Напрями роботи
Допомога дітям та батькам
Реагуємо на розмаїті потреби дітей, чуємо їх і надаємо допомогу вчасно, професійно й відповідно до їхніх запитів.
Детальніше
Посилення громад і дитячих закладів
Разом із громадами та місцевим бізнесом створюємо інклюзивні простори, майданчики, сенсорні кімнати, хаби для дітей і підлітків.
Детальніше
Професійна підтримка фахівців та експертиза в травмі війни
Формуємо спроможність фахівців широкого профілю по роботі з дітьми.
Детальніше
Адвокація голосу дитини
Посилюємо голос дитини через соціальні кампанії, дослідження та аналітику.
Детальніше
Центр Дитинства
Фонд будує масштабний центр підтримки для дітей і батьків, які постраждали від війни.
Детальніше
Укр
Eng
До всіх новин
01.04.2026
Поради фахівців

Навіть актор «Людей Ікс» сумнівається, чи правильно обрав професію. Психологиня пояснила, чому це нормально та як підліткам знайти себе

Американський актор Лієв Шрайбер зізнався в подкасті «Голосів дітей», що за роки слави його внутрішні сумніви — про самотність і переосмислення успіху — майже не змінилися. А деякі стали голоснішими.
Ми попросили психологиню прокоментувати теми, які прозвучали під час розмови. Що насправді означає «знайти себе», де проходить межа між здоровим пошуком і тривожністю та як не загубитися в гонитві за визнанням — пояснює Марина Чабан, психологиня чернігівського центру «Голосів дітей».
Сумніватися — нормально. Навіть якщо ти вже дорослий
«Знайди себе» — мабуть, найпоширеніша порада, яку чують підлітки. І водночас одна з найменш зрозумілих. Наче існує один правильний варіант себе, який треба віднайти й більше ніколи не сумніватися у виборі.
Я постійно сумніваюся у своїй професії. Навіть зараз. Але для мене це спосіб знаходити зв'язок з людьми. Робота з аудиторією була способом не почуватися таким самотнім. Способом відчути, що я маю мету, що я частина чогось більшого,
— відповів Шрайбер на запитання, чи бували в нього моменти невпевненості у своєму виборі.
За словами Марини Чабан, пошук сенсу — це норма підліткового віку, і цей сенс може змінюватися в період експериментів і пізнання. Тому вибір професії та життєвого шляху потребує перевірки практикою.
У підлітковому віці, коли важливо побачити, що «значущі дорослі» (батьки) — це звичайні люди, а не напівбоги, природно виникає питання: «А як хочу я?». Краще дозволити собі передумати й обрати те, що відгукується зараз, ніж через роки шкодувати,
— каже психологиня.
Але є важлива межа між здоровими сумнівами й тривожністю: здорові сумніви — коли ти не впевнений, але можеш рухатися далі, експериментувати, діяти. Натомість тривожність забирає цю можливість: з'являється застрягання, страх, важко почати щось робити. Якщо сумніви перетворюються на страхи й заважають жити — варто поговорити з психологом.
Що таке успіх і чому популярність може ускладнити життя
Уявлення про успіх формується рано — і майже завжди під чужим впливом. Шрайбер знає це з власного досвіду, адже виріс у небагатій родині. Коли в 20 років Лієв отримав славу й дохід, здавалося, він знайшов свою відповідь. Але з часом його розуміння змінилося.
Я досить рано досяг успіху. Моя мама була водійкою таксі, тож першим моїм відчуттям було: «Вау, я маю багато грошей. Я можу купити мамі будинок. Я можу дозволити собі дорогий автомобіль». Довгий час для мене успіх означав саме це — багатство, популярність, визнання. Коли ти приходиш у ресторан і тобі одразу дають столик. Коли люди на вулиці вітаються з тобою. Коли ти знаменитий. Але з віком розумієш: ні, справа зовсім не в цьому. Насправді все зводиться до того, чи відчуваєш ти зв’язок із людьми чи ні. Ось це і є успіх. І над цим треба працювати незалежно від того, скільки в тебе грошей і наскільки ти відомий,
— поділився Лієв.
Це перегукується з тим, як психологи описують різницю між зовнішнім і внутрішнім успіхом. Зовнішній — це статус, оцінка інших людей. Внутрішній — це те, наскільки ти задоволений процесом і результатом. У дитинстві наша самооцінка залежить від батьків, вихователя та вчителя. У підлітковому віці важливими стають однолітки та їхня думка. І це природно. Але поступово важливо навчитися чути й власний внутрішній голос.
Людина — істота соціальна. У підлітковому віці успіх — це мої внутрішні відчуття, що я зміг, і ставлення однолітків до цього,
— пояснює Марина Чабан.
За словами Шрайбера, популярність навіть ускладнює справжній зв'язок із людьми. А мотив, який керував ним із дитинства залишився незмінним. Попри трансформацію самої форми.
Люди часто взаємодіють не з тобою, а з твоїм образом, який вони мають у голові. Тоді важко знайти з ними зв'язок. Тоді доводиться дуже старатися, щоб показати: ні, ось хто я насправді. Доводиться відкидати всі їхні помилкові уявлення про себе. Те, що було моїм мотивом на початку — бажання не бути самотнім, відчуженим хлопчиком — залишилося тим самим. Просто тепер це бажання не бути самотнім і відчуженим дорослим чоловіком,
— каже він.
Різні соціальні ролі: як не втратити себе
Питання про те, де закінчується «роль» і починається «справжній я», — одне з найпоширеніших у підлітковому віці. Психологиня нагадує: ми всі граємо різні ролі — у школі, серед друзів, у родині. Це нормально. Проблема виникає тоді, коли ролей стає надто багато, і виникає відчуття «я не я».

Корисний орієнтир — запитати себе: де мені найменше треба напружуватися? Де я можу розслабитися й не думати, чи я «правильний»? Саме там найближче до себе справжнього. Навіть якщо відповідь поки нечітка — сам процес пошуку вже є важливим дороговказом.
Не втратити себе в гонитві за визнанням допомагає внутрішній компас. Запитай себе: що для мене справді важливо? Які мої цінності? Це і є твої орієнтири,
— радить Марина Чабан.
Як знайти себе: п’ять кроків для підлітків
Пошук себе рідко відбувається через одне велике осяяння. Частіше — через невеликі, повсякденні дії. Марина Чабан називає п'ять конкретних кроків, які справді допомагають почути себе.
  • Пробуйте нове. Підлітковий вік — це час експерименту. Нові заняття, нові компанії, нові ролі — усе це матеріал для самопізнання.
  • Ведіть щоденник. Він допомагає структурувати думки, відстежувати, як ти почуваєшся в різних ситуаціях. Часом побачити своє мислення на папері — вже половина відповіді.
  • Спілкуйтеся та заводьте нові знайомства. Інші люди — наче дзеркало: вони підсвічують у нас те, чого ми самі про себе не помічаємо.
  • Рухайтеся. Фізична активність упорядковує думки й зміцнює нервову систему — не лише м'язи.
  • Дозволяйте собі помилятися. Помилка — не поразка. Саме через досвід найчастіше й відбувається справжній розвиток.
«Сенс існування людей — співіснувати в якийсь більш-менш приємний спосіб»
Питання про сенс життя людство ставить собі тисячоліттями — і досі не має єдиної відповіді. Колись давно філософи сперечалися про те, для чого живе людина. І запитання «навіщо я живу» справді може злякати своєю масштабністю. «Що означає прожити життя добре?» — одне з найскладніших. Саме його поставили Шрайберу наприкінці подкасту.
Я думаю, що головне — тримати зв’язок із людьми. У цьому й суть. Це ніби бути підключеним до світу. Для мене добре життя — це коли є якась віддача, коли ти приносиш користь, робиш свій внесок у щось хороше. Добре життя — це самовираження, це любов, це достаток — це все разом. Ми тут для того, щоб покращувати життя одне одного, підтримувати, розширювати можливості й допомагати одне одному рости. У чому ще може полягати сенс існування людей, якщо не в тому, щоб співіснувати в якийсь більш-менш приємний спосіб?
— відповів актор.
Можливо, у підлітковому пошуку себе немає однієї правильної відповіді. Але є хороше запитання, з якого можна починати кожного разу: чи відчуваю я зв'язок — із собою, з людьми навколо, з тим, що роблю? Якщо так — це вже чимало.

Повний епізод подкасту з Лієвом Шрайбером — про акторство та Голлівуд, роль мистецтва в пошуку себе та послання до українців — дивіться на YouTube-каналі фонду «Голоси дітей».
Поділитись:
Facebook LinkedIn Twitter (X) Скопіювати
Останні новини
Малювали кавою, будували замки й говорили про емоції: березень у центрах «Голосів дітей»
Десятирічний Тимур із Сум вирощує декоративних раків. Одного з них він хоче подарувати осередку фонду «Голоси дітей», куди ходить на заняття. Навіщо йому психолог, хлопчик упевнено пояснює: «Щоб навчитися думати своєю головою». Його мама додає: «Такі люди, як ви, дуже важливі для прикордоння. Дякую, що навчили піклуватися про себе». Тимур — один із тих дітей, яких щомісяця підтримують команди «Голосів дітей» по всій країні. У березні 11 регіональних центрів фонду — від Львова до Харкова, від Трускавця до Миколаєва — працювали в активному ритмі: психологічні групи, творчі заняття, виїзди мобільних бригад у громади, екскурсії, кулінарні майстер-класи, сімейні кіноклуби.
Танцювальна лабораторія на Львівщині з Христиною-Марією Слободянюк: як зареєструватися
Фонд «Голоси дітей» разом із танцівницею, акторкою та режисеркою Христиною-Марією Слободянюк запрошує підлітків 14–17 років на творчу резиденцію із сучасного танцю. Учасники працюватимуть із тілом, рухом та емоціями — через танцювальні воркшопи та практики. Програма побудована так, щоб допомогти повернути контакт зі своїм тілом, подолати страх і сором, знайти власний спосіб рухатися й краще зрозуміти себе.
Підтримка дітей після окупації та депортації: ментори уже працюють у закладах загальної середньої освіти
Фахівці БФ «Голоси дітей» провели тематичне навчання для освітян із 10 пілотних закладів освіти Києва та області, а також Кіровоградщини. Їх навчили травмоорієнтованого підходу та розповіли, як підтримувати дітей, які пережили окупацію, депортацію чи вимушене переміщення. Відтак вони готові створювати в школах безпечний простір для своїх учнів.
Пов’язані новини
Безоплатна психологічна допомога: 0 800 210 106