Раз, два, три, чотири, п’ять! Я іду в Зміїв гулять.
Наталія Чумак працює фахівчинею з організації дозвілля в харківському центрі «Голосів дітей». Вона також бере участь у виїздах у громади Харківської області, де сім’ї з дітьми не мають доступу до низки послуг. Цього разу Наталія приїхала до Змієва.
Там дуже багато дітей, яким потрібна наша увага. Щоб діточкам було не так страшно переживати воєнні дії, щоб їх трохи підтримати,
— зазначила фахівчиня.
— зазначила фахівчиня.
Наталія привозить тамтешнім дітям дозвілля й живе спілкування, яких в умовах війни дуже бракує. Адже дитсадки й школи тепер переважно онлайн, а грати з друзями на вулиці небезпечно. Але разом із фахівчинею «Голосів дітей» вони танцюють, займаються творчістю, а потім п’ють чай зі смаколиками.
Це нові емоції, усмішки. Якщо цього не давати дітям, то в них будуть психологічні проблеми,
— пояснила Наталія.
— пояснила Наталія.
Витримати все заради дитини
Наталія має свою неймовірну історію, якою поділилась із hromadske. Жінка зустріла повномасштабне вторгнення, гостюючи в батьків у Лозовій. Там вона тільки-но відсвяткувала перший день народження своєї дочки Меланії та мала повертатися до Харкова, але не встигла.
Речей майже не мали: одяг, іграшки — усе це лишилося вдома, але все одно було відчуття, що я опинилась у правильному місці в потрібний час. Я зрозуміла, що можу бути комусь корисною, і вже наступного дня пішла волонтерити, поки моя мама залишилася з онучкою,
— згадує Наталія.
— згадує Наталія.
Коли російські війська наблизились до Лозової, Наталія разом із донькою поїхала до Ужгорода, де їх прихистили знайомі. Спочатку жінці було дуже важко, вона багато плакала. Але їй вдалося себе опанувати, бо розуміла, що від неї залежить маленька Меланія.
Згодом Наталія навіть почала об’єднувати навколо себе інших мам, які зі своїми дітьми також рятувалися від війни. Вони разом організовували дискотеки для дітей і спільні прогулянки лісом.
Але туга за домом нікуди не зникала, тож щойно безпекова ситуація в Харкові поліпшилась, Наталія з дочкою повернулись до рідного міста. Тоді жінка й приєдналась до команди «Голосів дітей».
Це було щастя — знову бути в Харкові, у рідних стінах. Обстрілів стало набагато менше. Багато родин теж повернулося, місто почало оживати,
— поділилась Наталія.
— поділилась Наталія.
Останнім часом росіяни знову посилили обстріли Харкова, тож Наталія вирішила вивезти доньку до бабусі за місто, де набагато безпечніше. А фахівчиня далі дарує дитинство не лише своїй дитині, а й багатьом іншим.
У межах проєкту «Захист і грошова допомога дітям та їхнім сім’ям у Харківській і Миколаївській областях України», який реалізують спільно з ChildFund Deutschland за фінансування Українського гуманітарного фонду — Управління ООН з координації гуманітарних справ / OCHA Ukraine (Project UN24-01/CBPF-UKR-23-S-INGO-24915).
Поділитись: