Автор(ка):
Юлія Діденко
Шість серпневих днів у Карпатах працював бар, де замість грошей за чай платили листочками з дерев. Поряд, серед гір, підлітки запускали повітряних зміїв, а щовечора для них грала жива музика. Так минав Зліт молоді — велика зустріч, на яку ми з усієї країни зібрали випускників мистецьких лабораторій фонду «Голоси дітей». Кожен із цих підлітків колись побував на своїй виїзній творчій резиденції, а цього разу вони вперше зібралися всі разом.
На базі Креативної резиденції МС6 у Славську зустрілися 94 підлітки віком від 16 до 19 років — із різних міст, різних резиденцій, зі своїми історіями за плечима. Багато хто з них живе під обстрілами, тож ми від початку думали передусім про одне: як дати їм відпочинок і відчуття опори. І, схоже, нам вдалося: за ці шість днів тут плакали й сміялися, розкривалися, уперше співали власні пісні зі сцени й нарешті мали спокійний сон.
На базі Креативної резиденції МС6 у Славську зустрілися 94 підлітки віком від 16 до 19 років — із різних міст, різних резиденцій, зі своїми історіями за плечима. Багато хто з них живе під обстрілами, тож ми від початку думали передусім про одне: як дати їм відпочинок і відчуття опори. І, схоже, нам вдалося: за ці шість днів тут плакали й сміялися, розкривалися, уперше співали власні пісні зі сцени й нарешті мали спокійний сон.
Коли вперше за довгий час дозволяєш собі заплакати
Ми хотіли створити місце, де можна полежати в гамаку, у тиші відвідати чайну церемонію або малювати поміж дерев, доки не набридне. Де вистачає всього: фарб, напоїв, солодощів, маленьких камер, що одразу друкують знімок. Де кожен спіймає себе на думці: мені зараз добре.
Для Ліни з Харкова цей простір став поверненням у дитинство. Вона згадувала повітряних зміїв, яких можна було запускати просто серед гір, — і зізнавалася, що плаче, коли все це пригадує.
Для Ліни з Харкова цей простір став поверненням у дитинство. Вона згадувала повітряних зміїв, яких можна було запускати просто серед гір, — і зізнавалася, що плаче, коли все це пригадує.
Серце завмерло, коли побачила ціну листочками дерев на напої в барі… Завдяки вам я знову побувала в дитинстві. Було відчуття, наче ми якісь підлітки з Європи проживаємо свої найкращі вечори без знання війни,
Найважливішим виявилося відчуття безпеки, якого цим підліткам так бракує вдома. Поруч увесь час була команда психологів, готова тихо підтримати кожного. Для Яни із Запоріжжя ці дні стали паузою від тривоги. Вдома в неї, за її словами, багато проблем, і навіть після повернення вона не може перестати плакати від напруги. Та сам Зліт, як вона зізналася, допоміг їй перезавантажитися й хоч трохи відчути внутрішній спокій.
Я не сплю вже рік нормально, не дозволяю собі плакати. А тут, після танців, не стрималась, ридала весь вечір, а потім міцно заснула,
Майстерні, де чуєш себе, і розмови, де чують тебе
Тільки уявіть: година тиші, пуер і габа, повільна дія серед гучних днів — і розмова, що текла неспішним потоком гірської річки. Щодня учасники мали вибір: спробувати монотипію (різновид графіки) або філд-рекординг (запис за межами студії), вирушити на співи, письмо чи акторський воркшоп. Близько 30 майстерень вели 14 менторів-митців.
Для Насті з Києва майстерні стали способом почути себе. Через роботу з тілом та інструменти, за її словами, вона поверталася до себе, і все це в поєднанні з красою гір та природи дало сильний ефект. Поліна з Києва після цих занять навіть почала придивлятися до нової для себе сфери на майбутнє. Аля з Дніпропетровщини зрозуміла, наскільки добре їй було фізично, лише коли повернулася додому.
Для Насті з Києва майстерні стали способом почути себе. Через роботу з тілом та інструменти, за її словами, вона поверталася до себе, і все це в поєднанні з красою гір та природи дало сильний ефект. Поліна з Києва після цих занять навіть почала придивлятися до нової для себе сфери на майбутнє. Аля з Дніпропетровщини зрозуміла, наскільки добре їй було фізично, лише коли повернулася додому.
На восьми адвокаційних зустрічах підлітки говорили з командою фонду про його роботу та теми, які їх хвилюють. Зустрічі вели співзасновники фонду Олена Розвадовська та Азад Сафаров разом із координаторками адвокаційних напрямів. Підлітки обговорювали все у фокус-групах, а тоді представляли свої ідеї всім присутнім.
Ми могли висловити свою думку, знаючи, що будемо почуті й ніхто не буде нас засуджувати,
Вразила підлітків і відкритість дорослих. Дара з Харківщини нарешті поділилася своїми думками — і їх почули. Андрій із Запоріжжя згадував, що засновники фонду спілкувалися з усіма у вільний час, розпитували про життя і навіть грали в шахи. Там же він познайомився з Кирилом Невдохою, головою офісу дітей та молоді «ДійМо», і багато дізнався про його роботу.
Діти, у чиї домівки прийшла війна, цілу майстерку присвятили щастю. Письменниця Ольга Купріян мала провести заняття з креативного письма, та обрала іншу вправу — запропонувала підліткам написати про щасливі миті. Спершу вони пригадували те, що люблять: смаки, звуки, дотики, людей поруч. А тоді описували свій власний момент щастя. Найдужче Ольгу зворушило те, що її торішня учениця після довгої творчої паузи написала тут напрочуд яскравий текст.
Діти, у чиї домівки прийшла війна, цілу майстерку присвятили щастю. Письменниця Ольга Купріян мала провести заняття з креативного письма, та обрала іншу вправу — запропонувала підліткам написати про щасливі миті. Спершу вони пригадували те, що люблять: смаки, звуки, дотики, людей поруч. А тоді описували свій власний момент щастя. Найдужче Ольгу зворушило те, що її торішня учениця після довгої творчої паузи написала тут напрочуд яскравий текст.
Музика, під яку хотілося і жити, і плакати
Вечорами всі збиралися разом біля сцени, щоб почути «ДахТріо», київську джазову формацію Fusion Jams і фолк-гурт «ЩукаРиба». Між виступами підлітки танцювали, співали й вигадували образи для костюмованої вечірки.
Це було місце, де можна було бачити всіх людей, з ким ти не перетинався цілий день, бо в вас були різні воркшопи, і там ви могли поговорити, подружитися. Та і самі заходи були крутими, дуже вайбовими. Там одночасно хотілося і жити, і плакати, і дуже багато емоцій,
Захар із Харківщини називав вечори найкращим завершенням дня — можна було потанцювати, поспівати чи постояти за баром і водночас відчувати спокій. А ще — повернутися до себе.
Марічка провела дитинство в Криму, а після анексії півострова її родина переїхала до Львова; батько тоді вже служив у війську. Кілька років тому вона обрала практичну філологію й тихо відклала свою давню любов до музики. На третій день Зльоту, за кавою в тому самому барі, вона зізналася, що простір резиденції нагадав їй про цю забуту мрію.
Того ж вечора грали Fusion Jams, а сам концерт минав як джем: підлітки могли виходити до музикантів і грати чи співати щось своє. Марічка наважилася — уперше заспівала власну пісню перед усіма. Після виступу вона підбігла поділитися ще однією деталлю: піаністка з гурту колись теж вивчала філологію, а останні п'ять років серйозно займається музикою. Марічка давно стежила за нею в Instagram. Тепер вони домовилися зустрітися на каву в Києві — і поговорити про те, чому все-таки варто повертатися до музики.
Світ, який ми несемо із собою далі
Для фонду Зліт був передусім можливістю зібрати підлітків і нагадати їм, що світ, попри все, лишається до них добрим. Частина учасників цього літа вступила на творчі спеціальності й ще до початку навчального року отримала підтримку одне одного. Марсель із Дніпропетровщини написав нам: «Разом із художньою резиденцією це були literally найкращі дні за все життя».
«Голоси дітей» — це взагалі краще, що зі мною ставалося. Вони врятували мене в складний період, надихнули й навчили, що моя думка також має значення. «Голоси» — це про свободу, про любов, про натхнення та про можливість просто бути собою,
Між собою учасники називали цей Зліт світом, якого не існує: надто вже він був далекий від того, у чому нам усім доводиться жити щодня.
Вдячний за те, що в цей доволі складний час нам дали відчути себе дітьми та створили простір для цього. Весь час був ніби в «іншому світі», де відпочивав, розслаблявся, дізнавався й кайфував. У якісь моменти відчував себе щасливим,
На останній аудіовиставі, коли всі лежали на траві із запаленими ліхтариками, які змайстрували самі, менторка Ганнуся Мізюк сказала інакше — цей світ таки існує. Він народився серед спільноти там, у горах, і тепер усі учасники понесуть його далі.
Ви теж можете стати частиною цього світу. Щоб наступного літа ще більше дітей, які постраждали від війни, отримали необхідну підтримку, — долучайтеся посильним донатом.
Мистецька резиденція відбулася завдяки фінансовій підтримці наших партнерів, зокрема Патріка ван 'т Хаара — нідерландського журналіста, активіста та волонтера благодійної ініціативи Hulpacties DvhN, FrD en LC, — а також інших добрих друзів фонду.
Поділитись:
