Автор(ка):
Наталія Масяк
Нічні повітряні тривоги стали частиною життя українських родин. І хоч ми, дорослі, уже навчилися розуміти алгоритм дій, дитячий мозок працює інакше. Для нього кожна така ніч — це сигнал небезпеки.
Саме зараз час зрозуміти, як нічні повітряні тривоги впливають на дітей і як їм допомогти. Розібратися в темі допоможе експертка фонду «Голоси дітей», дитяча та підліткова психіатриня Наталія Масяк.
Саме зараз час зрозуміти, як нічні повітряні тривоги впливають на дітей і як їм допомогти. Розібратися в темі допоможе експертка фонду «Голоси дітей», дитяча та підліткова психіатриня Наталія Масяк.
Що відбувається з дитиною під час нічних тривог
Під час нічної тривоги в дітей миттєво активується мозкова структура — мигдалина, або «центр тривоги». Вона гостро реагує на звуки сирени, темряву й занепокоєння навколо. Через незрілість префронтальної кори дитина не здатна заспокоїти себе самостійно, їй критично важлива допомога дорослого.
Водночас порушується нормальний цикл сну: дитина не отримує повноцінного відновлення, що надалі позначається на її здоров’ї. І навіть якщо зовні дитина не плаче, не кричить і каже, що «все нормально» — її нервова система все одно переживає стрес.
Водночас порушується нормальний цикл сну: дитина не отримує повноцінного відновлення, що надалі позначається на її здоров’ї. І навіть якщо зовні дитина не плаче, не кричить і каже, що «все нормально» — її нервова система все одно переживає стрес.
Як ці стани проявляються в різному віці
- Діти, молодші за 6 років, можуть прокидатися з криком, боятися темряви або мати нічне нетримання сечі. Часто не можуть пояснити, що саме їх лякає, своєю поведінкою проявляють неспокій та метушливість.
- Діти віком 6-12 років уже розуміють, що таке «шахеди» й вибухи. Вони можуть ставити багато запитань, не хочуть засинати наодинці, переживають сором через власний страх, що проявляється у дратівливості або плаксивості.
- Підлітки часто приховують свій страх за мовчанням. Вони можуть проводити безсонні ночі з телефоном чи навушниками, бути пригніченими, дратівливими або навпаки — демонструвати браваду (удавану сміливість) і показну байдужість. Важливо пам'ятати, що всередині вони все ще діти, яким потрібна підтримка.
Чим це небезпечно в довгостроковій перспективі
- Порушується режим сну й відпочинку — дитина постійно втомлена.
- Формується стан тривожного очікування: навіть у тиші дитина насторожена.
- Зростає ризик розвитку тривожних розладів у майбутньому.
Що можуть зробити батьки вже зараз
- Будьте поруч. Не залишайте дитину наодинці після тривоги. Говоріть просто й чесно: «Це сирена. Ми знаємо, що робити. Ми разом». Давайте дитині час заспокоїтися: обійми, малювання, спокійна музика.
- Створіть «нічний ритуал»: лампа, історія, щось стабільне й тепле перед сном. Не змушуйте «бути хоробрим». Дитина має право боятися — це нормально.
- Якщо тривоги повторюються часто, а стан дитини не поліпшується — зверніться до психолога, а якщо це необхідно, то й до психіатра.
Діти мають право на безпечний сон. Навіть під час війни. І наше завдання — дати їм це право бодай у тих речах, які ми можемо контролювати: турботі, присутності, підтримці.
Якщо ви помічаєте, що дитина важко переживає нічні тривоги, не залишайтеся з цим наодинці. За потреби зверніться до наших центрів психологічної допомоги. Психологи фонду «Голоси дітей» допоможуть і підкажуть, як підтримати дитину.
Поділитись:
