Завдяки пожертвам благодійників, 37 дітей з інвалідністю у супроводі батьків отримали двотижневий курс реабілітації в одному з найкращих в Україні реабілітаційному центрі у Львівській області. Це ті сім’ї з дітьми, які в одну ніч опинились без можливості повернутись додому через війну, в містах і селах яких тривають бойові дії і не має жодного шансу на кваліфіковану допомогу спеціалістів. Географія – Херсон, Волноваха, Харків, Сєвєродонецьк, Миколаїв та інші.
Ось історії кількох з них.
Мама Вікторія із Запорізької області: «У нас власний будинок і ми зробили кімнату, де разом з нашими двома дітьми ховалися. У одного з моїх дітей – Андрійчика, інвалідність. Коли почали тремтіти шибки, діти сказали, що їм страшно. Я зрозуміла, що треба їхати, поки що є така можливість. В поїзд через тисняву ми не змогли б сісти, встигли виїхали машиною до Львівської області. Частину документів на дитину ми не встигли оформити. Спочатку через коронавірус, а потім через війну. Приїхавши до Львова, потрапили на прийом до дитячого психіатра Наталії Масяк. Вона одразу побачила необхідність реабілітації і сказала, що є фонд, який може нас взяти в програму.
Я шалено цьому рада, тому що в нас вже є результати. У мене дитина сама, без мами, почала спускатися сходами, а до цього вона тільки сама піднімалася, а сходами спускалася за руку. Для мене це прогрес і дуже крутий крок. І це ми лише за перших п’ять днів у клініці.
Нажаль, зараз у багатьох дітей з інвалідністю починається відкат у поведінці через стрес.
Мій син знає слово "війна", знає, що є бомбардування, знає, хто на нас напав. Я все ж таки сподіваюся, що все буде добре».
Мама Валентина з Харкова (фотографії не публікуємо за проханням мами): «У нас була налагоджена робота зі спеціалістами в Харкові, ми відвідували приватні заняття ABA-терапії, ходили на сенсорну інтеграцію, до психолога. Нажаль, прийшлось виїжджати з дому. Ми не виїхали першого дня і нам, як нікому іншому, відомо, як це все страшно, небезпечно. Переїхавши на західну України, нам дивом пощастило потрапити на курс реабілітації, який профінансував фонд, і нам тут дуже добре. Тут роблять спеціальну гімнастику з моїм Дмитриком, і саме цього нам не вистачало. Ми дуже задоволені, бо через фінансові можливості нашої сім’ї не знаю, скільки відкладали цю реабілітацію.
І звичайно, ми дуже сумуємо за домом та хочемо повернутися. Я сподіваюся, що садок, в який ходив син, вистоїть, ми повернемося і далі співпрацюватимемо з нашими вихователями».
Мама Олена з Сєвєродонецька (фотографії не публікуємо за проханням мами): «Ми переживаємо уже вдруге втрату дому: у 2014-му поїхали з Луганська, а зараз – з Сєвєродонецька. У мене двоє дітей, і молодший Олександр має інвалідність.
Тут, в центрі реабілітації, дитина просто на очах стає спокійнішою. Почав розмовляти, став спокійнішим. Ми неймовірно вдячні за цю можливість. До того ж, змогли приїхати ще з старшою донькою, бо боїться залишатись без мене навіть з родичами.
Віримо, що усе буде добре, як постійно каже мій чоловік: «все буде Україна», що повернемось до наших вчителів, до нашого місцевого реабілітаційного центру, додому».
На сьогодні на програму витрачено майже 1 млн гривень, з яких 300 тисяч грн надійшло від благодійного фонду «Таблеточки».
Дякуємо кожному благодійнику, завдяки якому ще більше дітей мають шанс на краще дитинство.
Поділитись: