Ми можемо показати вам «дорослі» підсумки ще одного важкого й турбулентного 2024 року. Дати довгий список з наших 40+ проєктів і навести дані наданої допомоги й зібраних коштів.
Виписати кілометровий список адвокаційних поїздок і виступів, де ми відстоювали інтереси українських дітей в Україні й за кордоном. Але правда в тому, що ми існуємо й працюємо не заради звітів і графіків, хоча куди ж, звісно, без них.
Найбільшою радістю і сенсом існування для фонду й тих, хто його творить, є маленькі та великі досягнення наших дітей і їхніх родин. Тому наприкінці року ми ділимося головним — крихітною частиною дитячих успіхів, які гріють нас краще, ніж горнятко запашного імбирного чаю чи какао із зефірками.
Семирічна Варвара, яка має аутизм, нещодавно навчилася смажити оладки
Варвара — активна, життєрадісна дівчинка, яка любить гуляти, ходити в садок і плавати. А ще смажити з мамою оладки. Це її нова суперсила — перевертати їх на сковорідці. Дрібниця? Аж ніяк!
Родина Варі — з Луганщини, містечка Рубіжного. Її мама, Олена Шалашна, за професією юристка. Але коли дізналася про діагноз доньки (аутизм із супутніми РДУГ та епілепсією), заради неї змінила професію і стала фахівчинею з АВА-терапії, щоб допомагати Варі й іншим діткам з РСА.
У 2021 році Олена за підтримки «Голосів дітей» відкрила в Рубіжному центр розвитку «Сходинки». Уже у 2022-му він був повністю знищений, а родина евакуювалася на Київщину.
Довелося все починати з нуля. У нашому фонді Олена спочатку стала учасницею першої групи психологічної підтримки для мам дітей з аутизмом. А тепер вона сама тренерка і менеджерка нашого проєкту «Материнство на літеру А».
Загалом групи психологічної підтримки цього року відвідали мами 29 дітей. Тобто 29 малюків тепер бачать своїх матусь впевненішими й спокійнішими. Адже в них з’явилися подруги, які завжди підтримають і зрозуміють.
Окрім того, за 2024 рік 119 дітей з аутизмом пройшли безоплатний курс корекції та реабілітації завдяки фонду. І ми щиро радіємо кожному їхньому маленькому і великому успіху.
Наприклад, лише після кількох занять трирічна Злата, яка має РСА, вперше сказала слово «мама», а восьмирічна Кіра більше не боїться дитячих майданчиків. Раніше вона остерігалася гірок і каруселей, а після роботи зі спеціалістом з радістю пробує нове.
Восьмирічний Марк нещодавно виграв свої перші клубні змагання з карате
Через війну Маркові довелося переїхати з рідного Лисичанська до Львова. Вдома залишилися його дідусь і бабуся, за якими хлопчик дуже сумує.
Марк ходить у львівський центр «Голосів дітей» з моменту його відкриття. Там хлопчику допомагають зрозуміти свої емоції та впоратися з ними. Торік Марк став одним з героїв Всеукраїнської соціальної кампанії фонду «Чуєш, про що це?». Для проєкту хлопець розповів про свої переживання, пов’язані з війною, а його фото з’явилося на білбордах.
Нині Марк успішно навчається і займається карате — навіть виграв клубні змагання. Він багато тренується, щоб пройти атестацію та здобути жовтий пояс.
Крім того, хлопчик відвідує заняття з конструювання й програмування. А ще захопився грою на укулеле і планує записатись у музичну школу.
Наймолодша ілюстраторка фонду Таня Вовк передала книжку фонду до Бібліотеки Конгресу США
Таня Вовк — 10-річна донька військовослужбовців і наймолодша ілюстраторка фонду. З її кумедних висловів почалося колекціонування дитячих цитат її сестрою Ольгою Вовк, яка також працює з нами. Пізніше співзасновник фонду Азад Сафаров запропонував зібрати цитати Тані й ще сотні дітей в одну книжку.
Так з’явилася книжка «Війна голосами дітей» із сотнею дитячих цитат, серед яких слова Тані: «Я хочу, щоб мені приснився сон, що я телепортируюся в різні міста України і бачу, що робиться в Україні, бачу свого тата. І щоб я була невидима, і мене ніхто не бачив, і я нікого не відчувала, і мене ніхто не відчував».
Цю фразу дівчинка сказала, коли тимчасово жила з мамою в Португалії через війну, а її тато в цей час був на передовій.
Восени 2024 року збірку дитячих цитат видало одне з найбільших видавництв світу — Harper Collins Publishers. Це вперше в історії України книжку благодійного фонду опублікували за кордоном. Частину надходжень з продажу спрямовують на психологічну допомогу українським дітям і батькам.
«Головною» під час усіх презентацій книжки в США була саме Таня Вовк. Вона побувала на телеканалі «Голос Америки», де розповіла про дитинство під час війни, виступила в Єльському університеті та в стінах Ukrainian Institute of America в Нью-Йорку.
А ще подарувала книжку історику й великому другу України Тімоті Снайдеру, підписавши просто: «Тіму Снайдеру від Тані Вовк».
Підопічна фонду Софія Калініч успішно закінчила перший курс і почала стажування в «Голосах дітей»
Софія Калініч родом з окупованого Єнакієве на Донеччині. У 2014 році, коли почалася війна на Сході України, їй було всього сім: «Я була в другому класі, коли біля моєї школи з’явилися люди у формі, з автоматами, без позначок. Я закінчила 11 клас, а вони досі там… », — пригадувала Софія. Відтоді дівчинка з родиною є переселенцями.
Минулого року Софія взяла участь в арттерапевтичному курсі від фонду, протягом якого разом з іще 11 підлітками під супроводом сценаристики й режисерки Марисі Нікітюк створили стрічку «Що ми втратили?». Фільм показували в парламенті Великої Британії та на заходах у США. А також стрічка стала фіналістом конкурсу «ЛІФТ» від hromadske.ua.
Під час курсу Софія настільки надихнулася діяльністю «Голосів дітей», що вирішила вступати на факультет психології в КНУ імені Тараса Шевченка, щоб стати соціальною педагогинею і теж допомагати дітям. Нині дівчина вже завершила перший курс і розпочинає практику в київському центрі нашого фонду.
Олег Афанасьєв, герой фільму «Віддалений гавкіт собак» з короткого списку «Оскар-2019», вступив до університету
2015 року данський режисер Сімон Леренґ Вільмонт і лінійний продюсер Азад Сафаров, який пізніше став співзасновником фонду, знімали фільм про життя дітей у сірій зоні під час агресії росії на Донеччині й Луганщині.
Тоді вони познайомилися з 10-річним Олегом, з яким надалі підтримували зв’язок. У 2022-му, рятуючись від війни, Олег з рідними виїхали зі свого села в Маріуполь, де потрапили в ще більшу біду. Родина дивом вижила.
«Ми тоді вивезли їх через усю росію назад до України, до Київщини, — згадує Азад Сафаров. — Олег пройшов терапію від фонду і тепер їздить на міжнародні конференції, де розповідає про злочини росіян, які пережив сам».
Нині Олег навчається в Маріупольському державному університеті, який відновив роботу в Києві.
До університету вступив і один з перших підопічних «Голосів дітей» — Костянтин Косік
Колись, ще волонтерка і правозахисниця, а нині співзасновниця фонду, Олена Розвадовська допомагала восьмирічному хлопчику в його рідній Авдіївці. Хлопець і досі тримає зв’язок з фондом і ділиться всіма своїми успіхами, зокрема вступом у Державний податковий університет на міжнародне право.
18-річна Софія Нечитайло з Одеси, учасниця письменницького курсу з елементами арттерапії, допомагає команді фонду у створенні нової книжки
Софія пише, скільки себе пам’ятає, а в дев’ятому класі вирішила стати журналісткою. Але сумнівалась, у якій країні здобувати освіту, адже у 2022 році родина евакуювалась у Молдову.
Проте дівчині так хотілось україномовного оточення, що вона вирішила повернутися додому і вступила у Львівський національний університет імені Івана Франка. Паралельно зі вступом Софія проходила письменницький курс з елементами арттерапії, де почала роботу над власною книжкою.
Це історичний фікшн. Головний герой втрачає найближчу людину, і його емоції — віддзеркалення того, що відчуває і переживає Софія. У грудні минулого року вона втратила тата, який у 2022-му році пішов добровольцем на фронт.
Хоча курс завершився, дівчина далі працює над власною книжкою за підтримки кураторки курсу — письменниці Олі Русіної.
Також Софія долучилася до команди фонду і як стажерка допомагає в написанні психоедукаційної книжки, яка вийде у 2025 році.
Відео 16-річної Анни Коваленко з Харкова, яке вона зняла про своє життя в рідному прифронтовому місті, набрало майже півтора мільйона переглядів<
Аня мешкає з батьками в Харкові, професійно займається живописом і мріє стати архітекторкою, щоб відбудувати рідне місто після війни.
Цього року дівчинка стала учасницею курсу сторітелінгу з елементами арттерапії, який фонд проводить для творчих підлітків зі складним досвідом війни. Любов до Харкова і харківської мистецької молоді — те, що надає Ані сил у ці часи.
Відео Ані переглянули вже півтора мільйона разів у всіх соцмережах нашого фонду та на сторінках United24.
20-річна Маргарита Селегей, з якою Олена Розвадовська познайомилась ще у 2015-му в Авдіївці, вийшла заміж і щойно стала мамою дівчинки Стефанії
Коли у 2014-му росія розпочала війну в Україні, Маргарита Селегей закінчувала четвертий клас. У прифронтовій Авдіївці, за 15 км від Донецька, Рита жила з бабусею і дідусем під звуки вибухів. Тут її майже 10 років тому і зустріла волонтерка Олена Розвадовська, яка приїжджала в Авдіївку допомогти дітям.
Олена допомагала Риті та її рідним і зрештою вмовила їх переїхати в безпечнішу частину міста. Минули роки. Олена стала співзасновницею фонду, а Рита зростала в Авдіївці.
Але з початком вторгнення родині знову довелося їхати з дому. Олена допомогла їм евакуюватися в Трускавець на Львівщині. Там Рита почала волонтерити в центрі фонду, а згодом офіційно працювати. Нині дівчина проводить дітям заняття з арттерапії та майстеркласи, як колись Олена проводила їй.
Рита живе в Ірпені на Київщині. Тут вона познайомилася з Богданом. Хлопець став на захист України. Нещодавно закохані одружились. Так «Голоси дітей» відсвяткували своє перше весілля. А зовсім нещодавно Рита сама стала мамою.
18-річна Таня з окупованої Луганщини мріяла повернутися в Україну і самотужки здійснила цю мрію
Уся родина Тані (ім’я змінене на прохання дівчини) була налаштована проросійськи. У 2022 році її, 15-річну, батьки вивезли з Луганщини в росію. Але дівчина весь цей час мріяла повернулися в Україну.
У квітні цього року, щойно їй виповнилось 18, вона сама, з важкою валізою, поїхала в Україну. Витримала допит фсбшників, які її залякували, плакала від страху, але не здалася: «Навіть якби я знала, що мене чекає, все одно б це зробила».
Усі ці роки й під час важкого шляху додому дівчину підтримував її вчитель, який після початку повномасштабного вторгнення пішов у ЗСУ, волонтерка Катя, яка допомогла дівчинці розробити план втечі, а також колишній однокласник, який залишився в Україні.
Тепер Таня живе в Києві, завершила роботу із психологом нашого фонду, волонтерить у «Голосах дітей», навчається та зустрічається з тим самим колишнім однокласником, який став її опорою. Хлопець, який пішов добровольцем, служить на передовій.
Голова Дитячої креативної ради фонду, 17-річна Вероніка Шелдагаєва виступила на засіданні Комітету з міжнародних справ у парламенті Канад
«Мій Херсон — це жінка, яка перевіряє квитки на вході до театру: трошки усміхнена, трошечки втомлена — людина, яка під шумок знайде місця, навіть якщо все розкуплено, і потурбується, щоб усі поїли. А влітку не гаятиме часу та поїде на сезонну роботу на море» — так розповідає Вероніка про своє рідне місто. Тут вона виросла і пережила окупацію Херсона.
Через помітну проукраїнську позицію дівчині порадили втікати з рідного міста. Родина виїжджала з окупації через фільтраційні перевірки, кількагодинні допити. Через Крим і росію. Спочатку сім’я осіла в Латвії, а згодом — у Миколаєві.
Сьогодні Вероніка живе в Нідерландах і навчається в одному з коледжів. Але планує повертатися в Україну, щоб займатися освітою: працювати в міністерстві або відкрити власну школу.
Також дівчина очолює Дитячу креативну раду «Голосів дітей», яка у 2024 році реалізувала чотири важливі проєкти.
Один з них — просвітницький проєкт про аутизм «Я — як ти» ініціювала 16-річна Вікторія Юрчук, яка має молодшого братика з аутизмом й активно працює із цією темою серед однолітків. А ще дівчина волонтерить на кемпах фонду.
Багато виступає, зокрема на міжнародній арені, 18-річна Валерія Сидорова з Нової Каховки, яку вдалося повернути з російської депортації
Від останнього російського пропускного пункту дівчина йшла пішки замінованим полем. Після переїзду в Київ Валерія почала займатись із психологом «Голосів дітей». Її взяла під опіку Ольга Тимченко, яка керувала комунікаціями у фонді.
«На кожному своєму інтерв’ю я кажу голосом дітей, які вже не зможуть говорити. Вони поїхали в росію — і в них немає змоги говорити. Або в перші дні просто загинули», — каже Валерія.
Підопічна «Голосів дітей», 18-річна Вікторія Соломенко з Херсонщини стала волонтеркою літнього кемпу фонду
У березні 2022 року Віка з батьками виїхала з окупованого Херсона на Львівщину. У львівському центрі дівчина отримувала психологічну допомогу. А у 2023 році стала одним з облич соціальної кампанії фонду «Чуєш, про що це?».
Цього року Віка вступила до юридичної академії в Одесі, проте в майбутньому планує здобути ще й фах клінічного психолога.
Підтримка, яку вона отримала у фонді, надихнула її на допомогу дітям. І цього літа вона сама стала опорою і старшим другом для підлітків — учасників кемпу.
Усією командою з більш ніж 200 людей радіємо успіхам усіх наших дітей — від першого слова і перших посмажених оладок до виступів перед першими особами держав світу. І тут лише крихітна частина дитячих історій, бо для всіх нам довелося б написати ще одну книжку.
Але найбільше ми тішимося, коли діти повертаються до нашого фонду стажуватися, волонтерити, працювати. Бо саме діти і їхні маленькі великі перемоги — найкрутіший підсумок не лише цього року, а й усієї нашої роботи за всі роки.
Поділитись:
18-річна Таня з окупованої Луганщини мріяла повернутися в Україну і самотужки здійснила цю мрію
Голова Дитячої креативної ради фонду, 17-річна Вероніка Шелдагаєва виступила на засіданні Комітету з міжнародних справ у парламенті Канад
Багато виступає, зокрема на міжнародній арені, 18-річна Валерія Сидорова з Нової Каховки, яку вдалося повернути з російської депортації
Підопічна «Голосів дітей», 18-річна Вікторія Соломенко з Херсонщини стала волонтеркою літнього кемпу фонду
Поділитись: