Автор(ка):
Адмін
Ще більше іноземної аудиторії дізналося про життя українців на лінії фронту.
Знімальна група побувала у місті Кримське Луганської області та поспілкувалися, зокрема, з нашими підопічними, які проходять арттерапію методом серійного малюнку.
Публікуємо дослівний переклад матеріалу українською мовою:
«У прифронтовому Кримську та й у всій Луганській області важко оцінити психологічний вплив війни на тих, хто живе на лінії фронту.
Зовсім малі діти не завжди можуть виразити словами свій травматичний досвід. Та й дорослі не дуже відрізняються, проте з віком у них розвиваються кращі механізми подолання травм війни.
Тут, на сході України, діє благодійна організація «Голоси дітей», яка проводить арт-терапевтичний проект для дітей.
У організації працюють психологи, які намагаються допомогти найменшим. Дітям дають можливість малювати все, що їм заманеться.
Психологи виявили чіткий зв’язок між бійкою, агресивними розмовами і дитячою творчістю.
Оксана Міхєєва каже, що в найгірші роки конфлікту діти малювали лише темними кольорами – чорним, сірим та темно-синім. Йшли роки, бої ставали менш інтенсивними, діти почали малювати яскравішими кольорами – жовтими, помаранчевими, рожевими та зеленими.
Однак, вона каже, що деякі діти, яких вона лікує, повернулися до чорних і сірих кольорів.
Вона звинувачує в цьому розмови про можливе вторгнення Росії.
“Про це постійно говорять по телевізору, в Інтернеті (діти також мають доступ до Інтернету), це обговорюють і їхні батьки і, звісно, це впливає на дітей. Вони набагато більше тривожаться" –розповідає вона.
У с. Кримське одна школа.
Раніше її відвідували 84 учні, зараз залишилося лише 18. Сім’ї повиїжджали через бойові дії та жахливе економічне становище, спричинене восьмирічною війною.
“Тут важко”, – каже директорка школи Ірина Бугера. “Війна кардинально змінила наше життя. Лише третина вчителів досі тут, і дітей залишилося дуже-дуже мало”.
“Ми звикли чути навколо себе дитячий шум, а зараз тут дуже порожньо”.
Самотні класи та тихі коридори нагадують, що школі не вистачає життєво важливої складової – її учнів.
Різнокольорові плакати та ілюстрації на стінах нагадують дітям не торкатися мін і бомб, а великі дерев’яні плити закривають найбільш уразливі вікна, щоб запобігти розлітанню скла, якщо на територію потрапить ракета.
Школа закрита через COVID-19, тут лише директор та вчителі.
Вони не здалися, але, як і їхнє місто, вони справді стоять на колінах.
Вижити, тільки вижити».
Посилання на матеріал: http://surl.li/bjtca
Поділитись: