Автор(ка):
Адмін
Українська делегація 29 квітня виступила перед Сеймом Литви в межах заходу «Відлуння трагедії: свідчення дітей і цивільних про війну росії проти України». Зокрема, взяла участь головна комунікаційниця «Голосів дітей» Ольга Тимченко.
Публікуємо її промову.
Вранці російські солдати вигнали нас із будинку. Маму, тата, мене і маленького братика завантажили у вантажівку. Ми залишили дім, де були такими щасливими…
Це спогади 9-річної дівчинки. І це сталося не з українкою, а литовкою — письменницею Дайнорою Урбонене. Вона про це написала в книзі «Сибір очима дитини», де розповіла про жах депортації до Сибіру в 1941 році. Правда, наші ситуації схожі?
Впевнена, що литовцям не треба пояснювати, що таке, коли російський солдат приходить зі зброєю у твій дім, руйнує життя, забирає дітей, жінок і вивозить за тисячі кілометрів.
130 000 литовців, переважно жінок і дітей, радянська влада вивезла в Сибір з 1941 до 1952 років.
28 000 депортованих людей загинули. Серед них — багато дітей.
Сьогодні росіяни вивозять, крадуть українських дітей. За офіційними даними, вони вже депортували близько 20 000 дітей. За неофіційними — понад 100 тисяч. Повернути вдалося лише 388 дітей. Валерія — одна з них.
А скільки їх залишилось там — у таборах, у чужих прийомних родинах, де їм стирають українську ідентичність і їх виховують вірними солдатами російської імперії?
Для нас із вами не секрет, що якщо Україна впаде, не зупинить російську армію, то всі ці голодні і жорстокі війська підуть далі. Адже вони вважають своєю територією кожну країну, де звучить російська мова. Адже вони не спиняться ні перед чим — життя людей, гуманізм, співчуття не відомі цій армії.
Позаду них — злидні, кредити, жахливе життя без банальних побутових зручностей. Їм немає чого втрачати. Єдине, чого вони прагнуть, — це бути найсильнішими. Довести всьому світові, що вони перемогли. Навіть якщо вони тріумфуватимуть на горі черепів серед попелища — вони тріумфуватимуть.
У тих, хто зіткнувся з російською армією, немає жодних ілюзій. І найстрашніше, коли це відбувається з дітьми.
Я працюю в благодійному фонді «Голоси дітей». Уже 5 років ми допомагаємо дітям, які постраждали від російської війни. Понад сотня наших психологів у 15 центрах по всій країні щодня допомагають дітям справлятись із жахом війни. Щомісяця в наших центрах ми допомагаємо 1 тисячі дітей. Щодня ми стикаємося з горем. Страшним горем, адже про нього говорять діти.
Окупація. Загинула мама. Батько в полоні. Зруйнований ракетою будинок. Відірвані вибухом кінцівки. Насильство. Бабуся, яка досі не може повідомити дитині про те, що мами з татом більше немає. Росіяни, які примушують на телекамеру відрікатися від своєї країни та сім’ї.
Ми чуємо ці історії щодня. І таких історій стає дедалі більше. Наслідки їх будуть тривати десятиліттями.
Тому вже тепер ми маємо дбати про збільшення фахівців — психологів, психіатрів та соціальних працівників. Але наша держава нині навряд чи має на це багато ресурсів, адже економіка працює на фронт. Часто це лягає на плечі громадського сектору. Тож ми закликаємо вас підтримувати організації, які навчають або працюють в полях з реальними дітьми, родинами. Такі, як-от наш фонд «Голоси дітей» та багато інших.
Вчора ми з Валерією гуляли біля Сейму. Я показала їй залишки барикад і розповіла, що в 1991 році російські танки були і тут. Не лише в її Новій Каховці. Вона сказала, що від цих барикад «пахне потужністю», адже вони втричі більші за неї. І дійсно, це потужність прагнення до свободи. Адже хоч танки і були тут, але це був останній момент тріумфу совєцького союзу. Сміливість литовського народу зруйнувала потворного колоса на глиняних ногах.
Ми, українці, впевнені, що, як і тоді, свобода, гідність, людяність переможуть. Україна переможе, а разом із нею весь демократичний світ. Але для цього має закінчитися епоха безкарності для росії і для російського солдата. Кожен зі злочинців має відповісти за злочини проти цивільних, проти жінок, проти дітей.
Якщо ви можете долучитися до притягнення росії до відповідальності — зробіть це. Допомагайте створювати трибунал щодо російських злочинів. Розслідуйте злочини, свідками яких є біженці в Литві. Підтримуйте прагнення до незалежності та свободи. Адже воно в нас спільне.
Дякую.
Поділитись: