Автор(ка):
Юлія Діденко
Ситуації булінгу в школі чи дитячому садку ставлять перед дорослими складне запитання. Тетяна Рощупкіна, психологиня фонду «Голоси дітей», яка працює з дітьми в Сумах, формулює його так: які зміни відбулися в емоційній сфері, розумових процесах та оточенні дитини, що вона почала випробовувати свою силу, завдаючи болю іншій людині?
Наш матеріал допоможе батькам, педагогам та всім, хто працює з дітьми, зрозуміти природу булінгу та знайти способи підтримати дітей у складний час. Тетяна пояснює, як саме життя в умовах війни та нестабільність в родині стимулюють агресивну поведінку в дитячих колективах — і що можуть зробити дорослі, щоб запобігти булінгу.
Наш матеріал допоможе батькам, педагогам та всім, хто працює з дітьми, зрозуміти природу булінгу та знайти способи підтримати дітей у складний час. Тетяна пояснює, як саме життя в умовах війни та нестабільність в родині стимулюють агресивну поведінку в дитячих колективах — і що можуть зробити дорослі, щоб запобігти булінгу.
Причини булінгу: чому дитина цькує інших
- Агресія як модель, засвоєна з оточення
Тетяна Рощупкіна наголошує: за булінгом завжди стоять конкретні психологічні, соціальні та культурні причини. Діти спостерігають за дорослими й наслідують їхню модель поведінки. Наприклад, якщо дитина регулярно бачить агресію в родині, приниження слабших — вона може сприймати це нормою та переносити приклад дорослих на власні стосунки з оточенням. Або коли головним принципом її виховання стає «жорстокість дорівнює повазі».
У прифронтових містах, зокрема Сумах, до звичних факторів додається ще один — щоденний стрес через війну. Діти живуть у постійній напрузі: вони читають тривожні новини, переживають за безпеку близьких, втрачають домівки та рідних. Хтось із них втратив батьків, хтось пережив евакуацію кілька разів, хтось щодня чує звуки обстрілів. У таких умовах напруга стає фоном життя, а агресивні реакції — способом відреагувати на постійний страх.
Діти засвоюють новий закон: щоб жити у війні, треба бути сильним. Вони бачать навколо себе приклади насильства, відчувають власну беззахисність і намагаються компенсувати її через контроль над іншими.
- Підліткове прагнення статусу як паливо для агресії
Підліткам важливо визнання — вони прагнуть мати популярність серед однолітків. На жаль, не всі лідери в підлітковому середовищі виявляються толерантними та дружелюбними. Діти з низькою самооцінкою та внутрішніми конфліктами часто шукають швидких способів отримати увагу. І булінг стає саме таким інструментом.
Приниження іншої дитини дає їм відчуття влади, допомагає тимчасово підвищити самооцінку, захиститися від власних страхів. Коли діти відчувають себе незахищеними або невпевненими — а в умовах війни таких дітей стає дедалі більше — вони шукають способи отримати контроль. Агресія стає способом компенсації внутрішньої слабкості.
Соціальний вплив однолітків посилює це переконання. Діти керуються правилом: якщо всі так роблять, то й я можу. Коли булінг стає нормою в колективі, вони вважатимуть, що приєднатися до агресорів легше, ніж протистояти їм.
- Недостатній розвиток емоційного інтелекту
Тетяна Рощупкіна звертає увагу на ще одну важливу проблему: недостатню соціально-емоційну компетентність дітей. Багато з них не вміють регулювати власні емоції, вирішувати конфлікти без насильства, розуміти переживання інших людей, якщо в певний період їхнього життя дорослі не змогли якісно розвивати їхній емоційний інтелект.
Війна посилила проблему: діти можуть переживати емоційний та поведінковий регрес. Вони переглядають тривожні новини, живуть у невизначеності щодо завтрашнього дня, переживають за безпеку рідних. І це вимагає складних навичок емоційної регуляції.
Коли дитина не розуміє, як назвати злість та вказати її причини, як її прожити це безпечно, як заспокоїтися після тривоги — вона вибирає найпростіший спосіб розрядки. Агресія стає каналом для невиражених емоцій.
Що можуть зробити дорослі
Психологиня радить зосередитися на профілактиці булінгу. Батькам важливо активно брати участь у житті дитини, формувати з нею довірливі відносини. Коли дитина знає, що може поділитися будь-якими переживаннями, коли вона відчуває підтримку — їй легше справлятися зі стресом без агресії.
Розвиток емоційного інтелекту також важливий. Дітей потрібно вчити розпізнавати свої емоції, називати їх, знаходити безпечні способи їх виразити. Навчання регуляції пережитих емоцій допомагає дитині не накопичувати напругу, а опрацьовувати її.
Педагогам варто звертати увагу на атмосферу в колективі, реагувати на перші прояви булінгу. Створювати середовище, де кожна дитина відчуває себе захищеною. Булінг зазвичай є наслідком небезпечного соціального середовища. Якщо середовище змінюється — змінюється і поведінка.
Розвиток емоційного інтелекту також важливий. Дітей потрібно вчити розпізнавати свої емоції, називати їх, знаходити безпечні способи їх виразити. Навчання регуляції пережитих емоцій допомагає дитині не накопичувати напругу, а опрацьовувати її.
Педагогам варто звертати увагу на атмосферу в колективі, реагувати на перші прояви булінгу. Створювати середовище, де кожна дитина відчуває себе захищеною. Булінг зазвичай є наслідком небезпечного соціального середовища. Якщо середовище змінюється — змінюється і поведінка.
Мою дитину цькують: алгоритм дій
- Крок 1. Поговоріть із класним керівником. З'ясуйте, чи знає вчитель про ситуацію булінгу. Запитайте, які конкретні заходи він уже вжив або планує вжити, щоб припинити цькування. Зафіксуйте його відповіді.
- Крок 2. Зверніться до директора школи. Попросіть директора організувати офіційну зустріч із батьками дитини-агресора. Батьки мають отримати виклик саме від адміністрації школи, а не від вас особисто. Така форма комунікації підкреслює серйозність ситуації.
- Крок 3. Залучіть шкільного офіцера поліції або представника ювенальної поліції. Якщо у вашій школі працює офіцер безпеки, попросіть його взяти участь у зустрічі. Він має бути присутнім ще до приїзду батьків іншої дитини. Запитайте, чи знає офіцер безпеки про випадок булінгу. Дізнайтеся, які протоколи та заходи діють у школі для запобігання цькуванню. Якщо такого спеціаліста немає, викличте представника ювенальної служби. Поліцейські допоможуть розібратися в ситуації та проведуть профілактичну бесіду з дітьми про наслідки булінгу.
- Крок 4. Залучіть шкільного психолога. Психолог має бути присутнім на зустрічі. Саме він проводитиме розмову з дітьми та допоможе пояснити суть конфлікту.
- Крок 5. Організуйте зустріч усіх сторін. До моменту приїзду батьків дитини-агресора має бути сформована група фахівців: директор, психолог, класний керівник, ви та офіцер безпеки або представник поліції. Присутність усіх цих людей демонструє серйозність ситуації та готовність школи її вирішити.
- Крок 6. Проведіть розмову з дітьми за участі психолога. Запросіть обох дітей до кабінету. Психолог має поговорити з ними, щоб з'ясувати їхню версію подій та суть конфлікту. Діти мають мати можливість висловитися в присутності дорослих.
- Крок 7. Розробіть план дій разом із дорослими. Після розмови з дітьми залишаються тільки дорослі — батьки обох сторін, адміністрація школи, психолог та представник поліції (чи офіцер безпеки). Разом побудуйте чіткий план дій, який запобігатиме повторенню булінгу. Зафіксуйте домовленості письмово.
Спочатку вам, можливо, доведеться згадати про варіант звернення до поліції та суду. Таке попередження часто допомагає батькам дитини-агресора усвідомити серйозність ситуації. Будьте готові пройти цей важкий період та наполегливо відстоювати права своєї дитини.
Пам'ятайте: школа несе відповідальність за безпеку кожної дитини, і ви маєте право вимагати конкретних дій від адміністрації.
Фонд «Голоси дітей» надає психологічну підтримку дітям, постраждалим унаслідок російського вторгнення. Якщо ваша дитина потребує допомоги — звертайтеся до наших фахівців. У наших регіональних центрах діти й підлітки можуть знайти спільноту однодумців, отримати психологічну допомогу, долучитися до творчих занять та ігор.
За потреби кожен також може звернутися на нашу безоплатну лінію психологічної допомоги для дітей і батьків: 0 800 210 106.
Долучайтеся до нашої місії донатом, щомісячною підпискою або поширенням інформації — разом ми зможемо більше.
За потреби кожен також може звернутися на нашу безоплатну лінію психологічної допомоги для дітей і батьків: 0 800 210 106.
Долучайтеся до нашої місії донатом, щомісячною підпискою або поширенням інформації — разом ми зможемо більше.
Матеріал створений БО «БФ "Голоси дітей"» у межах проєкту «Покращення захисту та механізмів ПЗПСП для дітей, підлітків та їхніх сімей, які постраждали від конфлікту в Україні» у партнерстві з міжнародною неурядовою організацією Plan International за фінансування Федерального міністерства закордонних справ Німеччини (GFFO).
Поділитись:
