Автор(ка):
Юлія Діденко
Протягом останніх років ми документуємо наслідки російської окупації для дітей і родин. Депортація українських дітей, колонізація захоплених територій російськими громадянами, знищення та привласнення культурної спадщини, заборона української освіти, мілітаризація та політична індоктринація дітей, захоплення приватної власності в окупованому Криму — це не поодинокі випадки, а цілеспрямована політика Російської Федерації.
Наш фонд разом із Регіональним центром прав людини та Українською мережею за права дитини подав спільну заяву до Комітету ООН з економічних, соціальних та культурних прав.
Наш фонд разом із Регіональним центром прав людини та Українською мережею за права дитини подав спільну заяву до Комітету ООН з економічних, соціальних та культурних прав.
Сім практик окупаційної влади
У нашій заяві ми виокремили сім ключових практик, якими російська влада системно порушує права українців.
Такі дії мають системний та узгоджений характер, порушують норми Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, а також міжнародного гуманітарного права та можуть становити воєнні злочини.
-
Депортація та примусове переміщення дітей супроводжуються зміною їхніх імен, біографій та примусовою передачею у російські родини. Дітей позбавляють українського громадянства та нав'язують російське.
-
Українську освіту на захоплених територіях знищують повністю — вилучають підручники, забороняють українську мову, впроваджують російські освітні стандарти.
-
Натомість дітей змушують навчатися у кадетських та воєнізованих класах, відвідувати табори «перевиховання», де їм нав'язують російську ідеологію та готують до війни.
-
Росіяни руйнують та привласнюють українську культурну спадщину — проводять незаконні розкопки, вилучають сотні тисяч культурних цінностей, вивозять музейні колекції до РФ.
-
Українські музеї та культурні заклади перетворюють на інструменти російської пропаганди для виправдання війни.
-
Окуповані землі заселяють російськими громадянами, особливо вчителями та працівниками культури, яких заохочують федеральними програмами.
-
Одночасно масово конфіскують приватну власність українців — лише в Криму з 2014 року вилучили тисячі земельних ділянок і будинків, а з 2020 року українцям взагалі заборонили володіти землею у «прикордонних зонах».
Такі дії мають системний та узгоджений характер, порушують норми Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, а також міжнародного гуманітарного права та можуть становити воєнні злочини.
Заклик до міжнародної спільноти
Ми закликаємо Комітет ООН включити до заключних зауважень до РФ наші рекомендації.
Лише скоординовані та рішучі кроки міжнародної спільноти зможуть зупинити російські спроби остаточно змінити життя на окупованих територіях України. Кожен день зволікання означає нові злочини проти дітей, нових постраждалих та ще один крок до знищення української ідентичності.
-
Міжнародна спільнота має створити механізм повернення всіх викрадених дітей та забезпечити їхнє возз'єднання з родинами.
-
Росія повинна припинити політичну індоктринацію та мілітаризацію освіти, скасувати свої освітні стандарти на українських землях.
-
Українцям треба відновити доступ до рідної освіти та культури на окупованих територіях.
-
Всі культурні цінності мають повернутися в Україну, а росіяни — відшкодувати завдану шкоду та припинити використовувати наші культурні заклади для своєї пропаганди.
-
Ми просимо зупинити колонізацію українських земель російськими громадянами, повернути протиправно конфісковане майно українцям та виключити Крим зі списку «прикордонних територій РФ».
-
Росія має виконати всі рішення Європейського суду з прав людини та інші міжнародні зобов'язання щодо Криму та агресії проти України.
Лише скоординовані та рішучі кроки міжнародної спільноти зможуть зупинити російські спроби остаточно змінити життя на окупованих територіях України. Кожен день зволікання означає нові злочини проти дітей, нових постраждалих та ще один крок до знищення української ідентичності.
Поділитись:
