Автор(ка):
Команда фонду
В Україні обговорюється проєкт нового Цивільного кодексу, який визначатиме правила суспільного устрою на роки вперед. Ми в «Голосах дітей» не можемо стояти осторонь. Наша основна позиція і пропозиція до документу: нічого про дитину без дитини.
Дитина не є об’єктом піклування чи власністю дорослих, а повноцінною особистістю з правами, інтересами та потребами. Рішення, які можуть стосуватись дитини, повинні прийматись із залученням дитини, а бюрократичні перепони або звичні практики не можуть стати завадою, коли дитині необхідна допомога. Зокрема й психологічна.
Ми виступаємо за конструктивну адвокацію, саме тому підготували та направляємо в парламентські комітети максимально конкретні та змістовні пропозиції.
Кожна з них ґрунтується на щоденній роботі безпосередньо з дітьми — наших розмовах з підлітками-амбасадорами фонду, досвіді наших психологів, кейс-менеджерів, фахівців з психосоціальної роботи, експертів з захисту прав дитини та координаторів 12 регіональних центрів фонду по всій Україні.
Дитина не є об’єктом піклування чи власністю дорослих, а повноцінною особистістю з правами, інтересами та потребами. Рішення, які можуть стосуватись дитини, повинні прийматись із залученням дитини, а бюрократичні перепони або звичні практики не можуть стати завадою, коли дитині необхідна допомога. Зокрема й психологічна.
Ми виступаємо за конструктивну адвокацію, саме тому підготували та направляємо в парламентські комітети максимально конкретні та змістовні пропозиції.
Кожна з них ґрунтується на щоденній роботі безпосередньо з дітьми — наших розмовах з підлітками-амбасадорами фонду, досвіді наших психологів, кейс-менеджерів, фахівців з психосоціальної роботи, експертів з захисту прав дитини та координаторів 12 регіональних центрів фонду по всій Україні.
Право бути вислуханою: від декларації до практичного механізму
У чинному законодавстві право дитини на висловлення її думки нерідко залишається красивою, але узагальненою фразою наприкінці розділу: «... здійснюється з врахуванням думки дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити». На практиці ж незрозуміло, як саме запитувати думку дитини, хто має це робити, як робити це етично — до прикладу, уникнути ризику ретравматизації дитини.
У своїх пропозиціях ми пропонуємо механізм для того, аби кожна дитина, незалежно від віку, була вислухана батьками, іншими членами сім’ї, органом опіки та піклування, службою у справах дітей, правоохоронним органом, судом, будь-яким іншим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування. З питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї.
Щоб це працювало на практиці, ми пропонуємо до Кодексу наступні механізми:
У своїх пропозиціях ми пропонуємо механізм для того, аби кожна дитина, незалежно від віку, була вислухана батьками, іншими членами сім’ї, органом опіки та піклування, службою у справах дітей, правоохоронним органом, судом, будь-яким іншим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування. З питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї.
Щоб це працювало на практиці, ми пропонуємо до Кодексу наступні механізми:
- з'ясування думки дитини завжди здійснюється за обов’язкової участі психолога, що є надавачем послуг у сфері психічного здоров’я відповідно до профільного закону. При цьому враховується вік дитини, рівень розвитку, індивідуально-психологічні та психофізіологічні особливості. Це обов’язково фіксується в окремому документі;
- Якщо присутні батьки чи інші законні представники можуть тиснути на дитину, або ж їхня присутність може будь-як впливати на вільне висловлення дитиною своєї думки, розмова може відбуватися без них. Це також неодмінно фіксується.
Коли ті, хто має захистити, стають кривдниками
Нам також відомі непоодинокі випадки, коли дитина залишається беззахисною у власній родині. Чинне законодавство нерідко схиляє практику на місцях до так званої «презумпції недовіри до дитини»: до повноцінного повноліття дитина не може самостійно звернутись за допомогою, зокрема психологічною.
Нема згоди від батьків = нема допомоги.
Але що робити, якщо саме батьки чи хтось з родини є джерелом насилля або, з різних причин, відмовляються надати згоду?
Ми переконані, що загальне правило про з’ясування згоди батьків «про дитину» не працює, коли йдеться про її безпеку. Те саме стосується і необхідної дитині психологічної допомоги, про яку вона знайшла сміливість заявити.
Тож у пропозиціях до Кодексу пропонуємо наступні механізми:
Ми щиро вболіваємо, щоб в результаті спільних напрацювань новий Цивільний кодекс став показовим прикладом врахування інтересів дітей. Безпека і права дитини не можуть залежати від настрою дорослих — держава має гарантувати їх законом та сталими рішеннями.
Нема згоди від батьків = нема допомоги.
Але що робити, якщо саме батьки чи хтось з родини є джерелом насилля або, з різних причин, відмовляються надати згоду?
Ми переконані, що загальне правило про з’ясування згоди батьків «про дитину» не працює, коли йдеться про її безпеку. Те саме стосується і необхідної дитині психологічної допомоги, про яку вона знайшла сміливість заявити.
Тож у пропозиціях до Кодексу пропонуємо наступні механізми:
- підлітки з 14 років мають право самостійно звернутись за психологічною допомогою, без згоди батьків;
- якщо дитині немає 14 років, а батьки (які можуть бути кривдниками) не дають згоди, допомога має надаватися без їхнього дозволу — за умови наявності ознаки прямої загрози життю та здоров’ю дитини;
- у таких випадках фахівець діє в найкращих інтересах дитини, тобто допомагає, і при цьому невідкладно інформує службу у справах дітей та інші відповідальні органи.
Ми щиро вболіваємо, щоб в результаті спільних напрацювань новий Цивільний кодекс став показовим прикладом врахування інтересів дітей. Безпека і права дитини не можуть залежати від настрою дорослих — держава має гарантувати їх законом та сталими рішеннями.
Поділитись: