Автор(ка):
Юлія Діденко
Канадська акторка й режисерка з українським корінням, відома за ролями Лагерти у «Вікінгах» та Ганни Берлі в «Кістках», приїхала до Києва напередодні річниці Незалежності України. Тут вона завітала до нашого центру й зустрілася з дітьми, серед яких ті, хто пережив окупацію та вимушено покинув свій дім через війну. Ніч перед візитом видалася важкою: посеред темряви команду розбудили сирени. Кетрін згадувала, що «серце шалено калатало, здавалося, воно зараз вистрибне з грудей».
За добу вона спускалася в укриття дев'ять разів. А потім сказала на зустрічі дітям: «Важко уявити, через що ви проходите». І це дійсно жахливо, коли так живеш місяцями й роками.
За добу вона спускалася в укриття дев'ять разів. А потім сказала на зустрічі дітям: «Важко уявити, через що ви проходите». І це дійсно жахливо, коли так живеш місяцями й роками.
У київському центрі «Голосів дітей» на стіні є цікава блакитна лінійка, на якій діти міряють зріст. Поряд із Лесею Українкою та Тарасом Шевченком там уживаються Людина-павук, Принцеса Жасмін і Карлсон. Кетрін Винник стала спиною до мірки, і виявилося, що вона трохи вища за Лесю й майже дотягнулася до Тараса. Гарна компанія, щоб почати знайомство.
Олена Розвадовська, співзасновниця фонду, провела Кетрін центром і розповіла про нашу роботу — про виклики, з якими стикаємося щодня, і рішення, які знаходимо. Кетрін довго роздивлялася стіну з фотографіями й дитячими малюнками, зупинялася біля кожного, розпитувала дітей, що їм найбільше подобається в центрі та чим вони тут займаються.
Олена Розвадовська, співзасновниця фонду, провела Кетрін центром і розповіла про нашу роботу — про виклики, з якими стикаємося щодня, і рішення, які знаходимо. Кетрін довго роздивлялася стіну з фотографіями й дитячими малюнками, зупинялася біля кожного, розпитувала дітей, що їм найбільше подобається в центрі та чим вони тут займаються.
Наші фахівчиці влаштували творче заняття для розвантаження — Кетрін з командою «Голосів дітей» декорували устриці. Мушлі напередодні попросили в сусідньому ресторані, і кожен розписував свою. Кетрін залюбки сіла разом із дітьми й узялася за свою поробку. Підлітки розпитували її про важливе для себе: як знайти себе, як зрозуміти, що тобі до душі. Цікавились українським корінням Кетрін — як вдається зберігати зв'язок із культурою, традиціями та мовою, живучи за кордоном. Вона трохи говорила українською, обережно добираючи слова.
Того дня серед дітей, з якими зустрічалася Кетрін, були й ті, хто пережив російську окупацію. Декого розлучили з родинами й примусово вивезли до рф, комусь роками доводилося жити під окупацією та вчитися в російських школах. Додому вони змогли повернутися завдяки ініціативі Президента Bring Kids Back UA, а згодом поруч опинилися фахівці «Голосів дітей», які допомагають упоратися з пережитим і знову знайти відчуття дому й приналежності.
Кетрін говорила про дитинство, якого війна не має права забирати: про безпеку, свободу, можливість пізнавати світ без страху, що наступної миті прилетить ракета.
Кетрін говорила про дитинство, якого війна не має права забирати: про безпеку, свободу, можливість пізнавати світ без страху, що наступної миті прилетить ракета.
Мені випала нагода поспілкуватися з дитиною, яка була в окупації та яку розлучили з родиною. Побачити в її очах те, через що вона пройшла, той біль і страх, було дуже важко. Ми маємо зробити все можливе, щоб захистити наших дітей,
Олена Розвадовська запитала, чи залишиться вона на День Незалежності. Кетрін підтвердила: буде тут. Вона зізналася, що хотіла бути в Україні саме цього дня, і дуже рада, що змогла приїхати. На пам'ять усі сфотографувалися разом на інстакс, і Кетрін підписала знімок для нашої стіни спогадів — «I love you!».
Були й теплі побутові моменти, які зазвичай лишаються за кадром. Коли готувалися до зйомки, петличку довірили причепити її супутнику — і дрібна кліпса не витримала хвилювання, тихо хруснула в руках. Посміялися всі разом. Трохи згодом він із щирою цікавістю розпитував про українські традиції, просив пояснити розклад богослужінь: що таке Часи, чим рання Літургія відрізняється від пізньої — у запитаннях відчувалося бажання зрозуміти, чим живе Україна.
Були й теплі побутові моменти, які зазвичай лишаються за кадром. Коли готувалися до зйомки, петличку довірили причепити її супутнику — і дрібна кліпса не витримала хвилювання, тихо хруснула в руках. Посміялися всі разом. Трохи згодом він із щирою цікавістю розпитував про українські традиції, просив пояснити розклад богослужінь: що таке Часи, чим рання Літургія відрізняється від пізньої — у запитаннях відчувалося бажання зрозуміти, чим живе Україна.
На згадку про зустріч співзасновник фонду Азад Сафаров подарував їй футболку Voices of Children і книжку українського військового та письменника Артура Дроня «Гемінґвей нічого не знає». Артур пішов до війська у 22 роки, залишивши університет, згодом дістав тяжке поранення. У книжці він розповідає про війну через живі людські історії — вона стала одним із бестселерів про війну в Україні.
Також Кетрін отримала англомовну збірку віршів «Кисень. Книги мають бачити своїх поетів». Так вона познайомилася з віршами підлітків-учасників мистецьких лабораторій фонду й долучилася до нашого флешмобу «Вірші дітей у війні голосами дорослих». Поезія, яку зачитала акторка, належить молодій поетці Катерині Скороход. Катя живе в Чернігові. Писати вона почала незадовго до того, як прийшла до нас на курс поезії з елементами арттерапії. Вона важко переживала обстріли й облогу рідного міста, і спільнота стала для неї опорою в найтемніші місяці.
Відтоді Катя подорослішала: активно вчить англійську, навчається в старшій школі, а її тексти стали зрілішими. Вона — одна з тринадцятьох авторів збірки «Кисень». Для кожного з цих підлітків поезія стала способом прожити емоції війни, і про свій досвід вони розповіли в цих рядках.
Відтоді Катя подорослішала: активно вчить англійську, навчається в старшій школі, а її тексти стали зрілішими. Вона — одна з тринадцятьох авторів збірки «Кисень». Для кожного з цих підлітків поезія стала способом прожити емоції війни, і про свій досвід вони розповіли в цих рядках.
Hold fast to anything you can. Hold fast to life.
No matter how hard it gets.
Live.
No matter how hard it gets.
Live.
Кетрін поїхала, а «I love you» лишилося на нашій стіні спогадів — поруч із дитячими малюнками й світлинами людей, які сюди приходять. Найточніше про цей день можна сказати рядками поезії Катерини, яку обрала Кетрін для декламації: хапайтеся за життя, яким би важким воно не було, і живіть.
Щоб ці слова справджувалися для якомога більшої кількості дітей, потрібна щоденна робота фахівців по всій Україні. Вона можлива лише завдяки вам.
Щоб ці слова справджувалися для якомога більшої кількості дітей, потрібна щоденна робота фахівців по всій Україні. Вона можлива лише завдяки вам.
Долучайтеся посильним донатом
Поділитись:
