Як виховати в дитини любов до читання: досвід Оксани Зьобро | Голосний подкаст

Автор(ка):

Юлія Діденко

Читання розвиває емпатію, дає доступ до різних досвідів, яких ти не проживеш у реальному житті, але можеш «набрати» з книжок. І, зрештою, читання має бути веселим — частиною радості й розваги.

Оксана Зьобро, культурна менеджерка та комунікаційниця, яка довго працювала у «Видавництві Старого Лева», знає про дитяче читання майже все. У розмові з ведучими «Голосного подкасту» Азадом Сафаровим та Оленою Розвадовською вона ділиться досвідом, як виховувати в дітях любов до книжок у часи, коли довкола стрес, гаджети й постійна тривога.

Чому книжки дорогі — і що з цим робити

Після Революції Гідності багато хто сумнівався, чи варто проводити Книжковий Арсенал. Але фестиваль відбувся, і тоді трапилася показова історія: до видавничого стенда підійшов чоловік і почав скуповувати книжки одну за одною.

Ми приїжджаємо на цей фестиваль, і раптом до нас приходить на стенд чоловік і каже: «Купую, купую, купую, купую, купую». Ми не встигаємо пакувати й відповідаємо: «А ви для якогось класу, для школи, для чого?» Він каже: «Ні-ні, гроші знецінюються. Я подумав, у що б я мав їх найкраще вкласти. Вирішив у книжки, в освіту й свідомість своїх дітей»,

— розповіла Оксана Зьобро.

Створення дитячої книжки складається з багатьох процесів: автор витрачає час на ідеї, для дитячої літератури працює ілюстратор, потім редактори, коректори, верстальники, друкарня. Але якщо порівняти ціну книжки з походом у кіно чи горнятком кави, вона вже не здається такою космічною. Оксана купує книжки «в промислових масштабах» — собі, племінниці, бабусі, мамі, подрузі — і добре пам'ятає, як змінювалися ціни.

Але читати можна й не купуючи книжки. Бібліотеки, особливо в селах, стають точкою згуртування спільноти й важливою можливістю для дітей занурюватися в книжковий світ. Оксана називає себе амбасадоркою бібліотек і розповідає про знайомих бібліотекарів по Україні, які шукають і здобувають нові цікаві книжки для дітей.

Класна історія — обмінюватися книжками в сім’ї й між дітьми. Дитина, яка поділилася з подругою книжкою, — це любов. Це працює навіки,

— зазначила вона.

Як виховати в дитини любов до читання: досвід Оксани Зьобро | Голосний подкаст — Фото 1

Як виховати в дитини любов до читання: досвід Оксани Зьобро | Голосний подкаст — Фото 2

Чи справді сучасні діти читають менше

Коли кажуть «діти читають менше», Оксана завжди хоче запитати: а з чим порівнюємо? Якщо говорити про останні десять років, вона пов'язує сильний читацький підйом із періодом після Революції Гідності. Вона називає його «читацьким бумом»: багато батьків почали вкладатися в дітей та їхню читацьку історію, а українські видавці активно взялися промотувати читання — організовували події та фестивалі з фокусом на дітей.

У «Видавництві Старого Лева» їм було важливо показати дітям і батькам, що книжка — більше, ніж просто книжка: з нею можна взаємодіяти, малювати, ставити театральні вистави, писати листи героям, знайомитися з авторами. Оксана припускає, що «дорослий читацький бум» після 2022 року частково виріс із тих підлітків, з якими працювали тоді. Але якщо дивитися на коротший період — останні п'ять років — обставини зовсім інші.

Після початку повномасштабного вторгнення я сама почала читати значно менше. Проблеми з концентрацією, стрес, втома. І це я — доросла людина з навичкою читання. Тож уявіть, як це впливає на дітей,

— каже Оксана.

Як війна та стрес впливають на здатність читати

Запит сьогодні — щоб діти читали якісніше: уміли занурюватися в текст, розуміти прочитане та взаємодіяти з ним. Оксана пояснює, що цінність читання — у розвитку образного й критичного мислення й загалом читацької компетентності, яка є ключовою для будь-якого навчання.

Але діти також живуть у стресі й стані тривоги, які мають величезний вплив на їхню здатність зосереджуватися та сприймати інформацію. Оксана згадує дослідження «Самопочуття та навчання підлітків в умовах війни», яке провели ГО «Навчай для України», про ментальне здоров'я дітей із фокусом на прифронтові області:

41% підлітків мають труднощі з концентрацією уваги;
40% — із пам’яттю;
34% — з мисленням;
21% підлітків мають ознаки психічного неблагополуччя;
26% демонструють депресивні прояви;
29% — симптоми тривожності;
17% — симптоми стресу.

Понад дві третини відчувають проблеми з відтворенням і запам’ятовуванням інформації. Тому некоректно вимагати від них тих самих норм, що й від дітей з іншим досвідом.

Гаджети й соцмережі теж впливають: ми сприймаємо інформацію короткими стимулами, шукаємо швидкий дофамін. Книжка потребує глибшого занурення й працює інакше. Водночас Оксана вважає хибним шляхом «боротися з прогресом» і протиставляти книжки соцмережам. Кілька років тому був бум TikTok зі швидким відеоконтентом, а тепер в Україні набирає обертів Threads — текстовий формат. Формати змінюються, але залишаються частиною реальності дітей, тож важливо не воювати з ними, а шукати адаптацію.

Зараз у дітей спостерігається дуже сильний бум фентезі — як для підлітків, так і для дорослих. Оксана пов'язує потребу занурюватися в альтернативну реальність з тим, що важко справлятися з реальністю теперішньою. Водночас книжка — це і спосіб усвідомити реальність, і можливість осмислити складні речі через інший світ та сюжет.

Окрім фентезі, зріс попит на графічні романи та комікси. Адже вони пропонують комбіноване сприйняття інформації: менше суцільного тексту, більше візуальної динаміки — щось середнє між книжкою та кліповим форматом.

Як виховати в дитини любов до читання — практичні поради

Особистий приклад працює сильніше за будь-які настанови. Батьки, які самі читають і роблять книжки органічною частиною свого побуту, природно передають цю звичку дітям. Діти наслідують — і якщо дорослий постійно в телефоні, але вимагає від дитини читати, суперечність очевидна.

Ще один важливий ключ — зв'язок із тим, що дитина вже любить. Оксана наводить приклад із серіалом Heartstopper: дівчинка розповіла їй, що дуже любить серіал на Netflix, а Оксана підказала, що є книжка, і в книжках історія просувається далі, ніж у першому сезоні. Так дитина прочитала всю серію й чекала продовження.

На думку Оксани, такий підхід працює значно краще, ніж заборони: не варто протиставляти «це не роби, а це роби». Навпаки: «Клас, тобі подобається? Дивись, скільки цього є в книжковому світі».

Хибний шлях — казати: «відклади телефон, візьми книжку». Бо тоді формується негативне протиставлення: у тебе забрали те, що ти хочеш, і дали те, чого ти не вибирав. Я можу сто разів любити брюссельську капусту, але якщо я хотіла картоплю фрі, а мені замість цього дають капусту — є шанси, що я її розлюблю,

— зазначає експертка.

Оксана радить оточувати дитину різноманітними книжками, щоб вона мала вибір. Дозволяти їй обирати навіть те, що здається батькам дивним, — навіть якщо це означає читати одну й ту саму книжку 145 разів. Відвідувати разом книгарні та бібліотеки, дозволяти дітям взаємодіяти з книжками: малювати в них, робити нотатки, загинати сторінки, гратися. Книжка має бути живою та доступною, а не «святою іконою за склом».

Поступовість теж має значення. Можна ввести читання як коротку ненав'язливу рутину — наприклад, десять хвилин перед сном. Читати разом або просто читати дитині вголос, навіть якщо вона вже вміє читати сама.

Головне — не здаватися й шукати «ключі-відмички», які зацікавлять саме вашу дитину. І пам'ятати: любов до читання може прийти пізніше, і це теж нормально. Немає магічної точки «три роки й чотирнадцять днів — починаємо читати». Якщо читання — постійний досвід взаємодії, дитина почне сприймати книжки як частину свого життя.

Книжки, які допомагають проживати війну

Кожна з цих історій нормалізує складні теми й розвиває емпатію до інших:

«Війна, що змінила Ронду» (Роман Романишин, Андрій Лесів)
«Жовтий метелик» (Олександр Шатохін) — книжка-картинка без слів
«Абрикоси зацвітають уночі» (Оля Русіна)
«Мирослава та інші з нашого двору» (Оля Купріян)
«Мій тато став зіркою» (Галина Кирпа)

Війна забрала в дітей багато. Але не доступ до історій, які допомагають зрозуміти себе й світ навколо. Для дітей, які зростають серед тривоги й невизначеності, книжка може стати безпечним простором, де вони знаходять місце для емоцій, запитань і відповідей.

Окрім читання, є ще один важливий інструмент — письменницькі лабораторії, де діти можуть сублімувати свій досвід, писати поезію та оповідання. Вони дають дітям силу, упевненість і відчуття того, що їхній досвід побачений і почутий. А також стають способом пережити складне й віднайти власний голос.

Дивіться новий випуск «Голосного подкасту» на нашому YouTube-каналі