Діти військових, з окупованих та прифронтових територій, ті, що емігрували через війну та втратили дім ще 2014 року – зняли фільм «Що ми втратили». 13 вересня, у Києві, відбувся закритий показ короткометражної стрічки за участі самих підлітків, представників української кіноіндустрії та журналістів.
У фільмі діти розповідають особисті історії війни через поетичні відеозображення. Наприклад, намагаються прорости глибоко в ліс, чи будують разом будинок, який не могли б зруйнувати російські ракети.
«Я зажди хотіла говорити про свою історію. Як дитина-переселенка з 2014 року я зіштовхнулася із тим, що до 2022 року про війну не так багато говорили в медіа. Це була моя ціль номер один. Під час зйомок я зрозуміла, що можу розповісти про наболіле, що мене можуть зрозуміти. Навіть тоді, коли все знищено і здається, що все, кінець, знаходяться люди, які зроблять своїми руками дах над твоїм будиночком. Є ті, хто зрозуміє, бо проживає те саме», – ділиться співавторка фільму Софія Калініч, 17 років, з Донеччини.
Фільм зняли в рамках арттерапевтичного сценарного курсу від фонду «Голоси дітей» та режисерки Марисі Нікітюк. 12 дітей із різних регіонів впродовж кількох місяців вчилися писати сценарії і через них проживати травми війни.
«Арттерапія дає можливість дітям творчо відрефлексувати особистий досвід війни. На курсі вони навчались оформлювати свої переживання в історії через написання сценаріїв для кіно. Діти перебували у просторі, де кожен мав право бути собою, не чув критики і міг творити. Вони трансформували свій травматичний досвід у силу та психологічну стійкість», – Олена Розвадовська, голова правління фонду «Голоси дітей».
Підлітки проходили курс у супроводі психолога фонду «Голоси дітей» Дарії Паршинцевої. Процес створення 13-хвилинної стрічки менторила команда професіоналів: режисерка Марися Нікітюк, оператор Сашко Рощин, режисер монтажу Микола Базаркін та звукорежисер Богдан Барковських.
«Для мене цей фільм про те, що війна руйнує, русня руйнує наш світ, оточення, життя врешті-решт. За ці 3 місяці курсу ми багато говорили про нашу реальність, особисті історії. Все це викликає багато емоцій, і не завжди розумієш, що з ними робити. Так, ми не можемо фільмами і піснями повернути людей, чиї життя забрала росія, але ми можемо цим мистецтвом лікувати власні душі», – Марися Нікітюк, режисерка, кураторка курсу.
Фільм «Що ми втратили» вже відправився на міжнародні кінофестивалі, щоб більше іноземців дізнались про війну в Україні голосами дітей. Згодом його можна буде побачити у відкритому доступі.
Поділитись: