Автор(ка):
Адмін
Коли ви думаєте, чим себе зайняти прохолодними зимовими вечорами, ми радимо читати книжки. У такі миті має значення все: затишне місце, приглушене світло, улюблене печиво, заварений чай чи какао. Останні точно задають потрібний настрій.
А щоб не витрачати час на пошуки, ми зібрали для вас добріку книжок від Захара, випускника мистецького курсу «Письменництво з елеменами арттерапії» від БФ «Голоси дітей». Хлопець з міста Кременчука. Через повномасштабне вторгнення Захар переїхав до Чехії, де наразі й проживає. Ось, що він радить почитати дорослим.
1. «Гамлет, принц данський», Вільям Шекспір.
Усі знають цю історію. Якщо ні, то нічого страшного. Але спробуйте пересилити себе і прочитати, цього разу подивившись на неї по-новому. Спочатку прочитайте текст і подумайте над тим, які асоціації з власним життям він викликає. Про що може бути історія помсти сина за смерть батька в межах села / міста? Чи опинялись ви в схожій ситуації? А як щодо ваших дітей (якщо вони є), братів чи сестер?..
Подумайте про ставлення до них і те, чи може з них вирости такий собі Гамлет. А потім сходіть на якусь виставу і подивіться на інтерпретації інших людей. Подивіться дві-три при нагоді. На чому акцентує режисер і актори? Дві-три інтерпретації багато можуть сказати про суспільство, у якому ми живемо. Адже в кожній безпомильно повторюватимуться два-три акценти. Ну, і кожен знайде тут щось своє.
2. «Дев’ять оповідань», Джером. Д. Селінджер.
Прекрасні оповідання про людську самотність. Автор показує дивних людей у буденних обставинах і як кожен проживає горе, втрату, самотність, нерозуміння. Але штука в тому, що самі собою ці персонажі… цілком нормальні. Цей парадокс описує епіграф до збірки: We know the sound of two hands clapping. But what is the sound of one hand clapping?
Це сильні речі. Особливо в той час, у який ми живемо, адже більшість персонажів книжки переживають наслідки Другої світової війни (не минулось і без автобіографізму). Залишає після себе багато простору для мовчання і проживання власного досвіду. Не намагайтеся зрозуміти — просто прийміть за реальність те, що персонажі кончені. Подумайте, як ви поводили б себе на їхньому місці? Банальне питання, але спробуйте поставити його собі після прочитання. Усе ще думаєте, що ви нормальні?..
3. «Кривавий меридіан», Кормак Маккарті.
Хороше мистецтво ні разу не гуманістичне (чи все-таки ні?). Принаймні, якщо вам вистачить зрілості витримати це до кінця, адже ви дорослі і точно думаєте, що будете ліпше за це. А якщо я скажу, що в цій книжці світ такий, як за вашими правилами? Багато хто допускає ілюзію, що він точно кращий, аніж те, що відбувається на сторінках цього роману. Але ні. У кожному живе суддя Голден.
Питання — до якої міри можна вдавати, що ти «хороший хлопець»? І де ця міра закінчується? Коли ви готові з’їсти свого ближнього, а коли — дати йому милосердя? Книжка пече залізом. Як і має робити будь-яка книжка.
4. «Череп з Коннемари», Мартін Макдона.
Прекрасний драматург, якого я відкрив для себе через подкаст «Станція 451» Олександра Михеда, перший сезон якого, здається, вдався набагато цікавішим за другий. Я думаю, ця п’єса допоможе вам подивитися на себе збоку.
Після прочитання цієї п’єси я зрозумів, що немає такої штуки, як неперекладність досвіду. Ви можете зрозуміти кожного, і кожен може зрозуміти вас. Для цього потрібно подивитися на себе / нього збоку. А це вимагає неабиякого вміння.
Поділитись: