Автор(ка):
Юлія Діденко
Дев'ятирічний хлопчик прокинувся від вибухів у Миколаєві й спочатку подумав, що це поганий сон. Але коли Женя підлетів разом із ліжком, зрозумів — це реальність. Три роки минуло з того дня, а спогади про перші години повномасштабного вторгнення досі яскраві, наче це було вчора. Тепер йому 12, і він може розповідати про це спокійно.
Три дні під землею
Коли підлетів разом із ліжком, то зрозумів, що потрібно щось робити. Десь усередині дня ми поїхали до бункера — їхали близько 20 хвилин,
Три дні в бункері стали справжнім випробуванням. Навколо лунали звуки бою — танки, стрільба, гуркіт літаків. Для дев'ятирічного хлопця все відбувалося занадто швидко, щоб це осмислити повністю, але залишилося сильне враження.
Ці три дні я просто чув, як їздять танки, стріляють, літають — і взагалі все, що можна,
У бункері Женя боявся, що російські військові можуть увійти і щось зробити, але втома брала своє — він засинав навіть у такій ситуації. Коли хлопець захворів, мати зрозуміла, що потрібно їхати до тата за кордон. Чоловік мав приїхати якраз у день початку війни, але дружина попросила його залишатися там, де безпечно.
Останній погляд на рідне місто
Найяскравішим спогадом із тих днів для Жені залишився момент виїзду з Миколаєва.
Ми виходимо, збираємо речі, виїжджаємо, нам відчиняють ворота — і я бачу танк, який горить. Переді мною махина, яка може просто легко розчавити нашу машину,
Шлях до розуміння
За кордоном хлопець провів вісім місяців. Іноді йому здавалося, що він вже не має дому. Його страхи виявилися не безпідставними — у будинок родини влучила ракета, але дідусь і бабуся встигли виїхати до Польщі.
Я не знаю, як пощастило. Але вибило вікна, і по нашому будинку стріляли, але нас там не було. Це була ракета, від якої залізні кульки розлітаються. Я на фото бачив діри від них у воротах,
Тоді хлопець остаточно усвідомив серйозність ситуації і трохи злякався, думаючи, що Миколаєва як дому для нього вже немає — і треба якось жити далі. Але все обійшлося.
Зараз він проживає на Львівщині, відвідує наш центр і брав участь у «Голосному кемпі». Проєкт ми створили саме для таких дітей і підлітків — тих, хто особливо потребує відновлення, насамперед психологічного.
Програма поєднує в собі творчість, спорт, психологічну підтримку та інтелектуальний розвиток. Завдяки цьому діти досліджують власні інтереси, розвивають навички самопрезентації й поступово повертають собі опори.
Дізнайтеся більше про історії Тетяни, Андрія та Жені у спеціальному сюжеті Суспільного Чернівці. Підлітки розповіли про своє життя під час таборової програми на Буковині, де отримували підтримку нашого фонду.
Зараз він проживає на Львівщині, відвідує наш центр і брав участь у «Голосному кемпі». Проєкт ми створили саме для таких дітей і підлітків — тих, хто особливо потребує відновлення, насамперед психологічного.
Програма поєднує в собі творчість, спорт, психологічну підтримку та інтелектуальний розвиток. Завдяки цьому діти досліджують власні інтереси, розвивають навички самопрезентації й поступово повертають собі опори.
Дізнайтеся більше про історії Тетяни, Андрія та Жені у спеціальному сюжеті Суспільного Чернівці. Підлітки розповіли про своє життя під час таборової програми на Буковині, де отримували підтримку нашого фонду.
За кожною цифрою у статистиці внутрішньо переміщених осіб ховаються реальні долі дітей. Вони потребують не лише матеріальної допомоги, а й психологічної підтримки, щоб повернутися до повноцінного життя.
У наших регіональних центрах підлітки можуть знайти спільноту однодумців, отримати психологічну підтримку, взяти участь у творчих заняттях та іграх. Підтримати нашу щоденну роботу можна благодійним внеском.
У наших регіональних центрах підлітки можуть знайти спільноту однодумців, отримати психологічну підтримку, взяти участь у творчих заняттях та іграх. Підтримати нашу щоденну роботу можна благодійним внеском.
Поділитись: