Автор(ка):
Юлія Діденко
Американський актор Лієв Шрайбер зізнався в подкасті «Голосів дітей», що за роки слави його внутрішні сумніви — про самотність і переосмислення успіху — майже не змінилися. А деякі стали голоснішими.
Ми попросили психологиню прокоментувати теми, які прозвучали під час розмови. Що насправді означає «знайти себе», де проходить межа між здоровим пошуком і тривожністю та як не загубитися в гонитві за визнанням — пояснює Марина Чабан, психологиня чернігівського центру «Голосів дітей».
Сумніватися — нормально. Навіть якщо ти вже дорослий
«Знайди себе» — мабуть, найпоширеніша порада, яку чують підлітки. І водночас одна з найменш зрозумілих. Наче існує один правильний варіант себе, який треба віднайти й більше ніколи не сумніватися у виборі.
Я постійно сумніваюся у своїй професії. Навіть зараз. Але для мене це спосіб знаходити зв'язок з людьми. Робота з аудиторією була способом не почуватися таким самотнім. Способом відчути, що я маю мету, що я частина чогось більшого,
За словами Марини Чабан, пошук сенсу — це норма підліткового віку, і цей сенс може змінюватися в період експериментів і пізнання. Тому вибір професії та життєвого шляху потребує перевірки практикою.
У підлітковому віці, коли важливо побачити, що «значущі дорослі» (батьки) — це звичайні люди, а не напівбоги, природно виникає питання: «А як хочу я?». Краще дозволити собі передумати й обрати те, що відгукується зараз, ніж через роки шкодувати,
Але є важлива межа між здоровими сумнівами й тривожністю: здорові сумніви — коли ти не впевнений, але можеш рухатися далі, експериментувати, діяти. Натомість тривожність забирає цю можливість: з'являється застрягання, страх, важко почати щось робити. Якщо сумніви перетворюються на страхи й заважають жити — варто поговорити з психологом.
Що таке успіх і чому популярність може ускладнити життя
Уявлення про успіх формується рано — і майже завжди під чужим впливом. Шрайбер знає це з власного досвіду, адже виріс у небагатій родині. Коли в 20 років Лієв отримав славу й дохід, здавалося, він знайшов свою відповідь. Але з часом його розуміння змінилося.
Я досить рано досяг успіху. Моя мама була водійкою таксі, тож першим моїм відчуттям було: «Вау, я маю багато грошей. Я можу купити мамі будинок. Я можу дозволити собі дорогий автомобіль». Довгий час для мене успіх означав саме це — багатство, популярність, визнання. Коли ти приходиш у ресторан і тобі одразу дають столик. Коли люди на вулиці вітаються з тобою. Коли ти знаменитий. Але з віком розумієш: ні, справа зовсім не в цьому. Насправді все зводиться до того, чи відчуваєш ти зв’язок із людьми чи ні. Ось це і є успіх. І над цим треба працювати незалежно від того, скільки в тебе грошей і наскільки ти відомий,
Це перегукується з тим, як психологи описують різницю між зовнішнім і внутрішнім успіхом. Зовнішній — це статус, оцінка інших людей. Внутрішній — це те, наскільки ти задоволений процесом і результатом. У дитинстві наша самооцінка залежить від батьків, вихователя та вчителя. У підлітковому віці важливими стають однолітки та їхня думка. І це природно. Але поступово важливо навчитися чути й власний внутрішній голос.
Людина — істота соціальна. У підлітковому віці успіх — це мої внутрішні відчуття, що я зміг, і ставлення однолітків до цього,
За словами Шрайбера, популярність навіть ускладнює справжній зв'язок із людьми. А мотив, який керував ним із дитинства залишився незмінним. Попри трансформацію самої форми.
Люди часто взаємодіють не з тобою, а з твоїм образом, який вони мають у голові. Тоді важко знайти з ними зв'язок. Тоді доводиться дуже старатися, щоб показати: ні, ось хто я насправді. Доводиться відкидати всі їхні помилкові уявлення про себе. Те, що було моїм мотивом на початку — бажання не бути самотнім, відчуженим хлопчиком — залишилося тим самим. Просто тепер це бажання не бути самотнім і відчуженим дорослим чоловіком,
Різні соціальні ролі: як не втратити себе
Питання про те, де закінчується «роль» і починається «справжній я», — одне з найпоширеніших у підлітковому віці. Психологиня нагадує: ми всі граємо різні ролі — у школі, серед друзів, у родині. Це нормально. Проблема виникає тоді, коли ролей стає надто багато, і виникає відчуття «я не я».
Корисний орієнтир — запитати себе: де мені найменше треба напружуватися? Де я можу розслабитися й не думати, чи я «правильний»? Саме там найближче до себе справжнього. Навіть якщо відповідь поки нечітка — сам процес пошуку вже є важливим дороговказом.
Корисний орієнтир — запитати себе: де мені найменше треба напружуватися? Де я можу розслабитися й не думати, чи я «правильний»? Саме там найближче до себе справжнього. Навіть якщо відповідь поки нечітка — сам процес пошуку вже є важливим дороговказом.
Не втратити себе в гонитві за визнанням допомагає внутрішній компас. Запитай себе: що для мене справді важливо? Які мої цінності? Це і є твої орієнтири,
Як знайти себе: п’ять кроків для підлітків
Пошук себе рідко відбувається через одне велике осяяння. Частіше — через невеликі, повсякденні дії. Марина Чабан називає п'ять конкретних кроків, які справді допомагають почути себе.
- Пробуйте нове. Підлітковий вік — це час експерименту. Нові заняття, нові компанії, нові ролі — усе це матеріал для самопізнання.
- Ведіть щоденник. Він допомагає структурувати думки, відстежувати, як ти почуваєшся в різних ситуаціях. Часом побачити своє мислення на папері — вже половина відповіді.
- Спілкуйтеся та заводьте нові знайомства. Інші люди — наче дзеркало: вони підсвічують у нас те, чого ми самі про себе не помічаємо.
- Рухайтеся. Фізична активність упорядковує думки й зміцнює нервову систему — не лише м'язи.
- Дозволяйте собі помилятися. Помилка — не поразка. Саме через досвід найчастіше й відбувається справжній розвиток.
«Сенс існування людей — співіснувати в якийсь більш-менш приємний спосіб»
Питання про сенс життя людство ставить собі тисячоліттями — і досі не має єдиної відповіді. Колись давно філософи сперечалися про те, для чого живе людина. І запитання «навіщо я живу» справді може злякати своєю масштабністю. «Що означає прожити життя добре?» — одне з найскладніших. Саме його поставили Шрайберу наприкінці подкасту.
Я думаю, що головне — тримати зв’язок із людьми. У цьому й суть. Це ніби бути підключеним до світу. Для мене добре життя — це коли є якась віддача, коли ти приносиш користь, робиш свій внесок у щось хороше. Добре життя — це самовираження, це любов, це достаток — це все разом. Ми тут для того, щоб покращувати життя одне одного, підтримувати, розширювати можливості й допомагати одне одному рости. У чому ще може полягати сенс існування людей, якщо не в тому, щоб співіснувати в якийсь більш-менш приємний спосіб?
Можливо, у підлітковому пошуку себе немає однієї правильної відповіді. Але є хороше запитання, з якого можна починати кожного разу: чи відчуваю я зв'язок — із собою, з людьми навколо, з тим, що роблю? Якщо так — це вже чимало.
Повний епізод подкасту з Лієвом Шрайбером — про акторство та Голлівуд, роль мистецтва в пошуку себе та послання до українців — дивіться на YouTube-каналі фонду «Голоси дітей».
Повний епізод подкасту з Лієвом Шрайбером — про акторство та Голлівуд, роль мистецтва в пошуку себе та послання до українців — дивіться на YouTube-каналі фонду «Голоси дітей».
Поділитись:
