Автор(ка):
Адмін
14–16 червня 2025 року під час European Youth Event у Страсбурзі відбулася подія, на яку ми як фонд не можемо не відреагувати.
Росіянку Дар’ю Навальную було запрошено виступити з ключовою натхненною промовою на саміті. Організатори окремо підкреслили, що саме цей виступ є головним акцентом цьогорічного заходу. У відповідь українська делегація залишила саміт — як знак протесту.
Це — «суха хроніка» подій минулої суботи.
А тепер — про те, що бачимо ми, працюючи щодня з підлітками та молоддю в Україні.
Коли на головну сцену європейського форуму виводять представницю країни-агресора, яка просуває наративи, несумісні з демократичними та загальнолюдськими цінностями, — це розмиває межу між «правильним» і «хибним» у загальноєвропейському контексті.
Це — «суха хроніка» подій минулої суботи.
А тепер — про те, що бачимо ми, працюючи щодня з підлітками та молоддю в Україні.
Коли на головну сцену європейського форуму виводять представницю країни-агресора, яка просуває наративи, несумісні з демократичними та загальнолюдськими цінностями, — це розмиває межу між «правильним» і «хибним» у загальноєвропейському контексті.
Для українських підлітків, які живуть в умовах війни, це не просто «символічний жест». Це подія, що поглиблює відчуття безсилля, несправедливості, ізоляції та марності зусиль. Це те саме почуття «непочутості», про яке вони говорять у терапевтичних сесіях і групах підтримки.
Це ретравматизує. Це деморалізує. Це впливає на ментальне здоров’я. І найгірше — це забирає відчуття спроможності, яке ми так поступово вибудовуємо разом у нашій співпраці.
У той час, як сотні українських підлітків залишаються вдома, під обстрілами, навчаються, підтримують одне одного в групах рівний-рівному, демонструють стійкість і силу духу — вони бачать, що цього недостатньо, аби бути почутими та визнаними на міжнародному рівні.
Натомість на головній сцені — виступ людини, яка живе у безпеці, є громадянкою країни-агресора і публічно заявляла, що «не буде кричати у школі про свою опозиційність».
Це не просто хибний меседж. Це — сигнал, який плутає орієнтири. Це — подія, що ретравматизує.
Це ретравматизує. Це деморалізує. Це впливає на ментальне здоров’я. І найгірше — це забирає відчуття спроможності, яке ми так поступово вибудовуємо разом у нашій співпраці.
У той час, як сотні українських підлітків залишаються вдома, під обстрілами, навчаються, підтримують одне одного в групах рівний-рівному, демонструють стійкість і силу духу — вони бачать, що цього недостатньо, аби бути почутими та визнаними на міжнародному рівні.
Натомість на головній сцені — виступ людини, яка живе у безпеці, є громадянкою країни-агресора і публічно заявляла, що «не буде кричати у школі про свою опозиційність».
Це не просто хибний меседж. Це — сигнал, який плутає орієнтири. Це — подія, що ретравматизує.
Ми, як Фонд «Голоси дітей», хочемо сказати нашим дітям і підліткам: ми вас чуємо. Ми вас бачимо. Ми вас поважаємо.
Кожен ваш голос важливий. Кожна ваша дія — значуща. Ми завжди були й будемо поруч із вами.
Якщо вам потрібна допомога, підтримка або просто можливість бути вислуханими — звертайтесь до будь-якого з осередків Фонду «Голоси дітей» або на нашу лінію дистанційної підтримки: 0800 210 106.
Якщо вам потрібна допомога, підтримка або просто можливість бути вислуханими — звертайтесь до будь-якого з осередків Фонду «Голоси дітей» або на нашу лінію дистанційної підтримки: 0800 210 106.
Поділитись: