У київському кінотеатрі «Жовтень» відбулась дискусія «Примусова депортація: як повернути та реабілітувати викрадених українських дітей». Подію організували на полях Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.
Спікерами стали юристка «Регіонального центру прав людини» Катерина Рашевська, національний директор «СОС Дитячі Містечка Україна» Сергій Лукашов і голова «Голосів дітей» Олена Розвадовська.
Дуже важливо дітям, які ловлять хоч якийсь позитивний сигнал від України, говорити про те, що ми боремося за них. Це ключове завдання, бо часто російські наративи щодо дітей полягають у тому, що «вас забули і ви нікому не потрібні»,
— наголосила Олена Розвадовська.
— наголосила Олена Розвадовська.
Скільки депортованих дітей і хто в найбільшій групі ризику
За останніми офіційними даними, росіяни депортували або примусово перемістили щонайменше 19 546 українських дітей. Крім того, понад 2000 дітей зникли безвісти, серед яких також можуть бути викрадені ворогом.
Я впевнена, що коли ми деокуповуватимемо наші території, з’являтиметься нова інформація про викрадених дітей — і це число зростатиме,
— зазначила Катерина Рашевська.
— зазначила Катерина Рашевська.
До найвразливішої категорії дітей перед російською депортацією належать сироти й позбавлені батьківського піклування. Наразі відомо про 3790 таких дітей.
Це один із трагічних проявів нездійсненої реформи деінституалізації (полягає у відмові від інтернатів і дитячих будинків на користь сімейної форми виховання — ред.). Цілі інтернати опинились у зоні бойових дій, під окупацією. Там була висока концентрація статусних дітей,
— констатував Сергій Лукашов.
— констатував Сергій Лукашов.
Треба сказати, що трагічна історія з депортацією українських сиріт тягнеться ще з 2014 року. Тоді щонайменше тисячу дітей з окупованого Криму передали в російські родини. Можливо, деякі з них тепер воюють проти України.
У чому полягає складність повернення депортованих дітей
Наразі депортованих українських дітей повертають лише точково, і такими темпами це може затягнутися до 90 років. Крім того, ці заходи не дають жодної гарантії — дорогою існують ризики як для дитини, так і для її законного представника.
Найбезпечніше повертати українських дітей через треті країни, наприклад через Катар. Але ця держава не має жодних зобов’язань, що дає росії вікно можливостей для маніпуляцій.
«Регіональний центр прав людини» розробив механізм репатріації, який базується на таких кроках:
- ухвалення в Генасамблеї ООН Резолюції про зобов’язання росії повернути українських дітей в Україну;
- укладення низки міжнародних договорів між Україною і країнами-посередницями, а також між країнами-посередницями й росією;
- впровадження індивідуального підходу під час повернення кожної конкретної дитини з огляду на її найкращі інтереси.
Не можна всіх дітей підладнати під якусь одну схему. У них усіх унікальні потреби,
— пояснила Катерина Рашевська.
— пояснила Катерина Рашевська.
Після повернення дітей їхні випробування не закінчуються
Повернені з депортації діти часто не мають куди повертатись і дорослих, на яких можуть спертись. Проблема полягає у слабкості соціальної системи в Україні загалом.
Вигадувати щось спеціально, тому що тема депортації «гаряча», — це неправильний шлях. Ми просто прикладаємо подорожники до всього, чого можемо, будуємо замки на піску,
— вважає Олена Розвадовська.
— вважає Олена Розвадовська.
Якщо ж говорити саме про повернених із депортації дітей, то вкрай важливо допомогти їм реабілітуватися й реінтегруватися. Благодійний фонд «Голоси дітей» спільно з партнерами напрацьовує відповідну програму й планує побудувати реабілітаційний центр, де допомагатимуть, зокрема, таким дітям.
Повернені діти можуть бути особливо вразливими, тому важливо не допустити їхньої повторної травматизації. Наш фонд працює і в цьому напрямі теж, долучившись до розроблення «Етики взаємодії з постраждалими від війни дітьми», здійснюючи психологічний супровід повернених дітей під час інтерв’ювання в правоохоронних органах і навчаючи відповідних фахівців.
Поділитись: