Автор(ка):
Юлія Діденко
Американський актор Лієв Шрайбер нещодавно побував у Києві разом зі своєю організацією BlueCheck, яка фінансує гуманітарні ініціативи на місцях. До центру «Голосів дітей» він завітав як друг і партнер фонду. Після ночі, яку місто провело під черговою російською атакою, Шрайбер провів час із дітьми — і згодом розповів про цей візит у своїх соцмережах та в ефірі CNN.
Коли журналіст Джим Шутто запитав Лієва, чи відчувають українці образу через брак допомоги від Заходу, Шрайбер відповів, що люди давно проминули стадію розчарування.
У них просто немає на це часу. Вони шукають рішення,
Під час свого серпневого візиту до Києва Шрайбер завітав до регіонального центру «Голосів дітей» і поспілкувався з молодшими дітьми та підлітками, зокрема з тими, хто пережив окупацію чи вимушено покинув дім через війну.
Одна з організацій, з якою ми зустрічалися, — «Голоси дітей». Вони працюють із величезною кількістю внутрішньо переміщених дітей — дітей, яким довелося виїхати з окупованих і небезпечних територій, а декому — залишити там свої родини,
Того дня в центрі ліпили підсвічники. Він сів за спільний стіл із дітьми і взявся за власну поробку. Коли почув, що будуть «закрутки» (у серпні українці традиційно закручують на зиму банки з овочами; а діти створили свої на пам’ять про літо, яке минає), здивувався: «А я думав — морозиво».
Хтось упізнав актора одразу: щойно він зайшов, одна дівчина вигукнула: «Це ж людина ікс!». Інша подарувала Лієву малюнок. Актор раніше розповідав, що намагається вивчати мову та вже записав кілька привітань українською. Він перевернув аркуш, щоб прочитати підпис на звороті, і почав розбирати українські слова по складах. Співзасновниця фонду Олена Розвадовська кинулася допомогти, аж поки актор не засміявся: «Та дайте мені шанс самому! Джізес!».
Багато Лієв говорив з Артуром — хлопчиком, який мріє про сцену. Уже вдома, у листі до фонду, актор напише, що сподівається, що Артур уже намітив свій найкоротший шлях до слави. Хлопчик родом із Запоріжжя — міста, яке росіяни обстрілюють майже щоночі. Одного разу вибух вибив у їхньому будинку вікна й світло — і в нього почалася панічна атака.
Опанувати себе йому допоміг психолог фонду «Голоси дітей». Ці навички стали в пригоді під час наступного обстрілу, який застав його біля футбольного поля: цього разу хлопець зумів заспокоїти й захистити і себе, і друзів. Історію Артура «Голоси» показали на виставці «Ниточка» — про трансформацію дітей, які вимушені зростати у війні.
Опанувати себе йому допоміг психолог фонду «Голоси дітей». Ці навички стали в пригоді під час наступного обстрілу, який застав його біля футбольного поля: цього разу хлопець зумів заспокоїти й захистити і себе, і друзів. Історію Артура «Голоси» показали на виставці «Ниточка» — про трансформацію дітей, які вимушені зростати у війні.
Посеред зустрічі залунала повітряна тривога, і частину розмови довелося перенести в укриття. Наступні пів години Шрайбер розмовляв із трьома дівчатами-підлітками й слухав їхні історії. Аня з Дашею пережили окупацію, Галя виїхала з Бахмута. Вони розповідали акторові про себе й про свої плани на майбутнє.
Мене вразило слухати їхні розповіді про те, через що їм довелося пройти,
Аня десять років прожила в окупованому Донецьку. Батьки відправили її до Києва, щоб уберегти. Шрайбер запитав, ким вона мріє стати, і почув: юристкою. Коли уточнив, якою саме галуззю права дівчина планує займатися, вона відповіла — правами людини, щоб таке більше ні з ким не сталося.
Для мене це дуже типова українська реакція: як нам знайти рішення? Як розв'язати проблему, яка зараз перед нами?
Лієв згадав, як важко колись працювали його дідусь і бабуся, щоб дістатися Америки, і назвав цю поїздку боргом перед ними.
Я не був би успішним і не зміг би приїхати в Україну, якби мої дідусь і бабуся так важко не працювали заради можливостей, свободи й прав, які дозволили мені робити те, що я хочу.
Він також говорив про свободу вибору, заради якої працювали покоління до нього, — свободу стати юристом, істориком мистецтва, драматургом чи тату-майстром, як Даша. Ті ж слова напряму перегукуються з мрією Ані, яка прагне захищати права людини. Приїхав до України він і заради власних дітей — щоб показати їм приклад.
Мої діти виростали в легких умовах, вони не знають скрути. А я хочу, щоб вони розуміли, якою буває ціна свободи. Навряд чи десь у світі сьогодні це видно так само ясно, як тут.
Окремо актор поспілкувався у форматі інтерв'ю зі співзасновницею «Голосів дітей» Оленою Розвадовською та психологинею київського центру фонду Юлією Тукаленко. І вже вдома написав фонду теплого листа. Він подякував дітям і команді за гостинність, назвав візит по-справжньому надихаючим і зізнався, що найбільше йому запам'яталися саме ті пів години в укритті з Анею, Дашею та Галею й розмова про їхні мрії.
У тому ж листі він висловив сподівання, що хтось таки завершив його підсвічник.
У тому ж листі він висловив сподівання, що хтось таки завершив його підсвічник.
Серпнева зустріч — не перше знайомство актора з «Голосами дітей». Раніше Лієв став гостем «Голосного подкасту»: багаторазовий номінант на «Золотий глобус» та «Еммі», актор, режисер і продюсер розповів про своє українське коріння, викрадених росією дітей, роботу BlueCheck і те, чому він радить підтримувати українські організації.
За три роки співпраці BlueCheck Ukraine передала «Голосам дітей» 265 234 доларів США на роботу з дітьми, які постраждали від війни.
За три роки співпраці BlueCheck Ukraine передала «Голосам дітей» 265 234 доларів США на роботу з дітьми, які постраждали від війни.
Лієв наголосив, що наслідки будь-якої війни «найглибше позначаються на дітях». Саме тому підтримка тих, хто має складний досвід, настільки важлива. Аня, Даша, Галя, Артур і сотні інших дітей, які виїхали з окупації та з-під обстрілів, наново вчаться довіряти світу — і поруч у цьому мають бути дорослі. Ми прагнемо, щоб історії цих дітей почули далеко за межами України, і дуже вдячні, що поруч є люди, готові допомагати їм.
Щоб ця робота тривала, підтримайте «Голоси дітей» донатом — кошти йдуть зокрема на психологічну допомогу дітям, які виїхали з окупованих територій, пережили складний досвід примусового переміщення чи зазнали інших наслідків війни.
Щоб ця робота тривала, підтримайте «Голоси дітей» донатом — кошти йдуть зокрема на психологічну допомогу дітям, які виїхали з окупованих територій, пережили складний досвід примусового переміщення чи зазнали інших наслідків війни.
Поділитись:
