Автор(ка):
Адмін
Мобілізація — одна з головних тем, які сьогодні активно обговорюють у владних кабінетах і суспільстві. Тож не дивно, що ймовірність мобілізації батька — одна з найпоширеніших дитячих тривог, тому в цьому питанні варто діяти на випередження.
Психологиня фонду «Голоси дітей» Марина Дробишева розповіла «Факти ICTV. Здоров’я» про те, як підготувати дитину до можливої мобілізації тата.
Не замовчуйте: дитина все розуміє
Війна приносить у життя дитини дуже багато невизначеності, забирає відчуття безпеки, руйнує впорядкованість повсякденних справ. Тому діти, особливо маленькі, шукають у батьках відчуття захищеності. Коли до постійних переживань додається ще й переживання за батька, якого можуть забрати на війну, тривожність дитини зростає.
Насамперед ставлення дитини до цієї події значно залежить від того, як до неї ставляться в родині. Транслювання дорослими цієї теми може або збільшувати тривожність дитини, або навпаки — допомогти з нею впоратися.
Говорити потрібно. Не можна вдавати, що це стосується всіх, окрім вашої родини. Важливо підготувати дитину, щоб вона мала можливість адаптуватися спочатку до цієї думки, а потім і до самої події, якщо так станеться.
Якщо маємо справу з маленькими дітьми, наприклад від трьох до шести років, у розмові намагаємось не згадувати моменти, які дитина цього віку ще може не зрозуміти, щоб не додати тривог. Є питання — є відповідь.
Максимально просто намагаємось пояснити, що воювати — це важлива робота, яку тепер потрібно виконувати, щоб захистити країну, щоб усі ми потім щасливо жили. Можна проговорити, як дитина може бути залучена в справу татової мобілізації, тобто чим може допомогти і підтримати. Наприклад, малювати малюнки або надсилати голосові повідомлення, щоб відчуття близькості не зникало.
З дітьми будь-якого віку важливо бути максимально чесними, але особливо це важливо з підлітками. У підлітковому віці діти дуже вразливі до своїх емоцій, до сприйняття себе як цінної особистості. Коли дитина висловлює свої почуття чи тривоги щодо цієї ситуації, дуже важливо її вислухати, дати зрозуміти, що ви поруч і спробуєте допомогти.
Дітей, а краще підлітків, іноді корисно долучати до спільної роботи чи пошуку спільного рішення. Єдине — робити це треба обережно, щоб не перекласти відповідальність за рішення дорослих на дитину.
Які слова можуть травмувати дитину
«Цінуй час із татом, бо його можуть забрати на війну»
Так говорити не потрібно. Адже, якщо щось трапиться, дитина не зможе позбутися почуття провини, що недостатньо цінувала час із батьком, а, наприклад, пішла погуляти з друзями. Натомість важливо дитину націлювати на те, що час поруч із близькими, як і наше життя щодня, цінувати потрібно постійно, безвідносно до певних ситуацій. Уміння жити тут і тепер значно допоможе й у майбутньому.
«Тато на війні, бо він захищає тебе»
Такі слова можуть потім ще більше травмувати дитину, якщо трапиться найгірше. Не можна, щоб дитина перебрала на себе відповідальність за ситуацію. Мовляв, що тато пішов на війну, щоб її захистити, і його, наприклад, поранили, тому вона в цьому винна. Повторюємо вищезгадане, що воювати — це важлива робота, яку тепер потрібно робити, і винні в цьому лише російські окупанти.
Слова щодо можливої смерті
Коли ми говоримо про важливість довірливих і чесних стосунків між дітьми й дорослими, це, зокрема, про потребу називати речі своїми іменами. Однак тему можливої смерті близької людини на війні краще зайвий раз не зачіпати, оскільки фантазія дитини може спрацювати додатковими множинними тривогами і страхами. Це не означає, що це треба табуювати.
Коли дитина сама до вас прийде з таким запитанням, варто сказати, що ймовірність загинути на війні є, однак говорити, що з татом обов’язково щось трапиться, точно так само неправильно, як і обіцяти, що нічого поганого не станеться.
Як допомогти дитині впоратися з тривожністю
Іноді діти і підлітки можуть казати, що все нормально, але дорослим найперше потрібно звертати увагу не на слова, а на емоційний стан. Якщо дитина продовжує тривожитися щодо можливої мобілізації батька, або якщо батько вже мобілізований і готується їхати на фронт, варто практикувати таке.
Не табуювати негативні емоції
Потрібно давати дитині можливість висловлювати свої почуття, ділитися тим, що тривожить, розділяти з дитиною її переживання, щоб вона не почувалася самотньою і розуміла, що має на кого покластися.
Тактильний контакт
Діти, особливо маленькі, дуже потребують обіймів, тож обіймаємо, тримаємо за руку, торкаємося плечей. Але якщо дитина дозволяє. Бо, наприклад, підлітки не завжди дозволяють себе торкатися, вони бувають такі, як їжачки, хоча всередині можуть так само потребувати цього тактильного контакту. Тому просто запитайте дитину: «Можна я тебе обійму?», «Обіймемось?» або запропонуйте: «Посидьмо поруч і порозмовляймо». Це не лише допоможе подолати тривожність, а й підтримає довірливі стосунки.
Дихальні й тілесні практики, малювання
Добре зменшують тривожність вправи на дихання, вони розслабляють і заспокоюють. Також іноді потрібно струсити із себе весь негатив — побити боксерську грушу, потрясти руками і тілом, щоб позбутися напруження. Ще можна вималювати свої емоції на папері.
Рутинні справи
Режим дня і проста довоєнна рутина повертають відчуття стабільності, впорядкованості нашого життя, втрачених через війну.
Психолог
Якщо дорослі самі транслюють дитині сильні переживання щодо чогось — це передається. У такому разі краще звернутися до спеціаліста, психолога, щоб допомогти стабілізуватися найперше собі. Тоді буде ресурс, щоб підтримати дитину. Важливо показати приклад, що звертатися по допомогу — це нормально, якщо самотужки впоратися не вдається.
Поділитись: