Росіяни цілеспрямовано атакують ідентичність дитини, змушуючи сумніватись у власному походженні, імені й навіть у правді.
Коли в дитини забирають її орієнтири, чорне називають білим, а найближчих людей безпідставно звинувачують у злочинах і брехні — це надзвичайно важке випробування. На цьому наголосила керівниця Центру психологічної експертизи БФ «Голоси дітей» Наталія Масяк під час виступу на одній із тематичних панелей міжнародного форуму «Три роки, безліч доль: на захисті України й майбутнього українських дітей».
Захід відбувся в Українському центрі (Ukrainos centras) у Вільнюсі. Його присвятили третій річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну. Там були представники урядів України й Литви, міжнародних організацій, правозахисники, психологи та експерти. Серед запрошених — президент Литви Ґітанас Науседа, перша леді України Олена Зеленська й пані посол України в Литві Ольга Нікітченко.
Як зазначила Наталія Масяк, грубе порушення прав і свобод беззахисних дітей демонструє жорстокість і ницість росіян, позбавлених людяності й честі.
Як зазначила Наталія Масяк, грубе порушення прав і свобод беззахисних дітей демонструє жорстокість і ницість росіян, позбавлених людяності й честі.
Нам відомі численні жахливі випадки, коли російська пропагандистська машина насаджувала свої наративи, нерідко силовими методами. Дітей змушували вчити гімн росії, переходити на російську мову, писати вдячні листи російським солдатам. Один зі звільнених розповідав, як його й інших дітей змушували малювати малюнки для російських солдатів, хоча останній його спогад про те, як ці ж солдати викрали його батька, тримали в полоні, а потім вивезли і його самого,
Фахівці обговорювали примусову депортацію українських дітей до рф, а також як їх повернути, реінтегрувати та яка роль світової спільноти в цьому процесі. Форум охоплював дві дискусійні панелі. Перша зосередилася на масштабах депортації та її впливі на психіку дітей. Друга — на реабілітації депортованих і ролі держав та організацій у допомозі Україні.
Наталія Масяк акцентувала, що кожну дитину мають повернути додому. Не менш важливо покарати причетних до цих злочинів.
Захищати найвразливішу категорію населення – наших дітей – є прямим обов’язком кожного дорослого. Від нас залежить, чи зможуть діти, які зазнали таких випробувань, повірити знову в добро й справедливість і чи стануть у майбутньому дорослими, які матимуть ці ж цінності в житті,
Поділитись: