Майже дорослі: як підтримувати підлітків під час війни

Автор(ка):

Олена Лісова

У новому епізоді «Голосного подкасту» ведучі Азад Сафаров та Олена Розвадовська міркують про те, як можна підтримувати підлітків у дорослішанні й пізнаванні світу в складних умовах війни. Своїм досвідом ділиться громадський діяч, засновник криворізького культурно-громадського центру «Шелтер+» Юлій Морозов. Він багато років підтримує підлітків, зокрема тих, що опинились у складних життєвих ситуаціях, а «Шелтер+» працює в місті вже понад 20 років. А також свої поради дала психологиня фонду «Голоси дітей», кандидатка психологічних наук Олена Лісова. Вона відповіла на запитання, які часто можуть виникати в дорослих: батьків підлітків, опікунів або просто близьких людей.

Для підліткового віку природно ставити під сумнів учорашні авторитети, шукати і вибудовувати власні принципи й життєву стратегію. Для батьків це теж складний час, коли вони вже не можуть уберегти дитину від негативного досвіду, розчарувань, помилок. Як у всьому цьому залишатися в доброму контакті з дитиною, не переборщити з опікою, але водночас давати їй відчуття, що в неї є дорослий, який її завжди підтримає?

Для батьків, як на мене, під час проживання цього вікового періоду дуже важливо насамперед прийняти той факт, що вони не єдині важливі люди в житті своїх дітей. Справитися зі своїм «батьківським егоїзмом» буває непросто: хочеться відчувати себе потрібним і визнаним. Тут варто пригальмувати й передусім визнати важливість переживань підлітка, його здібностей, досвіду, можливості мати власні таємниці, інакшості в мисленні, у цінностях, у способах реагування. Сюди ж і визнання права на помилку і прийняття того, що вчитися на своїх помилках — це нормально.

З таким визнанням тісно пов’язане прийняття батьками власних обмежень і визнання цих обмежень перед своїми дітьми. Ми не можемо (і не повинні!) підстелити соломку підліткові на кожному його кроці, ми буваємо неправими, ми знаємо і можемо далеко не все, ми не завжди можемо бути сильними: «Я не завжди знаю, як діяти правильно, але я завжди на твоєму боці». Це дає дитині розуміння, що її приймають і підтримують. Визнаючи свої обмеження, ми як батьки НЕ втрачаємо авторитет в очах дітей, а навпаки, приймаємо їхній авторитет. А ось, боячись визнати ці обмеження, ми втрачаємо з дітьми контакт, бо втрачаємо свою справжність, намагаючись бути тими, ким не є.

Для мене, як мами і фахівчині, баланс між підтримкою та повагою до автономії підлітка ґрунтується на глибокій довірі до своєї дитини: я довіряю її здібностям розуміти свої потреби й почуття, справлятися, вирішувати, здійснювати, будувати і проявлятися. Без такої довіри взагалі, як на мене, неможливий здоровий стосунок з дитиною будь-якого віку. Важливо чітко позначати цю свою довіру: «Я вірю в тебе!», і водночас: «Якщо виникнуть труднощі, я завжди готовий / готова допомогти».

Також для доброго контакту з підлітком важливі:

активне слухання (давати можливість висловлювати свої думки і почуття без осуду; не перебивати; не поспішати давати поради, якщо про це прямо не просять);
збереження стабільності (у часи стресу чи невизначеності підлітки потребують від батьків передбачуваності й емоційної стійкості);
спільний час (спільні прогулянки, обговорення фільмів чи книжок, настільні, активні чи навіть комп’ютерні ігри тощо).

Що робити, якщо дорослий все ж відчуває, що цей контакт втрачається? Починаються сварки, є відчуття, що дитина щось приховує?

Тут знову варто почати із себе, з рефлексії. Поставити собі запитання: «Чи я слухаю дитину? Чи підтримую її, коли вона ділиться чимось важливим? Чи даю я їй достатньо простору, щоб висловитися? Чи визнаю її і довіряю їй?».

У часі війни потреба безпеки відчувається особливо гостро. І в контакті підліток-батьки це також важливо. Замість звинувачень чи допитів краще сказати: «Я відчуваю, що між нами щось змінилося, і мені важливо знати, як тобі зараз»; «Мені прикро, що ми часто сперечаємося. Я хочу краще зрозуміти тебе. Можемо поговорити?». Варто уникати критики й тиску, щоб відновити довіру.

Такі ситуації точно підсилюють батьківську тривогу. Щоб впоратися з нею, можуть вдаватися до підсилення контролю, однак тут це часто буде поганою стратегією. Замість суворого моніторингу краще час від часу ненав’язливо запитувати: «Що ти думаєш про це? Чим я можу допомогти?». До підлітка дуже важливо не лізти зі своєю непроханою допомогою.

Помічати дрібниці. Підлітки часто подають сигнали про свої переживання через дрібні деталі: стиль одягу, музику, поведінку. Помічайте і дбайливо запитуйте про це.

Встановлювати межі з любов’ю. Дайте зрозуміти, що правила важливі, але вони є для підтримки, а не покарання.

Батьки часто бояться, щоб дитина, яка дорослішає, не попала під поганий вплив. Де тепер цього більше: на вулиці чи в онлайні? Які особисті проблеми дитини роблять її більш вразливою до нього?

У сучасному світі ризики поганого впливу є як у реальному житті, так і в онлайні. І те, де підліток може потрапити під поганий вплив, залежить, як на мене, від того, де він більше проводить часу і до чого має доступ у вразливому стані, коли переживає важкі ситуації, емоції. Сучасні підлітки проводять дуже багато часу в інтернеті, і від цього практично неможливо відмовитися. Тому, можливо, звідти можна очікувати на дещо більшу небезпеку, адже її не завжди можна чітко розпізнати. З цим не завжди справляються навіть досвідчені дорослі: згадаймо тільки, як нерідко ми самі або наші знайомі потрапляємо в шахрайські схеми чи стаємо свідками того, як це поширюється.

Інтернет дає простір для маніпуляцій і приховування справжніх намірів, що використовують небезпечні групи чи особи. Тобто через інтернет зловмисники мають доступ до дуже великої кількості людей, залишаючись водночас анонімними.

Пропаганда, дезінформація, а також контент, який ідеалізує насильство чи самопошкодження, особливо небезпечні для емоційно нестабільних підлітків. Через свої вікові особливості підлітки інформаційно вразливі, що знижує їхній спротив сильним, емоційно зарядженим впливам. Крім того, у підлітковому віці сприйняття інформації може бути некритичним, особливо якщо її подають авторитетні для них джерела.

Особисті проблеми, які роблять підлітка вразливим до негативного впливу:

низька самооцінка;
відсутність підтримки в сім’ї;
відчуття ізоляції чи самотності;
прагнення до прийняття й належності.

Щоб мінімізувати ризики, батькам варто навчати дитину критично мислити, цікавитися її інтересами в онлайні, обговорювати ризики без залякування. Головне — залишатися для неї джерелом підтримки.

Батьки відчувають, що підлітку бракує дозвілля, спільнот для соціалізації. Як пропонувати це йому / їй, з чого почати пошуки і як знайти своє?

Пошук дозвілля й соціальних спільнот для підлітка становить складний, але важливий процес. Він починається з розуміння інтересів дитини й делікатної пропозиції.

Запитати про інтереси: «Що тобі цікаво? Що ти хотів би / хотіла б спробувати?». Якщо дитина не знає, варто пропонувати варіанти: творчі гуртки, спорт, волонтерські проєкти. Тут знову ж важливо, щоб батьки зрозуміли, чи то справді інтерес підлітка, чи через свою дитину вони реалізовують власні нереалізовані потреби.

Тому шукати варто разом, а не прийти до підлітка з готовим рішенням.

Підтримати ініціативу самої дитини, якщо така є: «Класно, що ти це знайшов. Якщо хочеш, можу піти з тобою на перше заняття чи подію».

У таких справах важливо бути терплячими. Підліток може не одразу знайти своє. Важливо давати свободу вибору й підтримувати в спробах. Дитина може перебрати багато різних занять, і це нормально: точно не стоїть завдання довести справу до кінця. Основне завдання — спробувати те, що хочеться спробувати. Підлітковість — найкращий вік, щоб це робити.

М’яко заохочувати соціалізацію. Тепер підлітки можуть відчувати труднощі в розширенні контактів чи встановленні нових. Тому, імовірно, доведеться обговорювати, як важливо пробувати нові активності, навіть попри тривогу чи страх.

Намагаючись бути авторитетом і підтримкою, дорослі часто можуть не показувати підліткам власну вразливість. Коли це може бути доречно?

Адже, з одного боку, не можна перекладати власні проблеми на плечі дітей, а з іншого — з дітьми варто бути чесними, бо вони відчувають нещирість і недомовки.

Так, тут справді дуже хиткий баланс, який потребує емпатії та розуміння самих себе з боку дорослих, а також двох базових речей, про які йшлося вище, — визнання й довіри.
На мою думку, як мами і фахівчині, вияв вразливості доречний, коли він щирий і спрямований на зміцнення довіри. У якийсь момент можна розповісти про свій досвід переживання труднощів: «Я теж колись відчував / відчувала подібне і розумію, як це важко». Це допомагає в таких речах.

Створення емоційного зв’язку. Підліток побачить, що його почуття нормальні й він не самотній.
Навчання емоційної регуляції через досвід батьків у доланні труднощів з акцентом на позитивних висновках. Тут лише важливо знову ж бути чесними, щоб не видавалося, що дорослі завжди були як супергерої, а підліток на їхньому тлі нібито лузер.

Зміцнення довіри. Щирість сприяє відкритості підлітка, якщо вона не перетворюється на перекладання проблем.

Водночас важливо не перевантажувати дитину власними емоціями. Досить сказати: «Мені зараз трохи важко, але я справляюся і знаю, що ми зможемо все подолати». Це покаже силу, не перекладаючи відповідальність на дитину.

Останні новини

17.04.2026

Малювали кавою, будували замки й говорили про емоції: березень у центрах «Голосів дітей»

Десятирічний Тимур із Сум вирощує декоративних раків. Одного з них він хоче подарувати осередку фонду «Голоси дітей», куди ходить на заняття. Навіщо йому психолог, хлопчик упевнено пояснює: «Щоб навчитися думати своєю головою». Його мама додає: «Такі люди, як ви, дуже важливі для прикордоння. Дякую, що навчили піклуватися про себе». Тимур — один із тих дітей, яких щомісяця підтримують команди «Голосів дітей» по всій країні. У березні 11 регіональних центрів фонду — від Львова до Харкова, від Трускавця до Миколаєва — працювали в активному ритмі: психологічні групи, творчі заняття, виїзди мобільних бригад у громади, екскурсії, кулінарні майстер-класи, сімейні кіноклуби.

20.04.2026

Танцювальна лабораторія на Львівщині з Христиною-Марією Слободянюк: як зареєструватися

Фонд «Голоси дітей» разом із танцівницею, акторкою та режисеркою Христиною-Марією Слободянюк запрошує підлітків 14–17 років на творчу резиденцію із сучасного танцю. Учасники працюватимуть із тілом, рухом та емоціями — через танцювальні воркшопи та практики. Програма побудована так, щоб допомогти повернути контакт зі своїм тілом, подолати страх і сором, знайти власний спосіб рухатися й краще зрозуміти себе.

14.04.2026

Підтримка дітей після окупації та депортації: ментори уже працюють у закладах загальної середньої освіти

Фахівці БФ «Голоси дітей» провели тематичне навчання для освітян із 10 пілотних закладів освіти Києва та області, а також Кіровоградщини. Їх навчили травмоорієнтованого підходу та розповіли, як підтримувати дітей, які пережили окупацію, депортацію чи вимушене переміщення. Відтак вони готові створювати в школах безпечний простір для своїх учнів.