Не повторити сценарій «Юнацтва»: як батькам не виховати злочинця

Автор(ка):

Маркіян Климковецький

Серіал «Юнацтво» стрімко влетів у ТОП-10 Netflix і викликав хвилю обговорень — у батьківських чатах, на кухнях і в кабінетах психотерапевтів. А ще підняв низку важливих питань про батьківство і материнство.

У центрі історії — 13-річний Джеймі, якого звинувачують у жорстокому злочині. Батьки шоковані і не впізнають свого сина. Але з кожною серією стає все очевидніше: сигнали були давно. І якби їх помічали вчасно, можливо, трагедії вдалося б уникнути.

Ця історія вигадана, але натхненна реальними подіями. І вона ставить незручне, але важливе питання: чи справді ми знаємо, хто поруч із нами живе за стіною?

Як не прогавити момент, коли дитина віддаляється, пояснює психологиня фонду «Голоси дітей» Оксана Писарева.

Підлітки можуть здаватися дорослими, але не є ними

Багато батьків вважають, що якщо дитина може самостійно підігріти обід, значить, вона вже доросла. Але це ілюзія. У підлітковому віці мозок тільки формується. Префронтальна кора, яка відповідає за контроль імпульсів і ухвалення рішень, «дозріває» аж до 18–20 років.

Підлітки часто виглядають незалежними, але їм усе ще потрібні межі, опора і стабільність. А також надійний дорослий, якому можна довіряти, навіть коли вони це заперечують.

Як зрозуміти, що дитина в ізоляції

Зверніть увагу на різку або послідовну зміну поведінки дитини:

закрилася в собі, уникає спілкування;
втрачає інтерес до друзів, навчання, хобі;
має порушення сну або апетиту;
надмірно зосереджена на онлайн-спілкуванні;
одноманітно відповідає на ваші запитання: «норм», «не знаю»;
подає невербальні сигнали: завжди тримає руки в кишенях, уникає погляду, ховається в худі тощо.

Це не просто «підлітковий вік». Це сигнали, що дитині важко — і вона не справляється сама.

Як правильно говорити з підлітком

Фрази «як справи?» майже не працюють. Натомість варто ставити відкриті запитання:

«Що ти думаєш про…?»
«Як ти до цього ставишся?»
«А як би ти вчинив?»

Головне — не контролювати, а цікавитися. Мета — не дізнатися новини, а зрозуміти, як почувається дитина, як вона думає й реагує.

Що робити, якщо дитина вас не чує

Іноді дитина не готова говорити з батьками. У таких випадках важливо долучити інших безпечних дорослих, яким вона довіряє: тренера, вчителя, вчительку, хрещену.

Запропонуйте разом звернутися до психолога. Якщо дитина не готова йти з вами — нехай з нею піде інший безпечний дорослий.

Це не поразка батьківства, а мудрість. Бо бути поруч — не завжди означає бути єдиним джерелом підтримки.

Чому важливо бути поряд

Підлітки шукають опору, сенс і прийняття. Якщо вони не знаходять цього вдома — шукають деінде. І, на жаль, не завжди в безпечних місцях.

Бути поруч — означає бачити, чути й підтримувати. Навіть коли складно. Навіть коли здається, що вас відштовхують.

Більше практичних порад дивіться в інтерв’ю з Оксаною Писаревою на LB.ua за цим посиланням.

Останні новини

31.07.2026

Олена Зеленська та гурт «Антитіла» зустрілися з дітьми у «Голосному кемпі»

До нашого «Голосного кемпу» завітала перша леді України Олена Зеленська разом із командою Фундації Олени Зеленської та міністром освіти Андрієм Бутенком. А ще — гурт «Антитіла», який дав концерт для 112 дітей і команди кемпу.

29.07.2026

Іванна Онуфрійчук у свій День народження зібрала понад 4,4 млн гривень на підтримку дітей

Українська телеведуча та засновниця IvAlive Foundation Іванна Онуфрійчук перетворила свій 40-й день народження на благодійну подію. Замість подарунків вона запропонувала гостям підтримати будівництво «Центру дитинства» фонду «Голоси дітей». Завдяки збору та особистому внеску Іванни і її родини вдалося залучити понад 4,4 мільйона гривень.

17.07.2026

Подбати про тих, хто піклується про дітей: як фонд щороку допомагає своїм фахівцям відновити сили

«Десята вечора, ми йдемо Трускавцем — і на вулицях горить світло. Горить світло! Ще й музика грає», — приблизно так, із подивом і майже недовірою, колеги з прифронтових регіонів переказували свої перші враження від міста. Раз на рік фонд збирає працівників в одному місці на цілий тиждень: психологів регіональних центрів та онлайн-лінії, кейс-менеджерів, фахівців із психосоціальної роботи, логопедів, координаторів, адміністраторів і водіїв мобільних бригад. Разом вони працювали в тематичних групах, вчилися запобігати вигоранню, говорили про майбутнє фонду й нарешті могли відпочити там, де рідше лунають сирени.