Напрями роботи
Допомога дітям та батькам
Реагуємо на розмаїті потреби дітей, чуємо їх і надаємо допомогу вчасно, професійно й відповідно до їхніх запитів.
Детальніше
Посилення громад і дитячих закладів
Разом із громадами та місцевим бізнесом створюємо інклюзивні простори, майданчики, сенсорні кімнати, хаби для дітей і підлітків.
Детальніше
Професійна підтримка фахівців та експертиза в травмі війни
Формуємо спроможність фахівців широкого профілю по роботі з дітьми.
Детальніше
Адвокація голосу дитини
Посилюємо голос дитини через соціальні кампанії, дослідження та аналітику.
Детальніше
Центр Дитинства
Фонд будує масштабний центр підтримки для дітей і батьків, які постраждали від війни.
Детальніше
Укр
Eng
До всіх новин
18.03.2024
Поради фахівців

Прощення — шлях до ментального здоров’я: психологиня «Голосів дітей» пояснила, як правильно просити вибачення

Суб’єктивна думка, критика, агресивна поведінка, «правда в очі» та подібні дії можуть легко зруйнувати стосунки з іншими та викликати потребу просити вибачення. Однак інколи важко не тільки знайти слова для вибачення, але й навчитися пробачати та вміти з легкістю відпускати болісні ситуації.
Що таке прощення, як перепрошувати та пробачати — LIGA.Life розпитали Інну Князєву, гештальт-терапевтку, сімейну та дитячу психологиню в БФ «Голоси дітей».

Що таке прощення

Це процес пробачення, відпускання, який передусім є внутрішнім відчуттям.
Прощення — певною мірою робота з власними переживаннями та відчуттями. Необов’язково просити вибачення в конкретної людини. Ми можемо це зробити всередині себе або на сповіді, як це зазвичай відбувається в Прощену неділю. Це робота з тим, щоб всередині себе відпустити переживання, які під’єднуються до образи,
— зазначила Інна.
Також образа є ставленням до людини, яка вчинила жорстоко чи агресивно щодо вас.
Образа містить кілька частин: відчуття злості та потребу в близькості з цією людиною, потребу відновити стосунки, які були втрачені образою,
— додала психологиня.

Чому важливо вміти просити вибачення

Важливий чинник, який впливає на сприйняття всього, що відбувається навкруги, — вміння правильно читати, а також розуміти свої емоції та почуття. Адже кожна емоція має особливу функцію. Тому виражати емоції, вміти захищати особисті кордони та правильно спілкуватися з людьми є потрібними навичками, які варто виховувати змалку в дітей та протягом життя в себе.
За словами психологині, не менш важливе вміння просити вибачення. Якщо людина не може перепросити, але її турбує нерозв’язана ситуація з другом / партнером / родичем / колегою, це є незакритим гештальтом.
Уявімо: є незавершена подія, яка постійно крутиться в голові, і людина в цей час відчуває невиражені емоції (наприклад, тривогу). Цей стан рано чи пізно може перерости в почуття провини, якщо завчасно його не пропрацювати,
— розповіла Інна.
Однак бувають ситуації, коли людям важко просити вибачення. Адже так вони ніби визнають свою провину, поступаються та принижуються перед тим, кого образили. Визнаючи свою неправоту, людина може думати: «Я став нижчим і жалюгіднішим». Проте це хибна думка, запевняє психологиня.
Просити вибачення — це про діалог, про можливість визнати свої помилки, перепросити за свою поведінку. Це не про те, що ви є нижчим, гіршим, слабшим. А про те, що ви рівний іншій людині та можете з легкістю показати й визнати свої хиби. Насамперед це про повагу до особистих кордонів іншої людини,
— наголосила Інна.

Чи відповідаємо ми за емоції інших людей

Емоції в суспільстві зумовлені багатьма чинниками: минулим досвідом, вихованням, різними особливостями характеру. Оскільки всі люди різні, форма звернення до інших може викликати розмаїті реакції.
Ми не відповідаємо за емоції інших. Кожен має право відчувати весь їхній спектр, допоки це не переходить особисті межі іншої людини,
— зазначила Інна.
Тобто висловлюючи критику або думку, яка може зачепити, варто робити це конструктивно та розуміти рівень стосунків із цією людиною. Наприклад, під час розмови з друзями краще пропонувати ідеї та давати поради, а не вказувати примусово, що вони мають робити. Найважливіше — не використовувати приниження і не переходити на особистості.

Як правильно просити вибачення

Насправді в психології немає чіткого алгоритму дій, який буде універсальним для всіх, хто хоче просити вибачення. Це залежить від вміння будувати діалог і ставитися з розумінням до почуттів інших.
Є психологічна техніка зворотного зв’язку — «Я-повідомлення». Згідно з нею, треба проговорити зі своїм співрозмовником, що вам не подобається, поважаючи його гідність.
Існує певна послідовність, яку потрібно обговорити, а саме:
  1. Опишіть почуття, яке пов’язане з неприйнятною ситу­ацією. Наприклад: «Мені неприємно, коли ти негативно висловлюєшся про мене. Я непокоюся, що ця ситуація може вплинути на наші стосунки».
  2. Спробуйте описати неприйнятну для вас поведінку. Наприклад: «Мене турбує, що ти не звертаєш увагу на мої слова», «Мені не подобається, що я постійно вимушений чекати на тебе» тощо.
  3. Поясніть, чим вам заважає така поведінка. Наприклад: «Це може вплинути на наші стосунки», «Я погано почуваюся після таких слів» тощо.
  4. Зрозуміло і чітко сформулюйте прохання або побажання щодо ваших очікувань. Наприклад: «Мені важливо, щоб ти сказав, чому ти незадоволений».
Такий метод дасть змогу побудувати ефективну комунікацію між співрозмовниками та дійти єдиного рішення. Просіть вибачення щиро — з бажанням змінити не тільки дії іншої людини, але й свою поведінку.
Поділитись:
Facebook LinkedIn Twitter (X) Скопіювати
Останні новини
Малювали кавою, будували замки й говорили про емоції: березень у центрах «Голосів дітей»
Десятирічний Тимур із Сум вирощує декоративних раків. Одного з них він хоче подарувати осередку фонду «Голоси дітей», куди ходить на заняття. Навіщо йому психолог, хлопчик упевнено пояснює: «Щоб навчитися думати своєю головою». Його мама додає: «Такі люди, як ви, дуже важливі для прикордоння. Дякую, що навчили піклуватися про себе». Тимур — один із тих дітей, яких щомісяця підтримують команди «Голосів дітей» по всій країні. У березні 11 регіональних центрів фонду — від Львова до Харкова, від Трускавця до Миколаєва — працювали в активному ритмі: психологічні групи, творчі заняття, виїзди мобільних бригад у громади, екскурсії, кулінарні майстер-класи, сімейні кіноклуби.
Танцювальна лабораторія на Львівщині з Христиною-Марією Слободянюк: як зареєструватися
Фонд «Голоси дітей» разом із танцівницею, акторкою та режисеркою Христиною-Марією Слободянюк запрошує підлітків 14–17 років на творчу резиденцію із сучасного танцю. Учасники працюватимуть із тілом, рухом та емоціями — через танцювальні воркшопи та практики. Програма побудована так, щоб допомогти повернути контакт зі своїм тілом, подолати страх і сором, знайти власний спосіб рухатися й краще зрозуміти себе.
Підтримка дітей після окупації та депортації: ментори уже працюють у закладах загальної середньої освіти
Фахівці БФ «Голоси дітей» провели тематичне навчання для освітян із 10 пілотних закладів освіти Києва та області, а також Кіровоградщини. Їх навчили травмоорієнтованого підходу та розповіли, як підтримувати дітей, які пережили окупацію, депортацію чи вимушене переміщення. Відтак вони готові створювати в школах безпечний простір для своїх учнів.
Безоплатна психологічна допомога: 0 800 210 106