Автор(ка):
Команда фонду
У підлітковому віці часто виникає проблема самоушкоджувальної поведінки. Вона може свідчити не про бажання здійснити суїцид, а про саморегуляцію.
Про це в новому випуску блогу «Поради психологів» розповіла психіатриня БФ «Голоси дітей» Наталія Масяк. Які причини й фактори ризику для появи селфхарму, як його розпізнати та позбутись, чи впливає на це явище війна, дивіться або читайте далі.
Чому люди вдаються до самоушкоджувальної поведінки
До найчастіших причин самоушкодження належать:
- прагнення позбутися важких емоцій і переживань;
- прагнення відчути бодай щось, бо за високого рівня стресу людина може взагалі нічого не відчувати;
- намагання впоратися з важкими спогадами;
- відсутність відчуття контролю.
До факторів ризику самоушкодження належать депресія та тривога, булінг і неприйняття серед ровесників, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), пограничний розлад особистості.
Доволі часто з проблемою самоушкоджувальної поведінки звертаються підлітки через гормональні зміни в організмі, які зумовлюють певну нестабільність нервової системи, і залежність від прийняття в середовищі й підтримки близьких,
— зазначила Наталія Масяк.
— зазначила Наталія Масяк.
Натепер ще одним фактором ризику для появи селфхарму є війна, коли людина відчуває багато страху й невизначеності, брак контролю. Збільшення випадків самоушкоджувальної поведінки в цій ситуації більш ніж зрозуміле.
Перші ознаки самоушкоджувальної поведінки
- Використання довгих рукавів навіть не за погодою. Адже один із найчастіших способів самоушкодження — це самопорізи.
- Тривале затримування у ванній на самоті, після чого намагання якнайшвидше потрапити у свою кімнату.
- Носіння колючих або ріжучих предметів із собою та незмога пояснити, з якою метою.
Як допомогти людині, яка вчиняє селфхарм
Якщо в когось із рідних чи близьких ви помітили ознаки самоушкоджувальної поведінки, передусім спробуйте поговорити про це.
Дуже важливий момент — не засуджувати, не казати, що ти робиш дурниці. Це справді не буде корисним. Ваша критика лише може погіршити стан,
— наголосила Наталія Масяк.
— наголосила Наталія Масяк.
Якщо ви бачите, що ситуація складна і не можете з нею впоратись, правильним буде звернутися до фахівця психічного здоров’я. Це може бути психолог, психотерапевт чи лікар-психіатр.
Під час терапії передусім потрібно зрозуміти, що запускає самоушкоджувальну поведінку, і тоді скласти план дій. До прикладу, натепер існує чимало онлайн-застосунків, які можна використовувати. Також є стратегія перемикання на іншу діяльність, коли виникає імпульс здійснити самоушкодження.
Важливо розуміти: цей стан повністю виліковний. Допомога абсолютно доступна, зокрема у фонді «Голоси дітей».
Поділитись: