Автор(ка):
Христина Тимофійчук
Софія покинула рідний Краматорськ, пройшла непростий шлях адаптації на новому місці й мріє стати акторкою. Божена, втікаючи від війни, знайшла прихисток у Трускавці, де стала голосом дітей, які втратили дім, як і вона. Марко й Марія живуть у Кривому Розі під постійними обстрілами, але борються далі: хлопець вчиться приймати свою історію через творчість, а дівчина активно займається громадською діяльністю й вибудовує своє майбутнє в Україні. Анна з Харкова мріє стати архітекторкою та відбудувати своє рідне місто. Вероніка, яка пережила окупацію Чернігівщини, зцілюється через кінний спорт, а Валерія, яку батьки вивезли до Німеччини, досі шукає відповідь — повертатися чи будувати майбутнє за кордоном.
Ці історії українських підлітків, що проживають складний досвід війни, стали основою ігрового фільму «Покоління», який вони створили в межах співпраці фонду «Голоси дітей» разом з українською режисеркою Марисею Нікітюк.
Днями в київському кінотеатрі «Жовтень» наш фонд презентував стрічку й історію її створення. Щотижня впродовж п’яти місяців у рамках лабораторії «Сторітелінг у кіно», однієї з програм фонду, режисерка Марися Нікітюк і психологиня Дар’я Паршинцева зустрічалися з дітьми. Вони писали сценарії, передаючи в текстах свої переживання. Фіналом курсу стала семиденна лабораторія в горах, де діти й знімали свої історії, які об’єднали в стрічку «Покоління».
Ці історії українських підлітків, що проживають складний досвід війни, стали основою ігрового фільму «Покоління», який вони створили в межах співпраці фонду «Голоси дітей» разом з українською режисеркою Марисею Нікітюк.
Днями в київському кінотеатрі «Жовтень» наш фонд презентував стрічку й історію її створення. Щотижня впродовж п’яти місяців у рамках лабораторії «Сторітелінг у кіно», однієї з програм фонду, режисерка Марися Нікітюк і психологиня Дар’я Паршинцева зустрічалися з дітьми. Вони писали сценарії, передаючи в текстах свої переживання. Фіналом курсу стала семиденна лабораторія в горах, де діти й знімали свої історії, які об’єднали в стрічку «Покоління».
Коли почалася повномасштабна війна, я відчула, що всі навколо щось вирішують: нападати чи не нападати, захоплювати Київ за три дні чи надавати допомогу. Тоді мені здалося, що я нічого не вирішую, і це дуже довго тривало… Як справлятися з тим, коли ця реальність на тебе впливає? Власне, завдяки мистецтву написання історій. Коли в тебе накопичена ця психічна енергія, з якою ти не знаєш, як справлятися, але її треба кудись подіти,
Одна з героїнь і співавторок фільму, 17-річна Софія Опанасенко, родом із Краматорська. Через окупацію рідного міста дівчина переїхала в Київ. Її мама побачила оголошення про набір на курс і запропонувала доньці спробувати.
Спочатку я не дуже радісно це сприйняла, адже на той момент у мене не було бажання щось роботи: депресія. Я лежала в ліжку, і нічого не хотілося. Коли мене взяли на курс, відчула радість, що все-таки змогла пройти відбір з-поміж інших. Далі з нами працювали психологиня й режисерка, які поступово давали нову інформацію та зацікавлювали цим. Зрештою я дуже вдячна такому проєкту, адже змогла знову цікаво наповнити життя й побачити майбутнє,
Це вже другий спільний мистецький курс фонду «Голоси дітей» і Марисі Нікітюк. Співзасновниця організації Олена Розвадовська, яка до цього п’ять років допомагала дітям на Сході, розповіла, чому так важливо підтримувати їх у досвіді проживання війни.
Дуже добре пам’ятаю, як починала працювати з дітьми в прифронтових селах, близьких до лінії вогню. Було важко зрозуміти, що діти, які ходили в школу, тепер не можуть ходити в школу. Діти, які могли гратися у дворі зі своїми друзями, тепер не граються, тому що поруч лінія фронту, усі роз’їхалися. Тоді я дуже чітко зрозуміла, що насправді дітям, підліткам потрібна комунікація, розуміння того, що ти не один, що ти проживаєш цей досвід війни не на самоті,
Під час обговорення стрічки й дискусії «Дорослішання у війні», яка відбулася після показу, голова Центру громадянських свобод, нагородженого Нобелівською премією миру 2022 року, Олександра Матвійчук розповіла про те, як історії дітей у час повномасштабного вторгнення звучать на міжнародній арені.
Мені дуже шкода, що нашим дітям доводиться таке переживати. Я відчуваю велику відповідальність і страх за те, щоб не залишити війну їм у спадок. Це часи, які ознаменуються зламом усієї міжнародної системи миру й безпеки: вона не працює. Раніше це було, можливо, очевидно дітям в Афганістані, дітям в Ірані, дітям у Сомалі, дітям у Венесуелі, але тепер це стає очевидно навіть тим дорослим, які живуть у стабільних суспільствах. Вони живуть в ілюзії безпеки, прав людини й міжнародної системи, яка це все захищає,
Матвійчук також зазначила, що війна росії проти України найбільш задокументована в історії людства. Лише українські громадські правозахисні організації зафіксували 81 тисячу епізодів російських воєнних злочинів, зокрема щодо найменших цивільних. Саме тому голос українських дітей на міжнародній арені сьогодні надзвичайно важливий.
Мені чомусь хочеться вірити, що коли світ почує наших дітей, то він зрозуміє речі, які складно зрозуміти, коли ти читаєш новини, дивишся відео, гортаєш фотографії. Якщо нам не зовсім вдається, то дітям вдасться донести те, що таке боротися за свою свободу, що таке боротися за свою людську гідність із цією російською військовою машиною,
Участь в обговоренні фільму взяла також Ольга Айвазовська, голова правління громадянської мережі «ОПОРА» й експертка Міжнародного інституту української перемоги, який став партнером заходу. За її словами, свідчення українських дітей, що стали цивільними жертвами воєнних злочинів росії, часто звучать на міжнародних майданчиках гучніше й вагоміше, аніж слова будь-яких політиків.
Ми відвідували і парламент Великої Британії, і Литви, і Нідерландів. Свідчення цих дітей, підлітків цінні, тому що вони справжні. Діти й підлітки — це універсальний механізм розповідати правду, бо вони самі правда. Вони не здатні прикрашати або видавлювати із себе сльози, як актори. Оцей емоційний надрив або просто спокійне слово під час розповідання реальної історії набагато впливовіші, ніж доповіді юристів, аналітиків, політичних діячів,
На прем’єру прийшли також представники європейських дипломатичних відомств, численних громадських організацій і кінотеатрального світу. Знаний український режисер, драматург та актор Владислав Троїцький був щиро зворушений фільмом та історіями підлітків і зазначив, що мистецтво має велику силу, здатне впливати на важливі рішення й змінювати.
Коли мистецтво торкається серця, воно змінює свідомість, а свідомість здатна змінити світ. Дивлячись такі фільми, як цей, ти відчуваєш, що не все втрачено. Є в цих підлітків правда життя, віра й людяність,
Фільм «Покоління» вже зовсім скоро можна буде переглянути на фестивалях і кіноплатформах. Курс «Сторітелінг у кіно» став можливим завдяки підтримці Choose Love — міжнародної благодійної організації, заснованої у Великій Британії. Choose Love надає допомогу людям, які постраждали від війни, насильства й переслідувань.
Фонд «Голоси дітей» працює над новими мистецькими курсами, які допоможуть підліткам через мистецтво впоратися зі складним досвідом війни. Долучайтеся до підтримки підлітків і їхньої творчості благодійним внеском.
Фонд «Голоси дітей» працює над новими мистецькими курсами, які допоможуть підліткам через мистецтво впоратися зі складним досвідом війни. Долучайтеся до підтримки підлітків і їхньої творчості благодійним внеском.
Поділитись: