«Можливо, я більше ніколи не повернуся додому»: як війна змусила 11-річну Лізу шукати новий дім

Автор(ка):

Юлія Діденко

Одинадцятирічна Ліза з Луганщини сьогодні живе в Німеччині — за тисячі кілометрів від рідного дому. Її історія потрапила на шпальти британського видання Daily Express, яке розповіло про долю дитини, що втратила все через російську агресію.

Лізі було лише вісім, коли у 2022 році її рідний Сіверськодонецьк зазнав масованих обстрілів, а згодом російські війська повністю знищили будинок її бабусі. Разом із домом згоріла й віолончель дівчинки — улюблений інструмент, з яким Ліза мріяла пов’язати своє майбутнє.

Мама Олена разом із донькою спочатку переїхала до Бердянська на Запоріжжі — за 350-400 кілометрів від рідного дому. У перший день повномасштабного вторгнення старший брат Лізи, який служить у лавах ЗСУ, допоміг родині дістатися західної частини України, а згодом вони тимчасово оселилися в Києві. Проте навіть столиця не стала їхнім остаточним прихистком.

Постійні повітряні тривоги, нічні вибухи та психологічне навантаження змусили Олену в жовтні 2024 року вивезти доньку та матір до Німеччини. Це рішення далося нелегко, але безпека дитини стала пріоритетом. У новій країні Лізі було складно адаптуватися. Дівчинка сумувала за друзями, домом і тим життям, яке мала в Україні.

Я залишила всіх друзів і все, що любила. Навіть у свій день народження я не могла радіти — я більше не вдома,

— розповіла Ліза журналістам Daily Express.

Олена намагалася повернути доньці інтерес до музики, але Ліза категорично відмовлялася — їй було боляче згадувати стару віолончель, яка згоріла. Однак завдяки підтримці вчителів їй поступово вдалося подолати цей бар'єр. Зараз дівчина знову бере до рук віолончель, і це їй навіть починає подобатися.

Досвід Лізи відображає долю мільйонів українців, які змушені адаптуватися до нового життя далеко від Батьківщини. Таким дітям, як і тим, хто залишився в Україні, наш фонд надає комплексну підтримку. Ми робимо все можливе, щоб вони могли знову почуватися в безпеці й знали: вони не наодинці з війною.

Якщо ви поділяєте нашу місію, підтримайте фонд своїм внеском.

Останні новини

24.06.2026

Реінтеграція дітей в Україні: що працює, а чого досі бракує. Головне з дискусії «Голосів дітей»

У квача неможливо грати самому. Потрібен хтось, хто наздожене, торкнеться плеча й передасть рух далі — і так по колу, доки гра жива. На цьому правилі «Голоси дітей» побудували цілий день розмов про те, як на підконтрольну територію України повертаються діти. Уранці 23 червня в «Освіторія Хабі» в Києві було велелюдно. До «Голосів дітей» завітали народні депутати, психологи, ментори, правозахисники, представники міністерств, міжнародних організацій і громадського сектору. Ми зібрали разом тих, хто формує систему підтримки дітей, і тих, хто працює в ній щодня. Захід назвали «Гра в квача: про реінтеграцію, у якій не можна грати самому».

23.06.2026

«Артур»: фільм про письменника, який зробив добро голосним

Три роки тому Артур Дронь — поет і ветеран — створив на комп'ютері звичайну Excel-таблицю й назвав її «Літературний мільйон». Стільки гривень він мріяв зібрати на підтримку дітей, і зробити це через наш фонд. Сьогодні в цій таблиці вже понад 2,5 мільйона гривень. Подякувати Артурові звичайним постом чи статтею нам видалося замало. Тож ми зняли фільм.

18.06.2026

Навчальні матеріали «Голосів дітей» тепер доступні на MEGOGO

Освітні відео благодійного фонду «Голоси дітей» з'явилися на медіасервісі MEGOGO — у розділі «Освіта». Тепер поради психологів і правозахисниць фонду доступні кожному, хто шукає опору для себе чи своєї дитини. У добірці — психологічні поради для батьків, курс турботи про себе з тілесними практиками, відео для родин, які виховують дітей з аутизмом, рекомендації правозахисниць про безпеку підлітків та окремий курс для журналістів про етичну роботу з дітьми під час війни. Доповнює добірку «Голосний подкаст» — три сезони відвертих розмов про дитинство, змінене війною та втратами.