Не повторити сценарій «Юнацтва»: як батькам не виховати злочинця

Автор(ка):

Маркіян Климковецький

Серіал «Юнацтво» стрімко влетів у ТОП-10 Netflix і викликав хвилю обговорень — у батьківських чатах, на кухнях і в кабінетах психотерапевтів. А ще підняв низку важливих питань про батьківство і материнство.

У центрі історії — 13-річний Джеймі, якого звинувачують у жорстокому злочині. Батьки шоковані і не впізнають свого сина. Але з кожною серією стає все очевидніше: сигнали були давно. І якби їх помічали вчасно, можливо, трагедії вдалося б уникнути.

Ця історія вигадана, але натхненна реальними подіями. І вона ставить незручне, але важливе питання: чи справді ми знаємо, хто поруч із нами живе за стіною?

Як не прогавити момент, коли дитина віддаляється, пояснює психологиня фонду «Голоси дітей» Оксана Писарева.

Підлітки можуть здаватися дорослими, але не є ними

Багато батьків вважають, що якщо дитина може самостійно підігріти обід, значить, вона вже доросла. Але це ілюзія. У підлітковому віці мозок тільки формується. Префронтальна кора, яка відповідає за контроль імпульсів і ухвалення рішень, «дозріває» аж до 18–20 років.

Підлітки часто виглядають незалежними, але їм усе ще потрібні межі, опора і стабільність. А також надійний дорослий, якому можна довіряти, навіть коли вони це заперечують.

Як зрозуміти, що дитина в ізоляції

Зверніть увагу на різку або послідовну зміну поведінки дитини:

закрилася в собі, уникає спілкування;
втрачає інтерес до друзів, навчання, хобі;
має порушення сну або апетиту;
надмірно зосереджена на онлайн-спілкуванні;
одноманітно відповідає на ваші запитання: «норм», «не знаю»;
подає невербальні сигнали: завжди тримає руки в кишенях, уникає погляду, ховається в худі тощо.

Це не просто «підлітковий вік». Це сигнали, що дитині важко — і вона не справляється сама.

Як правильно говорити з підлітком

Фрази «як справи?» майже не працюють. Натомість варто ставити відкриті запитання:

«Що ти думаєш про…?»
«Як ти до цього ставишся?»
«А як би ти вчинив?»

Головне — не контролювати, а цікавитися. Мета — не дізнатися новини, а зрозуміти, як почувається дитина, як вона думає й реагує.

Що робити, якщо дитина вас не чує

Іноді дитина не готова говорити з батьками. У таких випадках важливо долучити інших безпечних дорослих, яким вона довіряє: тренера, вчителя, вчительку, хрещену.

Запропонуйте разом звернутися до психолога. Якщо дитина не готова йти з вами — нехай з нею піде інший безпечний дорослий.

Це не поразка батьківства, а мудрість. Бо бути поруч — не завжди означає бути єдиним джерелом підтримки.

Чому важливо бути поряд

Підлітки шукають опору, сенс і прийняття. Якщо вони не знаходять цього вдома — шукають деінде. І, на жаль, не завжди в безпечних місцях.

Бути поруч — означає бачити, чути й підтримувати. Навіть коли складно. Навіть коли здається, що вас відштовхують.

Більше практичних порад дивіться в інтерв’ю з Оксаною Писаревою на LB.ua за цим посиланням.

Останні новини

11.09.2026

У «Голосах» завершили підготовку менторів з інтеграції дітей і влаштували їм «випускний»

Підсумкова зустріч (яку ми назвали «випускним») зібрала в київському центрі фонду менторів, які цілий рік працювали з дітьми, що повернулися з російської окупації, депортації чи примусового переміщення. Ранок одна з учасниць зустріла в дорозі до Києва. О четвертій вона вже їхала на «випускний» — того ранку небо розквітло так, що вона згадала день літнього сонцестояння.

09.09.2026

Серпень у «Голосах дітей»: Зліт молоді, візити зірок і завершення кемпів

Серпень у фонді видався насиченим, попри те що обстріли України посилилися, а багато ночей діти з родинами проводили в укриттях. В осередках тривали заняття й виїзди в громади, у Карпатах уперше зустрілися випускники всіх мистецьких резиденцій, а до київського центру завітали Лієв Шрайбер і Кетрін Винник. Відомі українці читали вірші наших підлітків, фотовиставка «Ниточка» вирушила відділеннями Укрпошти, завершився літній сезон дитячих кемпів, а разом із гуртом Hyphen Dash ми закрили збір на психологічну допомогу. Розповідаємо про кожну подію детальніше.

02.09.2026

«Хапайтеся за життя»: акторка Кетрін Винник зустрілася в Києві з дітьми, які постраждали від війни

Канадська акторка й режисерка з українським корінням, відома за ролями Лагерти у «Вікінгах» та Ганни Берлі в «Кістках», приїхала до Києва напередодні річниці Незалежності України. Тут вона завітала до нашого центру й зустрілася з дітьми, серед яких ті, хто пережив окупацію та вимушено покинув свій дім через війну. Ніч перед візитом видалася важкою: посеред темряви команду розбудили сирени. Кетрін згадувала, що «серце шалено калатало, здавалося, воно зараз вистрибне з грудей».