Автор(ка):
Юлія Діденко
Для родин, які живуть на підконтрольній Україні території, реєстрація народження дитини зазвичай не викликає труднощів: батьки приходять до РАЦСу з необхідними паперами, і за кілька днів отримують свідоцтво.
Але для дітей, які народилися в окупації, ця процедура може перетворитися на довгий і виснажливий марафон. Після повернення на підконтрольну територію, замість звичного українцям адміністративного оформлення, родинам доводиться збирати докази народження дитини, писати детальні заяви, шукати свідків і звертатися до суду, адже питання вирішується не в РАЦСі, а через судову систему.
Але для дітей, які народилися в окупації, ця процедура може перетворитися на довгий і виснажливий марафон. Після повернення на підконтрольну територію, замість звичного українцям адміністративного оформлення, родинам доводиться збирати докази народження дитини, писати детальні заяви, шукати свідків і звертатися до суду, адже питання вирішується не в РАЦСі, а через судову систему.
Іноді на рішення чекають місяцями, а в разі відмови доводиться оскаржувати його і проходити весь шлях знову. Усі ці місяці дитина живе без документів, а отже — без права на медичну допомогу й соціальну підтримку; без можливості піти до школи чи садка; без шансу виїхати з країни, якщо родина шукає безпечніше місце. Батьки живуть у стані постійної невизначеності, а дитина зростає невидимою для держави, хоча фізично перебуває в Україні та потребує захисту.
Ми вирішили розібратися, що відбувається з дитиною і родиною, коли держава їх не бачить, разом із Наталією Сосновенко, психологинею, керівницею Центру психологічних експертиз і методології фонду «Голоси дітей».
Ми вирішили розібратися, що відбувається з дитиною і родиною, коли держава їх не бачить, разом із Наталією Сосновенко, психологинею, керівницею Центру психологічних експертиз і методології фонду «Голоси дітей».
Постійний стрес матері під час вагітності та пологів
Вагітність і перші місяці життя дитини — час, коли формуються базові психоемоційні механізми: відчуття захищеності, довіра до світу, перші моделі реагування на стрес. В ідеалі такі процеси мають відбуватися в стабільному, безпечному середовищі, проте під окупацією все навпаки. Батьки часто позбавлені післяпологової підтримки, можливості звернутися по психологічну допомогу.
Майбутня мати під окупацією живе в постійному страху за своє життя і життя дитини. Вона не знає, чи зможе отримати медичну допомогу, чи буде завтра безпечно, чи побачить свою дитину здоровою. Хронічний стрес матері впливає на гормональний фон,
Посилене гормональне навантаження на плід може вплинути на формування нервової системи дитини, її здатність до саморегуляції, рівень тривожності в майбутньому.
Дитина буквально вчиться реагувати на світ через досвід свого дорослого. Якщо дорослий нестабільний емоційно, якщо він змушений виживати, якщо має власні травматичні реакції, прив'язаність формується небезпечною або нестійкою. Він не може бути стабільним емоційним регулятором для дитини. У майбутньому бачимо підвищену тривожність, труднощі з довірою, проблеми зі сном,
Постокупаційний стрес: відчуття «поза законом» або «не такі, як інші»
Коли родина повертається з окупації, то потрапляє в замкнене коло: щоб отримати певні державні послуги, їм потрібні документи, але щоб отримати документи, треба пройти складний бюрократичний шлях, на який у виснажених людей часто не вистачає сил. Часто сім’ї стикаються з недовірою до медиків, соціальних служб, психологів, тому що досвід окупації навчив їх: звернення по допомогу може бути небезпечним, а офіційні структури не завжди допомагають. Унаслідок цього ізоляція посилюється, а сім'я позбавляється критично важливої підтримки.
Для батьків відсутність документів стає ще одним джерелом хронічного стресу. Вони постійно відчувають, що мусять доводити право дитини на існування. Звернення до установ — ніби нагадування про те, що ти «поза системою», що твоя дитина «не така, як інші». І батьки транслюють дитині цей стрес, навіть не усвідомлюючи цього,
Батьки можуть бути все ще емоційно недоступними для дітей, бо всі сили витрачають на те, щоб вижити і впоратися з власними травматичними спогадами. А для самої дитини, особливо старшої, відсутність документів формує глибинне послання про те, що з нею щось не так, що її місце у світі не гарантоване. Таке переконання впливає на самооцінку, довіру до людей, відчуття власної гідності.
Також до проблем родини додається відчуття провини та сорому, адже батьки звинувачують себе за те, що не змогли захистити дитину; за те, що були змушені залишитися під окупацією або співіснувати з окупаційною владою. Вони бояться осуду з боку суспільства, і часто цей страх не безпідставний — родини дійсно стикаються з упередженнями в громадах, що призводить до самоізоляції, замовчування пережитого, наростання депресивних симптомів.
Також до проблем родини додається відчуття провини та сорому, адже батьки звинувачують себе за те, що не змогли захистити дитину; за те, що були змушені залишитися під окупацією або співіснувати з окупаційною владою. Вони бояться осуду з боку суспільства, і часто цей страх не безпідставний — родини дійсно стикаються з упередженнями в громадах, що призводить до самоізоляції, замовчування пережитого, наростання депресивних симптомів.
Дитина реагує відповідно: плаче частіше, гірше спить, стає збудливою або, навпаки, емоційно закритою. У старших дітей можуть з'являтися агресивні спалахи, регресивна поведінка, труднощі з концентрацією, і так дитина сигналізує, що перевантажена і не має стабільного дорослого, який допоможе впоратися з емоціями,
Ризик затримок розвитку через хронічний стрес у родині
Діти, які зростають без чіткого правового статусу, рідше потрапляють до дитячих садків, гуртків, спортивних секцій — туди, де формуються навички спілкування, де діти вчаться дружити, вирішувати конфлікти, презентувати себе. Соціальний простір звужується, дитина розвивається у закритому мікросередовищі, і через таку ізоляцію зростають ризики соціальної тривожності, почуття «інакшості», труднощів у встановленні стосунків.
Хронічний стрес у родині впливає на розвиток дитини комплексно: можуть виникати затримки моторики, бідніший словниковий запас, труднощі з вербалізацією емоцій, і фізіологічно такі процеси пов'язані з підвищеним рівнем кортизолу, який при тривалому впливі зачіпає структури мозку, відповідальні за навчання, саморегуляцію, пам'ять. Дитині потрібно розуміти: хто я, де моє місце, до якої спільноти я належу. Коли сім'я не може закріпити юридичну приналежність дитини до держави, виникає екзистенційна невизначеність, і дитина зростає без чіткої відповіді на питання, хто вона. І це впливає на самоповагу, довіру до світу, почуття приналежності,
Підлітки, які зростають у ситуації невизначеного статусу, часто переживають кризу ідентичності і ставлять собі болючі питання: хто я, якщо мене не визнають там, де я народився, і чому за моє право на місце в країні треба боротися? І саме тому важливо розв'язати питання з документами якнайшвидше.
Отримання українського свідоцтва як акт відновлення суб'єктності сім'ї
Під час отримання українського свідоцтва про народження родина повертає собі правовий і соціальний статус, адже держава фактично «каже» їм: ми бачимо тебе, ти належиш до нас, ти під захистом. У батьків зникає одне з ключових джерел невизначеності, і вони можуть планувати майбутнє. Знаходиться ресурс для емоційної доступності, для якісного догляду, для спокійної взаємодії з дитиною. Коли батьки стають спокійнішими, дитина відчуває зміни одразу.
Свідоцтво про народження — символ правового захисту. Держава визнає дитину своєю і бере на себе обов'язок її захищати. І ще знак приналежності до спільноти — дитина має місце у суспільстві. Підтвердження ідентичності — ім'я, походження, культура. Документ формує у дитини безпечну ідентичність: я маю право бути, мене визнають, моя історія фіксується, і саме на цьому будується фундамент для здорової самооцінки та довіри до світу,
Травмоорієнтований підхід: без осуду та стигматизації
Робота з родинами, які пережили окупацію, вимагає особливого підходу, адже фахівець має створити безпечний простір, де сім'я може відчути прийняття і стабільність без страху осуду. Психологиня радить відновлювати в родині відчуття рутини та передбачуваності: режим сну, харчування, прогулянок, ритуалів перед сном, адже саме ці прості, повторювані дії дають дитині відчуття контролю і стабільності.
Батьки несуть великий тягар неозвучених емоцій — страху, провини, сорому, люті. Їхнє мовчання прямо впливає на дитину, тому наше завдання — допомогти їм ідентифікувати і назвати ці почуття. Ми працюємо з батьками над саморегуляцією — отже допомагаємо дитині. Паралельна робота з дорослими і дітьми дає найкращий результат, тому що емоційний стан батьків — головний контекст для розвитку дитини,
Сосновенко підкреслює: звернення до психолога варто рекомендувати, якщо у дитини або дорослого тривалі проблеми зі сном, нічні страхи, соматичні скарги без медичних причин, сильні перепади настрою або повне емоційне закриття, і при цьому важливо пояснити родині, що психолог допомагає не тому, що з ними щось не так, а тому, що вони мають право на підтримку після того, що пережили.
Визнання державою — перший важливий крок до того, щоб дитина могла відчути: я тут, мене бачать, я в безпеці. З цього відчуття починається справжнє повернення додому. Саме тому спрощення отримання документів для дітей, народжених в окупації, має терапевтичний ефект — юридична справедливість стає інструментом психологічного відновлення.
У межах цього процесу важливу роль відіграє належний юридичний супровід. Благодійний фонд «Право на захист» надає безоплатну правову допомогу ВПО, шукачам захисту, біженцям та особам без громадянства, зокрема щодо оформлення документів дітей, народжених в окупації. Якщо у вас чи ваших рідних виникла проблема з реєстрацією народження дитини, ви можете звернутися до наших партнерів за безоплатною правовою допомогою: 044 337 17 63 (графік роботи — з 9:00 до 18:00).
А якщо вам потрібна додаткова психологічна підтримка під час цього процесу — чи ви стикаєтеся з тривогою, розгубленістю або відчуттям перевантаження, — психологи нашої онлайн-лінії готові вислухати та допомогти. Зателефонуйте за номером: 0 800 210 106 (безоплатно в Україні, графік роботи — з 09:00 до 20:00).
У межах цього процесу важливу роль відіграє належний юридичний супровід. Благодійний фонд «Право на захист» надає безоплатну правову допомогу ВПО, шукачам захисту, біженцям та особам без громадянства, зокрема щодо оформлення документів дітей, народжених в окупації. Якщо у вас чи ваших рідних виникла проблема з реєстрацією народження дитини, ви можете звернутися до наших партнерів за безоплатною правовою допомогою: 044 337 17 63 (графік роботи — з 9:00 до 18:00).
А якщо вам потрібна додаткова психологічна підтримка під час цього процесу — чи ви стикаєтеся з тривогою, розгубленістю або відчуттям перевантаження, — психологи нашої онлайн-лінії готові вислухати та допомогти. Зателефонуйте за номером: 0 800 210 106 (безоплатно в Україні, графік роботи — з 09:00 до 20:00).
Профінансовано за підтримки UK aid від уряду Великої Британії British Embassy Kyiv, реалізується фондом «Голоси дітей» в межах Національного консорціуму PULSE за координації БФ «Право на захист». Підтримка цього проєкту в Україні з боку уряду Великої Британії надається через компонент SHARP його Програми з гуманітарної допомоги, відновлення та захисту.
Поділитись:
