеся про її вік, інтереси, особливості спілкування. Можливо, дитина сором'язлива або дуже рухлива. Запитайте, чи є теми, на які вона реагує особливо чутливо. Ця інформація допоможе врахувати індивідуальні потреби дитини під час розмови. Водночас важливо уникати стереотипів та упереджень.

Прозоро спілкуємося з батьками

Поясніть батькам мету розмови та ваші мотиви. Уникайте формулювань на кшталт «хочу підготувати крутий матеріал» чи «це допоможе дитині впоратися з проблемами». Натомість чесно розкажіть, чому ця історія важлива для суспільства: «Я хочу дізнатися історію вашої дитини й розповісти її людям, бо вважаю, що це важлива частина нашої спільної історії та національної пам’яті». Або: «Я хочу розповісти історію вашої дитини, бо зараз важливо висвітлювати те, як діти справляються з викликами війни. Це дає надію нам усім».

Обов'язково отримайте письмовий дозвіл, у якому варто зазначити всі дії: інтерв'ювання, публікацію тексту, знімання фото та відео. Завчасно поясніть батькам дитини, як і де плануєте оприлюднити матеріал, а також для якої аудиторії він створюється. Обговоріть роль батьків під час розмови — важливо, щоб вони були поруч для підтримки, але не втручалися без потреби. Наголосіть, що вас об’єднує спільне завдання — подбати про безпеку й комфорт дитини під час інтерв’ю. І розмова відбудеться тільки за згоди дитини та на її умовах.

Створюємо безпечний простір

У попередній лекції ми говорили про формулу: безпечне місце + безпечний дорослий = відчуття захищеності в дитини. Оберіть тихе, затишне місце, де дитина почуватиметься комфортно. Надайте їй вибір, запитавши: «Де тобі було б зручніше поговорити?».

Місце має бути знайомим або принаймні не викликати додаткового стресу. Крім того, узгодьте час, коли дитина буде найменше втомлена чи напружена. Підготуйте антистресові іграшки, воду, серветки, олівці для малювання. Таких речей не повинно бути надто багато, але вони допоможуть дитині відчути контроль над ситуацією та перемкнутися від стресу.

Журналісту слід використовувати зрозумілу ненасильницьку мову, а також гарантувати дитині можливість зупинити розмову в будь-який момент.

Готуємося до несподіванок та знижуємо рівень очікувань

Навіть за ідеальної підготовки інтерв'ю може не відбутися. Варто бути готовими, що нічого не вдасться, навіть якщо ви зробили все добре: може не відбутися контакт, дитина відмовиться говорити, щось може не сподобатися батькам чи самій дитині в процесі або в кінцевому продукті. Це не завжди залежить від вас, тому краще не будувати очікувань.

Пам'ятайте: розмова відбудеться лише за згоди дитини та на її умовах. Це основний принцип, який у фонді «Голоси дітей» ми використовуємо щодня.

У попередній лекції ми розповідали про психологічні особливості етичного інтерв'ювання дітей і формулу безпеки, а в наступній висвітлимо для медійників важливість етапу налагодження контакту. Підтримайте фонд внеском — так нам удасться створювати більше освітнього контенту для тих, хто допомагає дітям.

Матеріал підготовлено БО «Благодійний фонд “Голоси дітей”» за підтримки Terre des Hommes.

Останні новини

17.04.2026

Малювали кавою, будували замки й говорили про емоції: березень у центрах «Голосів дітей»

Десятирічний Тимур із Сум вирощує декоративних раків. Одного з них він хоче подарувати осередку фонду «Голоси дітей», куди ходить на заняття. Навіщо йому психолог, хлопчик упевнено пояснює: «Щоб навчитися думати своєю головою». Його мама додає: «Такі люди, як ви, дуже важливі для прикордоння. Дякую, що навчили піклуватися про себе». Тимур — один із тих дітей, яких щомісяця підтримують команди «Голосів дітей» по всій країні. У березні 11 регіональних центрів фонду — від Львова до Харкова, від Трускавця до Миколаєва — працювали в активному ритмі: психологічні групи, творчі заняття, виїзди мобільних бригад у громади, екскурсії, кулінарні майстер-класи, сімейні кіноклуби.

20.04.2026

Танцювальна лабораторія на Львівщині з Христиною-Марією Слободянюк: як зареєструватися

Фонд «Голоси дітей» разом із танцівницею, акторкою та режисеркою Христиною-Марією Слободянюк запрошує підлітків 14–17 років на творчу резиденцію із сучасного танцю. Учасники працюватимуть із тілом, рухом та емоціями — через танцювальні воркшопи та практики. Програма побудована так, щоб допомогти повернути контакт зі своїм тілом, подолати страх і сором, знайти власний спосіб рухатися й краще зрозуміти себе.

14.04.2026

Підтримка дітей після окупації та депортації: ментори уже працюють у закладах загальної середньої освіти

Фахівці БФ «Голоси дітей» провели тематичне навчання для освітян із 10 пілотних закладів освіти Києва та області, а також Кіровоградщини. Їх навчили травмоорієнтованого підходу та розповіли, як підтримувати дітей, які пережили окупацію, депортацію чи вимушене переміщення. Відтак вони готові створювати в школах безпечний простір для своїх учнів.