Автор(ка):
Юлія Діденко
19 лютого благодійний фонд «Голоси дітей» разом із Мартою Сирко та Музеєм історії міста Києва відкрили виставку «Ниточка: Трансформація замість зламаності». У центрі експозиції — портрети 15 дітей і їхні особисті історії. Виставка триватиме з 20 лютого до 1 березня 2026 року.
Ми зібрали 15 портретів та історій дітей і підлітків в одному просторі, аби показати, яким є дорослішання у війні. Це розповідь про те, як у дитинство приходить досвід, який діти не обирали. І про те, як вони вчаться жити з ним далі й перетворювати його на свою силу.
Проєкт не демонструє зламаність покоління. Натомість показує, як вразливість стає джерелом стійкості, коли світ навколо руйнується. А досвід втрат та болю — фундаментом змін. Фото для виставки створила фотомисткиня Марта Сирко. У 2025 році Forbes вніс Марту до списку 10 Women Preserving And Shaping Ukrainian Art And Culture.
Проєкт не демонструє зламаність покоління. Натомість показує, як вразливість стає джерелом стійкості, коли світ навколо руйнується. А досвід втрат та болю — фундаментом змін. Фото для виставки створила фотомисткиня Марта Сирко. У 2025 році Forbes вніс Марту до списку 10 Women Preserving And Shaping Ukrainian Art And Culture.
Працюючи над «Ниточкою», я думала про трансформацію. Про той момент, коли людина ще вразлива, але досвід, який вона отримала, вже змінює її. Ці портрети — не про травму як кінцеву точку. Вони про процес і нову форму сили, яка народжується з досвіду втрати. І про нитку, що з’єднує дитину з її пам’яттю, мрією та майбутнім,
Після офіційного відкриття відбулася панельна дискусія «Трансформація замість зламаності». Найважливішими голосами на ній стали самі герої проєкту — підлітки Ліза з Олешок та Макс із Харкова.
Максим учився в школі завдяки старлінку, який надали військові. Втратив дім. І попри все — мріє стати вчителем. За цю мрію тримається. Ліза пережила окупацію, затоплення Олешок після підриву Каховської ГЕС і вимушений переїзд до Києва. Вода була її стихією — місцем сили. Тепер вона вчиться знаходити цю силу в іншому: у спогадах про дім і любові до близьких.
Разом із ними говорили співзасновниця «Голосів дітей» Олена Розвадовська, юристка Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська та психологиня фонду Софія Стеценко.
Максим учився в школі завдяки старлінку, який надали військові. Втратив дім. І попри все — мріє стати вчителем. За цю мрію тримається. Ліза пережила окупацію, затоплення Олешок після підриву Каховської ГЕС і вимушений переїзд до Києва. Вода була її стихією — місцем сили. Тепер вона вчиться знаходити цю силу в іншому: у спогадах про дім і любові до близьких.
Разом із ними говорили співзасновниця «Голосів дітей» Олена Розвадовська, юристка Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська та психологиня фонду Софія Стеценко.
Ми вже не питаємо, коли закінчиться війна — просто живемо далі. Нам було важливо зафіксувати цю точку: як діти з різних куточків країни проживають сьогодні. Щоб хтось міг надихнутися, впізнати себе — і запитати: що я можу зробити для дітей? Марта Сирко зробила неймовірні портрети, ми ж словами постаралися передати їхні голоси. Голоси сили, віри, любові, але й невпевненості, тривоги, втрат,
Виставка «Ниточка» відкрита для відвідувачів у Музеї історії міста Києва (вул. Богдана Хмельницького, 7, другий поверх) до 1 березня 2026 року.
Поділитись:
