Автор(ка):
Юлія Діденко
5 грудня в Гаазі відбулися два паралельні заходи в рамках 24-ї Асамблеї держав-учасниць Міжнародного кримінального суду. На обох панелях звучали голоси українських дітей та експертів — про насильство, депортацію та боротьбу за справедливість. Від «Голосів дітей» у них узяли участь наша бенефіціарка Ліза та координаторка адвокаційного напрямку Алла Перфецька.
Панель Children and International Crimes: Rethinking Accountability Through the Eyes of the Youngest Victims, організована Legal Action Worldwide за підтримки Великої Британії, зібрала дипломатів, прокурорів Міжнародного кримінального суду (МКС) та представників міжнародних організацій. Молоді люди з чотирьох країн — України, Палестини, М'янми та Судану — ділилися свідченнями воєнних злочинів. Серед них — Ліза, якій наш фонд допомагає пережити досвід окупації.
Паралельно проходив український захід Vanished Voices: The Plight of Missing Children from Ukraine, Sudan, and Syria, організований спільно Україною та Global Rights Compliance. Панель присвятили одній із найгостріших глобальних криз — зникненню дітей у конфліктах. Алла Перфецька говорила про наслідки примусової депортації дітей Росією.
Два роки під російською окупацією: страх вибухів і насильства
Лізі 18 років. Вона з Олешок на Херсонщині — міста, яке перебуває в окупації з березня 2022 року. Дівчина вперше в житті сіла в літак і полетіла до Нідерландів, щоб розповісти про те, як виглядає дитинство в російській окупації. Коли росіяни захопили її місто, Лізі було чотирнадцять. Вона з родиною провела перші місяці війни в підвалі власного будинку — без світла, газу й тепла.
Улітку 2022 року в Олешках почали зникати люди з проукраїнськими поглядами — саме так росіяни забрали батька її подруги Лізи. До їхнього дому також приходили двічі — обидва рази дівчина із сестрою ховалася в шафі. В Олешках знали про випадки, коли дівчат забирали просто з вулиць. Дехто не повернувся, деякі згодом народили. Страх насильства став найбільшим жахом для підлітки.
Улітку 2022 року в Олешках почали зникати люди з проукраїнськими поглядами — саме так росіяни забрали батька її подруги Лізи. До їхнього дому також приходили двічі — обидва рази дівчина із сестрою ховалася в шафі. В Олешках знали про випадки, коли дівчат забирали просто з вулиць. Дехто не повернувся, деякі згодом народили. Страх насильства став найбільшим жахом для підлітки.
Під вечір росіяни пили багато спиртного й розгулювали містом з автоматами. Зрештою ми припинили виходити на вулицю, коли сутеніло. А вдень мама випускала нас тільки, якщо ми були погано вдягнені — у старих штанях, у лахміттях, щоб не бути привабливими,
Фільтрація на блокпосту: допит і тиск на виїзді з окупації
У січні 2024-го Ліза з мамою і сестрою вирішили виїжджати. Шлях до підконтрольної України тривав чотири дні через двадцять російських блокпостів. На одному з них, у Новоазовську, Лізу з мамою зняли з автобуса для проходження фільтрації.
Я ніколи у своєму житті не брехала стільки, як у ті чотири години,
Зараз Ліза живе в Києві, навчається на психолога й багато працює, щоб оплачувати оренду та підтримувати маму із сестрою. Але думками вона досі в Олешках. Майже щоночі їй сняться тато, рідний дім, її вулиця. А ще — жахіття про те, як російські військові заходять до хати й знущаються з родини.
Я більше не хочу боятися так, як я боялася ті два роки,
Україна в МКС: боротьба за справедливість для дітей, які переживають війну
Захід Vanished Voices відкривав посол України в Нідерландах Андрій Костін. Участь України в таких дискусіях набула особливого значення після 1 січня 2025 року, коли Міжнародний кримінальний суд офіційно визнав Україну державою-учасницею Римського статуту.
На сесії приділили окрему увагу темі дітей, розлучених зі своїми сім'ями. Наш бенефіціар Ярослав надав відеосвідчення про досвід дітей, які живуть під окупацією — про руйнування родинних зв'язків, обмеження свободи пересування та довгострокові наслідки примусової розлуки. Його виступ дав глибше розуміння реальності життя постраждалих громад і того, які зусилля з документування необхідні для процесів притягнення до відповідальності.
Алла Перфецька зосередилася на психологічних наслідках депортації. Вона підкреслила ключову відмінність досвіду України: у цій війні українські діти не є випадковими жертвами — вони є ціллю агресора. Їхнє життя, ідентичність і сім'ї свідомо руйнуються, роз'єднуються та знищуються. Розмивання ідентичності — один із найтяжчих довгострокових наслідків депортації й найочевидніший доказ того, що українських дітей цілеспрямовано атакують на психологічному та культурному рівні.
На сесії приділили окрему увагу темі дітей, розлучених зі своїми сім'ями. Наш бенефіціар Ярослав надав відеосвідчення про досвід дітей, які живуть під окупацією — про руйнування родинних зв'язків, обмеження свободи пересування та довгострокові наслідки примусової розлуки. Його виступ дав глибше розуміння реальності життя постраждалих громад і того, які зусилля з документування необхідні для процесів притягнення до відповідальності.
Алла Перфецька зосередилася на психологічних наслідках депортації. Вона підкреслила ключову відмінність досвіду України: у цій війні українські діти не є випадковими жертвами — вони є ціллю агресора. Їхнє життя, ідентичність і сім'ї свідомо руйнуються, роз'єднуються та знищуються. Розмивання ідентичності — один із найтяжчих довгострокових наслідків депортації й найочевидніший доказ того, що українських дітей цілеспрямовано атакують на психологічному та культурному рівні.
Один підліток нещодавно сказав нашій психологині: «Я вже не знаю, у що мені дозволено вірити». Інший після повернення з росії сказав нам: «Я просто хочу знову відчути себе собою»,
Державна політика Росії щодо масової депортації дітей призвела до принаймні 19 546 задокументованих випадків, а їх реальна кількість, імовірно, значно більша. Дітей незаконно віддають на усиновлення російським родинам, відправляють до таборів перевиховання. А вплив на родини й громади, що залишаються в невідомості та горі, є руйнівним. Щоб ці рани не залишалися невидимими, команда «Голосів дітей» щодня підтримує постраждалих дітей та їхні сім’ї.
«Дитина війни» — це коли ти втрачаєш саме дитинство — те відчуття легкості та безпеки. Я б сказала, що це не про те, коли тобі дають статус «дитини війни», а коли в тебе просто забирають статус дитини,
Вона детально описала, як працює модель психологічної підтримки дітей, які повернулися з депортації. «Голоси дітей» розробили документ на основі власного досвіду. Робота фонду починається уже в перші години чи дні після повернення дитини на підконтрольну Україні територію. Команда об’єднує психологів, соціальних працівників, кейс-менеджерів, фахівців із захисту дітей.
Модель працює на двох взаємопов'язаних рівнях. Перший — безпосередня робота з дитиною: травмоорієнтована терапія, стабілізаційні техніки, ігрова та творча терапія для молодших дітей, відновлення ідентичності для підлітків. Другий рівень — робота з оточенням: батьками, опікунами, школами, місцевими громадами, соціальними службами.
Фонд навчає дорослих розуміти, що пережила дитина, як проявляється травма та як підтримувати її без стигматизації чи тиску. Адже реінтеграція — це тривалий процес, який часто потребує 3–5 років фахової допомоги. У центрі для нас завжди — голос самої дитини.
Модель працює на двох взаємопов'язаних рівнях. Перший — безпосередня робота з дитиною: травмоорієнтована терапія, стабілізаційні техніки, ігрова та творча терапія для молодших дітей, відновлення ідентичності для підлітків. Другий рівень — робота з оточенням: батьками, опікунами, школами, місцевими громадами, соціальними службами.
Фонд навчає дорослих розуміти, що пережила дитина, як проявляється травма та як підтримувати її без стигматизації чи тиску. Адже реінтеграція — це тривалий процес, який часто потребує 3–5 років фахової допомоги. У центрі для нас завжди — голос самої дитини.
Сьогодні я стою тут перед вами не для того, щоб мене пожаліли. Я тут, щоб мене почули, щоб знали, що саме відбувається з дітьми на окупованих територіях просто зараз,
Її історія — одна з тисяч. Але кожна з них має бути почутою, щоб світ зрозумів масштаб трагедії, допоміг зупинити воєнні злочини та притягнути винних до відповідальності.
Якщо вам чи вашій дитині потрібна допомога, звертайтеся в наші центри по всій Україні або на лінію підтримки — 0800 210 106. Підтримати роботу фонду можна донатом або поширенням наших матеріалів.
Якщо вам чи вашій дитині потрібна допомога, звертайтеся в наші центри по всій Україні або на лінію підтримки — 0800 210 106. Підтримати роботу фонду можна донатом або поширенням наших матеріалів.
Поділитись:
