До всіх новин
09.01.2023
Партнерства

«Хочу це приготувати з мамою — вдома, якщо ми повернемося» — як шефи Клопотенко і Мезенцев влаштували гастровечір дітям-переселенцям

10-річний Назар з усмішкою їсть і м’ясну котлету, і морквяне пюре, і чизкейк у ресторані Євгена Клопотенка. Широко усміхається й дає «п’ятірку» шеф-кухареві, на якого дивився з екрана телевізора кілька років тому вдома — на Луганщині.
1 січня київський ресторан Клопотенка став місцем новорічного гастрономічного свята для дітей-переселенців і їхніх родин. Назар — один з них.
Я в дитинстві з мамою дивився кулінарне шоу, де був Клопотенко. Було дуже цікаво — теж люблю готувати, пробувати нові смаки… З усього, що сьогодні було, найбільше сподобалися чизкейк і домашні котлети. Я б їх хотів тепер готувати з мамою вдома — у Золотому (Сєвєродонецький район), який тепер окупований.
Назар, 10 років
Традиція спільного куховаріння в сім’ї з’явилася ще в рідній домівці. Через повномасштабне вторгнення росіян у 2022 році родина Назара мусила покинути дім і переїхати на Київщину, шукаючи безпеки. Тепер сім’я живе у Ворзелі біля Києва.
«Тому я сумую, — каже юнак. — Ми не зустрічаємося з друзями, вони далеко і в різних містах… Дуже хочу додому. Я б відразу, як тільки приїхав, знайшов свого собаку і довго з ним грався. А потім би допомагав мамі прибирати будинок, позбирав би всі речі, щоб далі можна було жити… Це якщо ми ще раз повернемося додому... Я б настільки був радий, що навіть не знав би, що мені робити».
Мама хлопчика розповідає, що понад усе хлопчик хоче повернутися в Золоте. Інколи він стає дуже сумним — згадує ігри з друзями на вулицях, собаку. Але такі раптові заходи, які влаштовують «Голоси дітей», зустрічі з кумирами накопичуються в пам’яті Назара — і про все, що він переживає, хоче розповісти своїм друзям після повернення.

«Не спати ніч заради дитячих емоцій? Воно того варте» 

Шеф-кухарі Євген Клопотенко та Ігор Мезенцев провели новорічну ніч, плануючи гастросвято дітям. Ранок 1 січня для них розпочався вже за кілька годин після бою курантів — з ресторанної кухні, на якій готували новорічні страви для родин-переселенців. Ресторатори кажуть, що не шкодують про «робочий» початок року, бо головну ціль досягнули.
Завдання кухарів — дарувати радість. Робити це під час новорічних свят нашим дітям – найменше, що ми можемо. І це приклад для всіх інших шефів — долучатися до благодійності, щоб дарувати приводи для радощів. А з дітьми працювати в задоволення, бо вони щирі — не ховають емоції, відвертіші за дорослих. Їм підтримка дуже важлива. Ба більше, коли підтримуєш дітей, сам стаєш сильнішим — діти надають усьому сенс. Це їхня суперсила.
Євген Клопотенко, український кулінарний експерт, шеф-кухар
Мезенцев втратив свій ресторан у Харкові внаслідок агресії Росії. Каже, це стало його особистою травмою, тому відчуває потребу готувати смачну їжу для інших. Так і вирішив почати новий рік.
«Хочу це приготувати з мамою — вдома, якщо ми повернемося» — як шефи Клопотенко і Мезенцев влаштували гастровечір дітям-переселенцям — Фото  1
«Хочу це приготувати з мамою — вдома, якщо ми повернемося» — як шефи Клопотенко і Мезенцев влаштували гастровечір дітям-переселенцям — Фото  2
Прийшов з ідеєю потішити українців смаколиками безплатно до Клопотенка. Той погодився. Їхній проєкт почався з підопічних фонду «Голоси дітей».
Рік почався щиро й емоційно завдяки тому, що ми розділили свято з дітками. Дитяче меню відрізняється від дорослого — але в мене завжди була мета зробити таке меню, яке було б корисним і подобалося дітям. Ми довго думали над ідеями, і нам вдалося.
Ігор Мезенцев, український шеф-кухар, кулінарний експерт

«Чим більше таких ініціатив — тим яскравішою стає буденність дітей-переселенців»

У благодійному фонді «Голоси дітей» додають: кожна цікава зустріч, незвичний івент або розмова з кумирами — внесок для кожної дитини-українця, яка втратила дім і дитинство, яке відібрали окупанти.
Такі заходи для дітей грають роль кольорових фарб — розбавляють сірі воєнні будні, дарують позитивні емоції, які не відпускають ще довго. Буденне життя цих родин не надто щасливе через вторгнення — майже всі стали вимушеними переселенцями після 24 лютого, деякі — навіть двічі. Тому такі івенти додають причин для їхньої усмішки. А емоції, отримані сьогодні, заряджають дітей так само, як новорічне диво.
Олена Розвадовська, співзасновниця фонду «Голоси дітей»
Кулінари Євген Клопотенко й Ігор Мезенцев просять небайдужих долучатися до переліку тих, хто стає причиною усмішок на дитячих обличчях. Є ідеї — пишіть сюди.
Поділитись:
Facebook LinkedIn Twitter (X) Скопіювати
Останні новини
У «Голосах» завершили підготовку менторів з інтеграції дітей і влаштували їм «випускний»
Підсумкова зустріч (яку ми назвали «випускним») зібрала в київському центрі фонду менторів, які цілий рік працювали з дітьми, що повернулися з російської окупації, депортації чи примусового переміщення. Ранок одна з учасниць зустріла в дорозі до Києва. О четвертій вона вже їхала на «випускний» — того ранку небо розквітло так, що вона згадала день літнього сонцестояння.
Серпень у «Голосах дітей»: Зліт молоді, візити зірок і завершення кемпів
Серпень у фонді видався насиченим, попри те що обстріли України посилилися, а багато ночей діти з родинами проводили в укриттях. В осередках тривали заняття й виїзди в громади, у Карпатах уперше зустрілися випускники всіх мистецьких резиденцій, а до київського центру завітали Лієв Шрайбер і Кетрін Винник. Відомі українці читали вірші наших підлітків, фотовиставка «Ниточка» вирушила відділеннями Укрпошти, завершився літній сезон дитячих кемпів, а разом із гуртом Hyphen Dash ми закрили збір на психологічну допомогу. Розповідаємо про кожну подію детальніше.  
«Хапайтеся за життя»: акторка Кетрін Винник зустрілася в Києві з дітьми, які постраждали від війни
Канадська акторка й режисерка з українським корінням, відома за ролями Лагерти у «Вікінгах» та Ганни Берлі в «Кістках», приїхала до Києва напередодні річниці Незалежності України. Тут вона завітала до нашого центру й зустрілася з дітьми, серед яких ті, хто пережив окупацію та вимушено покинув свій дім через війну. Ніч перед візитом видалася важкою: посеред темряви команду розбудили сирени. Кетрін згадувала, що «серце шалено калатало, здавалося, воно зараз вистрибне з грудей».
Безоплатна психологічна допомога: 0 800 210 106