Автор(ка):
Маркіян Климковецький
У квітні київський Самосад — затишний простір, створений громадою на занедбаній ділянці колишнього посольства рф — раптово став майданчиком для провокацій. Групи підлітків приходять сюди з колонками, вмикають російську музику, смітять, псують майно й поводяться агресивно. На одному з фото вони навіть розмахують антиукраїнським плакатом зі свастикою. Мережею понеслося обурення: дорослі вимагають покарання, деякі — навіть насильства.
Ми, як фонд, у жодному разі не виправдовуємо таких дій неповнолітніх. Але віримо, що за цим гучним бунтом може ховатися не підтримка ворога, а розгубленість, тривога через війну, підлітковий протест чи спроба привернути увагу.
Чому підлітки агресивні й вдаються до подібних провокацій — пояснює Наталія Сосновенко, психологиня фонду «Голоси дітей» і наукова співробітниця УНМЦ практичної психології і соціальної роботи НАПН України.
Ми, як фонд, у жодному разі не виправдовуємо таких дій неповнолітніх. Але віримо, що за цим гучним бунтом може ховатися не підтримка ворога, а розгубленість, тривога через війну, підлітковий протест чи спроба привернути увагу.
Чому підлітки агресивні й вдаються до подібних провокацій — пояснює Наталія Сосновенко, психологиня фонду «Голоси дітей» і наукова співробітниця УНМЦ практичної психології і соціальної роботи НАПН України.
Що може ховатися за агресивною поведінкою підлітків
Подібні вчинки — особливо в місці, що стало символом опору — справедливо обурюють. Але важливо не лише осудити, а й спробувати побачити глибші причини.
У підлітковому віці формується особистість, і цей процес майже завжди супроводжується бунтом. У мирному житті це може бути протест через зачіску або музику. У час війни в Україні протест може набувати драматичніших форм. Проте навіть у найбільш зухвалій поведінці часто більше емоційної розгубленості, ніж усвідомленої ідеології.
Причин, з яких підлітки можуть обирати проросійські меседжі, немало.
У підлітковому віці формується особистість, і цей процес майже завжди супроводжується бунтом. У мирному житті це може бути протест через зачіску або музику. У час війни в Україні протест може набувати драматичніших форм. Проте навіть у найбільш зухвалій поведінці часто більше емоційної розгубленості, ніж усвідомленої ідеології.
Причин, з яких підлітки можуть обирати проросійські меседжі, немало.
- Наслідки російської пропаганди. Ворожі наративи досі проникають через соцмережі. Підлітки — вразлива аудиторія, і критичне мислення у них ще формується.
- Пошук ідентичності. Протест — природна частина підліткового віку. Обираючи епатаж, вони можуть шукати себе, а не свідомо підтримувати агресора.
- Брак уваги. Іноді така поведінка — це відчайдушне «помітьте мене», особливо якщо дитина не відчуває підтримки вдома або в школі.
- Емоційне перенавантаження. Постійна тривога, втома, гнів — підлітки не завжди знають, як із цим справлятися.
- Груповий тиск. У колі друзів легко втратити відчуття меж, особливо якщо провокація стає модною.
Як зрозуміти:
це свідома позиція чи крик про допомогу
Розрізнити може бути складно. Але якщо підліток може чітко артикулювати свої «переконання», наводити аргументи (навіть хибні), активно їх відстоювати в дискусіях — це може свідчити про певну ідеологічну основу, хоча й сформовану під впливом пропаганди або протесту.
Натомість агресивна, імпульсивна поведінка, бажання шокувати, незвичні для дитини зміни — частіше свідчать про емоційну кризу, про те, що дитині зле, але вона не знає, як сказати про це вголос.
Пильнуйте за змінами в поведінці, реакцією на діалог і загальним станом дитини. Навіть найепатажніший вчинок може бути способом сказати: «Я заблукав(-ла). Почуйте мене».
Натомість агресивна, імпульсивна поведінка, бажання шокувати, незвичні для дитини зміни — частіше свідчать про емоційну кризу, про те, що дитині зле, але вона не знає, як сказати про це вголос.
Пильнуйте за змінами в поведінці, реакцією на діалог і загальним станом дитини. Навіть найепатажніший вчинок може бути способом сказати: «Я заблукав(-ла). Почуйте мене».
Чому дорослим не варто відповідати агресією на агресію підлітків
«Вони поводяться зухвало — значить, заслужили на жорстку відповідь». Такий підхід може здаватися логічним для дорослих. Але він не працює з підлітками.
Агресія дорослих лише посилить протест і відчуження. Підлітки можуть сприйняти це як підтвердження своєї «правоти» у протистоянні дорослим.
Крім того, важливо пам’ятати, що ми, дорослі, несемо відповідальність за виховання й соціалізацію молодого покоління. Агресивна реакція — це перекладання відповідальності на дітей, які ще не мають достатньо зрілості для самостійного подолання складних емоційних станів.
Агресія дорослих лише посилить протест і відчуження. Підлітки можуть сприйняти це як підтвердження своєї «правоти» у протистоянні дорослим.
Крім того, важливо пам’ятати, що ми, дорослі, несемо відповідальність за виховання й соціалізацію молодого покоління. Агресивна реакція — це перекладання відповідальності на дітей, які ще не мають достатньо зрілості для самостійного подолання складних емоційних станів.
Як говорити з підлітком, якого «заносить»
Діалог — найпотужніший інструмент, як би банально це не звучало. Але лише тоді, коли він чесний, без моралізаторства і тиску.
Почніть із простого: створіть простір, де підліток не боїться бути почутим. Не звинувачуйте й не висміюйте його погляди — натомість запитайте: «Чому тобі це близько?», «Що ти про це думаєш?» Намагайтеся зрозуміти, що за цим стоїть — інтерес, вплив когось, протест, страх, розгубленість. Навіть якщо мотивація здається вам абсурдною.
Важливо не нав’язувати своїх висновків. Факти, історії й життєві приклади працюють краще, коли звучать спокійно. І краще ставити питання, ніж виголошувати істини: це допомагає дитині мислити самостійно.
Не працює нічого, що принижує: крики, погрози, моралізаторство, знецінення. Вони навпаки зміцнюють спротив. Якщо діалог не вдається — залучіть іншого безпечного дорослого, якому дитина довіряє, або зверніться до психолога.
Почніть із простого: створіть простір, де підліток не боїться бути почутим. Не звинувачуйте й не висміюйте його погляди — натомість запитайте: «Чому тобі це близько?», «Що ти про це думаєш?» Намагайтеся зрозуміти, що за цим стоїть — інтерес, вплив когось, протест, страх, розгубленість. Навіть якщо мотивація здається вам абсурдною.
Важливо не нав’язувати своїх висновків. Факти, історії й життєві приклади працюють краще, коли звучать спокійно. І краще ставити питання, ніж виголошувати істини: це допомагає дитині мислити самостійно.
Не працює нічого, що принижує: крики, погрози, моралізаторство, знецінення. Вони навпаки зміцнюють спротив. Якщо діалог не вдається — залучіть іншого безпечного дорослого, якому дитина довіряє, або зверніться до психолога.
Як уберегти дітей від радикалізації та небезпечних ідеологій
Навіть якщо ваша дитина зараз не проявляє бунтівної або провокативної поведінки — це не гарантія, що такого не станеться ніколи. Підлітковий вік — це час пошуку, експериментів, впливів. І саме тому важливо підтримувати той зв’язок, який стане для дитини внутрішнім орієнтиром у складному світі.
Що можуть зробити батьки вже сьогодні:
Довіра, повага й уважність у повсякденному спілкуванні — це найкраща профілактика. Вона не дає гарантій, але точно зменшує ризики.
Що можуть зробити батьки вже сьогодні:
- Говоріть із дитиною регулярно — не тільки про успіхи чи правила. Запитуйте: «Як ти? Що тебе зараз хвилює?». Покажіть, що її думки важливі, навіть якщо вони вам незрозумілі.
- Не уникайте складних тем, зокрема теми війни. Пояснюйте її відповідно до віку дитини, чесно, але без залякування. Якщо дитина не ставить запитань — це не означає, що її нічого не турбує.
- Формуйте патріотизм через людяність. Говоріть не лише про ворога, а про те, що для нас важливо: незалежність, свобода, гідність, взаємна підтримка. Дитина має відчувати, що це не лише слова з новин, а цінності, які живуть у вашій родині.
- Розвивайте критичне мислення через діалог. Не кажіть: «Це фейк, бо так написали на офіційному сайті». Краще запитати: «Як ти думаєш, чому ця новина виглядає підозрілою?», «Що могло би її підтвердити або спростувати?».
- Будьте прикладом. Як ви реагуєте на новини? Як обговорюєте складні теми в родині? Діти читають це між рядків щодня.
- Підтримуйте захоплення й активності поза школою. Якщо дитина має місце, де її приймають, чують і заохочують — вона менш уразлива до радикальних ідеологій і деструктивних компаній.
Довіра, повага й уважність у повсякденному спілкуванні — це найкраща профілактика. Вона не дає гарантій, але точно зменшує ризики.
Підліткам потрібні безпечні простори
Історія із Самосадом — це не лише про провокацію. Це сигнал про брак безпечних, привабливих просторів для підлітків у Києві й по всій Україні. Так зване «третє місце» — простір поза домом і школою — критично важливе для емоційного здоров’я, пошуку ідентичності та відчуття приналежності.
Там, де є можливість для творчості, спілкування і свободи бути собою, підлітки мають менше причин шукати уваги через деструктив. Саме такі простори можуть стати альтернативою протесту «назло» і місцем, де формується спільнота.
Фонд «Голоси дітей» активно створює такі місця по всій Україні — у наших регіональних центрах підлітки можуть знайти спільноту однодумців, отримати психологічну підтримку, взяти участь у творчих заняттях та іграх.
Ми закликаємо громади, місцеву владу та бізнес долучатися й інвестувати в створення безпечних підліткових просторів. Бо ті, хто сьогодні шукає себе, — завтра будуватимуть країну.
Там, де є можливість для творчості, спілкування і свободи бути собою, підлітки мають менше причин шукати уваги через деструктив. Саме такі простори можуть стати альтернативою протесту «назло» і місцем, де формується спільнота.
Фонд «Голоси дітей» активно створює такі місця по всій Україні — у наших регіональних центрах підлітки можуть знайти спільноту однодумців, отримати психологічну підтримку, взяти участь у творчих заняттях та іграх.
Ми закликаємо громади, місцеву владу та бізнес долучатися й інвестувати в створення безпечних підліткових просторів. Бо ті, хто сьогодні шукає себе, — завтра будуватимуть країну.
Поділитись: