Вікна Катюжанської школи на Київщині рясніють дитячими малюнками. Усі вони поєднані однією темою — «Мир в Україні».
Цим дітям і їхнім вчителям важливо оговтатися від пережитого — село було під окупацією російських військ з перших днів повномасштабної війни.
Ми живемо в селі поруч з Катюжанкою, біля лісу, і там були дуже складні бої. Біля будинку були гармати, стріляли з «Градів». Наш будинок на відшибі, і ми розуміли, що про людей там ніхто не буде думати. У нас не було підвалу, ми лежали на підлозі втрьох, вкрившись ковдрами, 9-річну дитину поклали між нами, щоб накрити її собою. І постійно говорили один одному, що все буде добре.
Марина Пепеляєва, тьюторка освітнього центру Катюжанки.
Марина Пепеляєва, тьюторка освітнього центру Катюжанки.
У селі росіяни облаштували собі «тил»: жили в будинках багатьох місцевих, приходили до них додому з перевірками й обшуками, допитували. Прямо з села стріляли по українській армії. Окопалися навколо місцевої школи, зробили собі там штаб, зарили техніку, садили вертольоти.
Весною російські війська відступили з села, а в будівлі місцевої школи знайшли щоденник російського окупанта, де він описував їхній побут і злочини.
Саме в Катюжанку нині їде бригада мобільних психологів фонду «Голоси дітей». У складі бригади двоє психологів, які навчені працювати з дітьми з досвідом війни. Вони їдуть сюди вже вдруге, щоб навчити дітей і вчителів давати раду пережитому.
Допомогти собі заради дітей
Вчителям досі важко говорити про себе: починають тремтіти руки й голос, важко пригадувати пережите.
Здебільшого, вони просять психологів допомогти їм навчитися справлятися зі своїми емоціями, взаємодіяти з дітьми під час тривоги, коли в учня стрес під час спуску в бомбосховище, розповідає психологиня фонду Наталія Сосновенко.
Ти ніби забуваєш про те, що було, а потім починається повітряна тривога і спогади виринають, тому нам важливо навчитися з цим працювати.
Марина Пепеляєва, тьюторка освітнього центру Катюжанки.
Марина Пепеляєва, тьюторка освітнього центру Катюжанки.
Саме тому фахівці насамперед вчать педагогів самодопомозі. Якщо вчитель буде керувати своїми емоціями і вміти себе стабілізувати, то допоможе учням під час стресової ситуації.
«Більшість дітей копіює стан дорослого, і коли вони бачать авторитетного спокійного дорослого, можуть взаємодіяти», — каже психологиня.
Розповідає, що вчителі — це та категорія людей, яка не може повідомити, що з ними щось не так. Оскільки вони навчають, їм важко, коли вчать їх.
Вмикається психологічний захист спротиву. Тому спочатку вчителі питали не про себе, а про те, як бути з дітьми. Коли ми пояснили, що коли ви будете стабільні, то зможете діяти більш ефективно, це допомогло їм відкритися та звернути увагу на себе.
Наталія Сосновенко, психологиня БФ «Голоси дітей».
Наталія Сосновенко, психологиня БФ «Голоси дітей».
Фахівці мобільної бригади показують педагогам вправи на дихання, на стабілізацію себе і відчуття власного тіла.
«Є упереджена думка, що бувають хороші та погані емоції. Але це не так. Вони всі нам потрібні, бо показують нам наш стан. І з усіма емоціями потрібно вміти поводитися», — розповідає Сергій Михайлик, психолог мобільної бригади.
Фахівці закликають ділитися своїми почуттями. Для багатьох педагогів, кажуть, це стало новим досвідом — їх готові чути.
Ми можемо відволіктися тут від усіх проблем. Приходжу вже вдруге, дуже подобається. Сама собі дякую, що прийшла. Багато з того, що нам показують на тренінгах, можу використати в роботі.
Ніна Корнієнко, вчителька молодших класів.
Ніна Корнієнко, вчителька молодших класів.
Її колега Марина Пепеляєва додає, що заняття з психологами допомагають не лише порозумітися з дітьми під час роботи, а й пережити власний досвід життя в окупації: «Перебувши окупацію тут, хтось приходить поділитися саме цими емоціями негативними, але виходять всі на позитиві і з надією на майбутнє. Виявляється, себе можна хвалити навіть за дрібні щоденні вправи. Попили вранці кави — похваліть себе за це».
Для Марини заняття з командою психологів стали ще й моментом зближення з колективом.
Ми з чоловіком прийшли сюди працювати торік, мало кого знали. Багато людей для себе я відкрила з іншого боку. Такі заняття зближують і допомагають навчитися довіряти. Часто ми навіть не маємо часу, щоб зібратися та поговорити, а коли все ж виділяємо час на себе — це дуже класно.
Марина Пепеляєва, вчителька молодших класів.
Марина Пепеляєва, вчителька молодших класів.
Допомогти дітям зрозуміти свої емоції
Марина веде тут третій клас. Їй здається, що вони не до кінця зрозуміли, що було. А от старші…
«Мами ділилися, що підлітки важко все пережили. Переживали за однокласників, бо розуміли, що відбувається», — каже вона.
Психологи мобільної бригади працюють і з дітьми. Марина додає, що результати їхньої роботи вже помічає. Звісно, все ще реагують на кожен звук, але під час повітряної тривоги діти вже не переживають так сильно. Вони співають, танцюють, грають.
У дітей розуміння своїх емоцій формується завдяки дорослому, який поряд, пояснює Наталія Сосновенко. Якщо дитина плаче, і мама говорить, що «ти плачеш, бо тобі сумно або боляче», то це одне, дитині не забороняють відчувати емоції. Але психологи зіштовхувалися з тим, що деяким дітям забороняють відчувати емоції вдома. А якщо постійно стримуватися, то все залишається в тілі.
Тому більшість занять мобільної бригади з дітьми направлені на розуміння емоцій, на те, що всі вони потрібні. Заняття проходять у грі, діти малюють, асоціюють себе з казковим героєм, діляться думками.
«По дітях бачу, як вони чекають п’ятниці, і як кажуть, що чекатимуть наступної зустрічі», — додає тьюторка.
Загалом за час повномасштабної війни мобільні групи психологів фонду «Голоси дітей» надали допомогу понад 300 дітям і виїжджають щотижня в такі регіони, як-от:
- Київщина (Іванків, Ірпінь, Катюжанка, Димер);
- Миколаївщина (Миколаїв, Южноукраїнськ, Нова Одеса, Костянтинівська громада);
- Харківщина (Харків, смт Високий, Пантелеймонівка).
Підтримати роботу психологів, щоб вони допомагали вчителям і дітям, можна тут.
Поділитись: