Автор(ка):
Євгенія Малащук
У чернігівському центрі «Голосів дітей» відбувся інтенсив «Зимові пригоди». Команда організувала дітям п’ять днів канікул. Програма була насичена. Діти сходили на екскурсію в Антонієві печери, побували в театрі й боулінгу, дивилися кіно, пройшли квест, робили зірку-витинанку, ліпили з глини і навіть малювали на воді.
— Коли вони будуть у школі писати твір «Як я провів зимові канікули», їм буде чим поділитись, — сміється фахівчиня з організації дозвілля Олеся Полуботко.
Самі діти в топі розваг одноголосно віддали перше місце боулінгу. Цінною для них також була можливість знайти нових друзів.
— Спочатку, у перший день, ми всі соромилися, — каже 10-річна Дар’я. — Але потім, під час обіду, ми з Софією розговорились і тепер дружимо. Навіть обмінялися номерами телефонів.
Самі діти в топі розваг одноголосно віддали перше місце боулінгу. Цінною для них також була можливість знайти нових друзів.
— Спочатку, у перший день, ми всі соромилися, — каже 10-річна Дар’я. — Але потім, під час обіду, ми з Софією розговорились і тепер дружимо. Навіть обмінялися номерами телефонів.
Усі діти, які відвідують інтенсиви в чернігівському осередку (це вже не перший у цьому році), — або із сімей військових, або були вимушені переїхати зі своїми родинами. Тому дорослі насамперед намагаються створити їм атмосферу безпеки.
— Крім розважальної програми, інтенсив має психологічну складову, — розповідає психологиня Марина Чабан. — Коли діти тільки приходять, знайомляться, ми разом з ними створюємо правила нашої команди. І домовляємось, що будемо їх дотримуватись. Це створює для них відчуття безпеки. Одне з правил — зберігати секрети інших. Діти знають, що можуть поділитися чим завгодно і ця інформація залишиться тут.
— Крім розважальної програми, інтенсив має психологічну складову, — розповідає психологиня Марина Чабан. — Коли діти тільки приходять, знайомляться, ми разом з ними створюємо правила нашої команди. І домовляємось, що будемо їх дотримуватись. Це створює для них відчуття безпеки. Одне з правил — зберігати секрети інших. Діти знають, що можуть поділитися чим завгодно і ця інформація залишиться тут.
— На жаль, ми не можемо впливати на реальність, — каже локальна координаторка Олександра Грищенко. — Але ми в змозі наповнити їхнє життя яскравими емоціями.
Реальність вривається в теплу атмосферу чернігівського центру. Якось працівникам довелося вкладати хлопчика спати просто в кімнаті для психологічних сеансів: дитина була змучена безсонною (через сильні обстріли) ніччю. А під час цього інтенсиву опинився під питанням візит у театр через тривогу. На щастя, «Алісу в Країні Див» діти все ж змогли побачити.
— Після інтенсиву ми обов’язково проводимо опитування. Дізнаємось у дітей, що сподобалось, а чого не вистачило, — розповідає Марина Скуміна. — Але мені достатньо їхнього запитання: «А які ще заняття проводяться в нашому осередку?». Значить, хочеться продовження.
Реальність вривається в теплу атмосферу чернігівського центру. Якось працівникам довелося вкладати хлопчика спати просто в кімнаті для психологічних сеансів: дитина була змучена безсонною (через сильні обстріли) ніччю. А під час цього інтенсиву опинився під питанням візит у театр через тривогу. На щастя, «Алісу в Країні Див» діти все ж змогли побачити.
— Після інтенсиву ми обов’язково проводимо опитування. Дізнаємось у дітей, що сподобалось, а чого не вистачило, — розповідає Марина Скуміна. — Але мені достатньо їхнього запитання: «А які ще заняття проводяться в нашому осередку?». Значить, хочеться продовження.
Марина Чабан гордо демонструє браслетик з бісеру на правій руці. Його подарувала одна з учасниць інтенсиву «Зимові пригоди». Психологиня зберігає вдома в скриньці вже кілька прикрас, які подарували відвідувачки центру. Працівникам залишають на пам’ять малюнки, діляться з ними цукерками, але головна нагорода для дорослих — дитячі емоції.
— Коли бачу, як вони обіймаються в останні дні інтенсивів, коли вони вже в другий, третій раз по колу підходять обійняти нас, працівників, — тут навіть не треба слів… — каже Марина Скуміна.
— Коли бачу, як вони обіймаються в останні дні інтенсивів, коли вони вже в другий, третій раз по колу підходять обійняти нас, працівників, — тут навіть не треба слів… — каже Марина Скуміна.
Поділитись: