До всіх новин
09.01.2023
Партнерства

«Хочу це приготувати з мамою — вдома, якщо ми повернемося» — як шефи Клопотенко і Мезенцев влаштували гастровечір дітям-переселенцям

10-річний Назар з усмішкою їсть і м’ясну котлету, і морквяне пюре, і чизкейк у ресторані Євгена Клопотенка. Широко усміхається й дає «п’ятірку» шеф-кухареві, на якого дивився з екрана телевізора кілька років тому вдома — на Луганщині.
1 січня київський ресторан Клопотенка став місцем новорічного гастрономічного свята для дітей-переселенців і їхніх родин. Назар — один з них.
Я в дитинстві з мамою дивився кулінарне шоу, де був Клопотенко. Було дуже цікаво — теж люблю готувати, пробувати нові смаки… З усього, що сьогодні було, найбільше сподобалися чизкейк і домашні котлети. Я б їх хотів тепер готувати з мамою вдома — у Золотому (Сєвєродонецький район), який тепер окупований.
Назар, 10 років
Традиція спільного куховаріння в сім’ї з’явилася ще в рідній домівці. Через повномасштабне вторгнення росіян у 2022 році родина Назара мусила покинути дім і переїхати на Київщину, шукаючи безпеки. Тепер сім’я живе у Ворзелі біля Києва.
«Тому я сумую, — каже юнак. — Ми не зустрічаємося з друзями, вони далеко і в різних містах… Дуже хочу додому. Я б відразу, як тільки приїхав, знайшов свого собаку і довго з ним грався. А потім би допомагав мамі прибирати будинок, позбирав би всі речі, щоб далі можна було жити… Це якщо ми ще раз повернемося додому... Я б настільки був радий, що навіть не знав би, що мені робити».
Мама хлопчика розповідає, що понад усе хлопчик хоче повернутися в Золоте. Інколи він стає дуже сумним — згадує ігри з друзями на вулицях, собаку. Але такі раптові заходи, які влаштовують «Голоси дітей», зустрічі з кумирами накопичуються в пам’яті Назара — і про все, що він переживає, хоче розповісти своїм друзям після повернення.

«Не спати ніч заради дитячих емоцій? Воно того варте» 

Шеф-кухарі Євген Клопотенко та Ігор Мезенцев провели новорічну ніч, плануючи гастросвято дітям. Ранок 1 січня для них розпочався вже за кілька годин після бою курантів — з ресторанної кухні, на якій готували новорічні страви для родин-переселенців. Ресторатори кажуть, що не шкодують про «робочий» початок року, бо головну ціль досягнули.
Завдання кухарів — дарувати радість. Робити це під час новорічних свят нашим дітям – найменше, що ми можемо. І це приклад для всіх інших шефів — долучатися до благодійності, щоб дарувати приводи для радощів. А з дітьми працювати в задоволення, бо вони щирі — не ховають емоції, відвертіші за дорослих. Їм підтримка дуже важлива. Ба більше, коли підтримуєш дітей, сам стаєш сильнішим — діти надають усьому сенс. Це їхня суперсила.
Євген Клопотенко, український кулінарний експерт, шеф-кухар
Мезенцев втратив свій ресторан у Харкові внаслідок агресії Росії. Каже, це стало його особистою травмою, тому відчуває потребу готувати смачну їжу для інших. Так і вирішив почати новий рік.
«Хочу це приготувати з мамою — вдома, якщо ми повернемося» — як шефи Клопотенко і Мезенцев влаштували гастровечір дітям-переселенцям — Фото  1
«Хочу це приготувати з мамою — вдома, якщо ми повернемося» — як шефи Клопотенко і Мезенцев влаштували гастровечір дітям-переселенцям — Фото  2
Прийшов з ідеєю потішити українців смаколиками безплатно до Клопотенка. Той погодився. Їхній проєкт почався з підопічних фонду «Голоси дітей».
Рік почався щиро й емоційно завдяки тому, що ми розділили свято з дітками. Дитяче меню відрізняється від дорослого — але в мене завжди була мета зробити таке меню, яке було б корисним і подобалося дітям. Ми довго думали над ідеями, і нам вдалося.
Ігор Мезенцев, український шеф-кухар, кулінарний експерт

«Чим більше таких ініціатив — тим яскравішою стає буденність дітей-переселенців»

У благодійному фонді «Голоси дітей» додають: кожна цікава зустріч, незвичний івент або розмова з кумирами — внесок для кожної дитини-українця, яка втратила дім і дитинство, яке відібрали окупанти.
Такі заходи для дітей грають роль кольорових фарб — розбавляють сірі воєнні будні, дарують позитивні емоції, які не відпускають ще довго. Буденне життя цих родин не надто щасливе через вторгнення — майже всі стали вимушеними переселенцями після 24 лютого, деякі — навіть двічі. Тому такі івенти додають причин для їхньої усмішки. А емоції, отримані сьогодні, заряджають дітей так само, як новорічне диво.
Олена Розвадовська, співзасновниця фонду «Голоси дітей»
Кулінари Євген Клопотенко й Ігор Мезенцев просять небайдужих долучатися до переліку тих, хто стає причиною усмішок на дитячих обличчях. Є ідеї — пишіть сюди.
Поділитись:
Facebook LinkedIn Twitter (X) Скопіювати
Останні новини
«Нитка, яка витримала»: 15 відомих письменників розповіли історії українських дітей у війні
Благодійний фонд «Голоси дітей» разом із Видавництвом Старого Лева випустив книжку «Нитка, яка витримала: історії про дітей у війні». Це друга книжка в історії фонду, і ми дуже чекали на неї. До збірки увійшли розповіді про дітей і підлітків, які дорослішають під час великої війни. Написали їх 15 знаних українських і закордонних авторів, спілкуючись із героями особисто. 
Як ми вчилися рятувати життя: тренінг із тактичної медицини в київському офісі «Голосів»
Два суботні вечори співзасновник фонду «Голоси дітей» Азад Сафаров отримував від колег фотографії задимленого офісу й перебинтованих людей. Жодної біди в київському офісі не сталося: там тривав тренінг із тактичної медицини, а дим, «поранення» та пов'язки входили до програми.  
«Поки Лейла гойдається, я дивлюся, куди летить дрон»: колонка Олени Розвадовської
Цей текст наша співзасновниця Олена Розвадовська написала у своїх соцмережах після звичайної прогулянки Києвом з однорічною донькою Лейлою. Звичайної настільки, наскільки це можливо, коли над містом летять російські дрони.
Безоплатна психологічна допомога: 0 800 210 106