Війна в Україні погіршила становище сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, та збільшила їхню кількість. Ця категорія дітей найвразливіша, тому саме їх найчастіше депортують російські окупанти.
Масштаб проблеми можна буде осягнути вже після завершення війни, вважає Дар’я Касьянова — голова правління «Української мережі за права дитини» і національна директорка з розвитку програм «СОС Дитячі Містечка Україна». Вона стала наступною гостею «Голосного подкасту» й розповіла про кількість сиріт в Україні, ситуацію з усиновленням і труднощі повернення депортованих дітей.
Скільки в Україні сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування
Загальна кількість сиріт і позбавлених батьківського піклування в Україні сягає близько 70 тисяч дітей. Зокрема, унаслідок воєнних дій понад 13 тисяч дітей залишилися без батьківського піклування, 1759 з них стали сиротами.
Але я не впевнена, що ця статистика відповідає дійсності, тому що багато територій було окуповано і в нас немає доступу до цих територій, інформації про них. Відповідно, ми не знаємо, чи є там ті діти, що з ними, і взагалі порахувати їх неможливо,
— зазначила Дар’я.
— зазначила Дар’я.
Проблема також у тому, що багато дітей фактично позбавлені батьківського піклування, але не мають відповідного юридичного статусу. Так, батькам достатньо раз на пів року відвідувати дитину в інтернатному закладі, щоб зберегти свої батьківські права. На жаль, державні служби часто роблять вибір на користь батьків, а не дитини.
Але трапляється й таке, що батьки змушені віддати дитину в інтернатний заклад через складні життєві обставини. Наприклад, обоє батьків — військовослужбовці й не мають родичів, які могли б допомогти, або самотня мати не має на кого залишити дітей, поки працюватиме.
Цей «сервіс» Україна успадкувала від СРСР, і він не розв’язує проблему. Дитина повинна зростати в сімейному оточенні й мати власних дорослих, а не жити в колективі без будь-якого особистого простору й своїх речей.
Яка ситуація з усиновленням в Україні
Попри воєнні дії в Україні, показники всиновлення за 2023 рік сягнули тих, що були до повномасштабного вторгнення. Ідеться про 927 усиновлених дітей.
Охочих [усиновити] багато. Але як і до повномасштабного вторгнення, люди хочуть маленьких дітей, хочуть дітей, у яких загинули батьки — в ідеалі, захищаючи Україну,
— констатувала Дар’я.
— констатувала Дар’я.
Так, люди досі упереджені щодо підлітків і дітей із проблемних сімей, тому не хочуть брати їх в опіку чи всиновлювати.
Міжнародне всиновлення наразі зупинене — його відновлять через три місяці після завершення війни. Усиновлювати можуть лише українці, які живуть в Україні, але на відносно безпечній території. Обов’язковим залишається відповідне навчання.
Я вважаю, що все ж таки пріоритетно діти мають бути влаштовані в українські сім’ї. Те, що відбувається в Україні, насправді відбувається заради наших дітей,
— наголосила Дар’я.
— наголосила Дар’я.
На жаль, від усиновленої дитини можуть відмовитись. Ще до повномасштабного вторгнення таких випадків було приблизно 20–25%. Траплялось таке, що беруть маленьку дитину, а підлітком повертають.
Щоб запобігти такій трагедії, охочих усиновити дитину намагаються максимально підготувати до всіх можливих труднощів. Зокрема, людям важливо донести, що вони забирають у свій дім не іграшку, а особистість, часто дуже зранену й з величезною дірою в серці.
Перше й найскладніше завдання — заповнити цю порожнечу, а тільки після цього вже намагатися щось побудувати,
— вважає Дар’я.
— вважає Дар’я.
Форми влаштування сиріт в Україні
В Україні існують такі сімейні форми виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування:
- патронат;
- опіка та піклування;
- усиновлення;
- прийомна сім’я;
- дитячий будинок сімейного типу.
Патронат — тимчасове влаштування дитини в професійну сім’ю патронатних вихователів. Відповідно до законодавства, дитина там може бути від 3 до 9 місяців.
Ідея цієї форми в тому, що повернути дитину назад у біологічну сім’ю. Але якщо дивитися на статистику, на жаль, дуже часто все ж таки діти потім ідуть у прийомні сім’ї,
— зазначила Дар’я.
— зазначила Дар’я.
Опіка та піклування — влаштування дитини в родичів або в інших людей, якщо вони готові виконувати відповідні обов’язки. Саме так відбулося з Ольгою Тимченко та Валерією.
Це найпростіша й найпоширеніша форма сімейного виховання в Україні. До повномасштабного вторгнення було близько 50 тисяч сімей, які виховують дітей під опікою, а на сьогодні — 40 тисяч.
Усиновлення передбачає прийняття дитини на правах біологічної. Це влаштування складне й тривале в оформленні.
Прийомна сім’я — професійна форма виховання від одного до чотирьох сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування.
Дитячий будинок сімейного типу — професійна форма виховання від п’яти до десяти дітей, охоплюючи біологічних.
Депортовані українські діти: як повернути й реінтегрувати
За офіційними даними, росія депортувала 19 546 українських дітей, але точна кількість може бути значно більшою. Оскільки Україна не має чіткого юридичного механізму повернення цих дітей, процес затягується і наразі вдалося привезти лише близько 400 дітей. Ситуацію ускладнює також те, що багато депортованих дітей — сироти або позбавлені батьківського піклування, тому їм часто немає куди повертатись.
До повернення депортованих українських дітей активно долучився громадський сектор, зокрема «СОС Дитячі Містечка Україна» та «Українська мережа за права дитини», яким вдалося повернути вже 134 дитини, ще 23 — у черзі.
Повертати депортованих дітей важко, але ще важче реабілітувати й реінтегрувати їх, адже це новий досвід для України. Благодійний фонд «Голоси дітей» уже понад пів року працює в цьому напрямі спільно з Офісом Омбудсмана. Триває робота над створенням реабілітаційного центру, у якому допоможуть відновитися, зокрема, повернутим із російської депортації дітям.
Поділитись: