«Приїжджайте ще — восени, взимку, наступного літа… Тільки приїжджайте», — казали наприкінці зміни учасники «Майстерні сталого розвитку — дітям Житомирщини».
Влітку тренери та психологи БФ «Голоси дітей» проводили для дітей:
екскурсії містом Коростишів, в якому діти до цього не були;
арттерапевтичні заняття, які допомогли їм без слів розповісти, що їх тривожить;
майстер-класи з приготування їжі, створення пам’ятних речей для військових;
та розмови на найрізноманітніші теми, що допомогли відчути себе просто дітьми, без додатка «війни».
екскурсії містом Коростишів, в якому діти до цього не були;
арттерапевтичні заняття, які допомогли їм без слів розповісти, що їх тривожить;
майстер-класи з приготування їжі, створення пам’ятних речей для військових;
та розмови на найрізноманітніші теми, що допомогли відчути себе просто дітьми, без додатка «війни».
Про Майстерню розповіла Олена Задерейко, молодіжна координаторка та організаторка дитячих творчих студій.
Про мету Майстерні
Основна мета проєкту — психологічна підтримка дітей в умовах війни та їх соціалізація, адже в селах — обмежений доступ до розвивальних та розважальних заходів.
Майстерня працювала в чотирьох селах Вишевицької ОТГ Житомирської області по кілька днів у кожному: Вишевичі, Веприн, Межирічка та Ірша. У кожному селі це були діти ВПО, місцеві та ті, які приїжджали на літо до бабусь і дідусів.
У Вишевицькій громаді майже немає молодіжних та дитячих центрів і гуртків. Ще до повномасштабного вторгнення росії в Україну через ковід тривалий час були закриті школи, садочки та бібліотеки, тому діти постійно були вдома.
У найперший день, коли тренери почали роботу в селі Веприн, вони думали, що прийдуть 35–40 дітей. Але прийшли 84! З допомогою батьків та інших місцевих жителів організатори табору змогли прийняти всіх охочих діток.
Мені дуже сподобалось у таборі, бо тут багато дітей та розважальних ігор. Євочка
Про цілі сталого розвитку важливо говорити з дітьми змалечку
Майстерня пов’язана з Цілями сталого розвитку ООН. Зокрема, тренери розповіли дітям про Глобальні цілі ООН: провели лекції, вікторини та обговорення щодо економічного розвитку, соціальної інтеграції, захисту довкілля тощо. Вони розповідали дітям, що важливо не розкидати сміття й не палити листя та наскільки це небезпечно.
«Ми думали, що квести будуть цікавішими дітям старшого віку, але діти 7–8 років також висловлювали свою думку, відповідали на запитання зі свого погляду, уважно слухали відповіді та пояснення тренерів.
Дітям дійсно важливо це розповідати, оскільки все починається з маленьких кроків. З дітями потрібно спілкуватися по-дорослому, бо вони розуміють набагато більше, ніж ми собі думаємо. Часто вони відповідають дуже чітко та правильно, мають особисту думку та погляди. Я думаю, це дійсно діє, і діти будуть нести цей досвід та знання у своє подальше життя», — каже Олена Задерейко.
Все було файно. Мені дуже сподобалось. Весело. Найбільше сподобався квест і подаруночки — ручки. Дівчатка
Арттерапія: як діти змінилися та вигадали свої техніки малювання
З дітьми працювала професійна арттерапевтка Інна Присяжна. Під час кожної зміни виділили окремий день для малювання в різних техніках.
«Я навіть не думала, що така звичайна річ, як малювання, може відкрити дитину та показати її з іншого боку. До цього стривожені, діти наче розчинилися в цьому процесі. Дуже цікаво спостерігати, як діти розкриваються. Після всіх заходів із малювання діти були дуже задоволенні і процесом, і своїм результатом. Для них було дуже важливо отримати цю підтримку», — ділиться Олена та каже, що навіть забувала знімати відео та фотографувати під час змін, бо повністю була в творчому процесі з дітьми.
Одна з технік — малювання картин пелюстками живих квітів, які приносили жителі села. Ця практика дуже сподобалася найменшим дітям.
Інша техніка — малювання повітряними кулями: діти змочували надуті кулі у фарбі та створювали ними картини. Тренери не задавали тематику, діти малювали, що хотіли, але здебільшого малюнки були про Україну та війну.
Третя техніка — розмалювання фігурок. Це були дерев’яні фігурки та мушлі. Діти забрали їх додому. Сказали, що прикрасять ними свої кімнати.
«Діти на ходу вигадували нові способи малювання, — говорить Олена. — Одна дівчинка почала малювати вологими серветками, і діти запозичували одне в одного нові лайфхаки та користувалися ними».
Олена також розповідає про зміни в поведінці дітей, які вона помітила:
«Спочатку діти були скуті, не знали, як поводитися, що намалювати, звертали увагу на те, як на них дивляться інші діти. Вони піддивлялися, що там в інших, і порівнювали зі своїм. А з часом вони в творчому запалі починали фантазувати та розкриватися. А коли закінчувалося малювання і приходили батьки, діти в піднесеному настрої бігли до них, щоби розповісти, що намалювали.
Після цих практик хтось танцював, хтось вішав свої картини на стіну та ще якийсь час любувався ними. У нас був один хлопчик — дуже спокійний, у перший день ми почули від нього лиш декілька слів, але потім він із захопленням розповідав про свою картину».
Як минали екскурсії
На екскурсії їздили діти старшого віку. Ніхто з них до цього не був у місті Коростишів. Це була піша екскурсія визначними місцями: діти відвідали Костел Різдва Пресвятої Діви Марії, погуляли Коростишівським парком культури й відпочинку та Парком скульптур Віталія Рожика. Також побачили озеро, яке утворилося на місці кар’єру, попили лікувальної водички, побачили мальовничі скелясті береги річки Тетерів і греблю, пройшлися історичним центром міста, доторкнулися до творів мистецтва, попили водички з джерела та відвідали Молодіжний центр Дон Боско.
Майстер-класи
Під час Майстерні в дітей було безліч можливостей спробувати себе в різних видах мистецтва:
- Фуд-флористика. Діти створювали стаканчики та наповнювали їх солодощами: зефіром, желе та цукерками. У кожного був однаковий набір солодощів, але вийшли зовсім різні букети. Вони забрали ці вироби додому, та, можливо, комусь захочеться продовжувати розвиватися в цій сфері.
- Обереги. Тренери з дітьми створювали паперових янголят і через волонтерів відправили їх військовим. Діти писали власні побажання на зворотному боці янголів. Також тренери з малечею створювали підкови та досліджували, чому вони вважаються оберегом для дому.
- Десерт із меду, горіхів та сухофруктів. Діти приготували десерт, ласували та пригощали батьків.
- «Майстер Шеф». Усе було, як у популярному телешоу: діти обʼєдналися в три команди, готували різні страви, презентували журі й потім куштували.
- Мішечки з лавандою. Це декоративні заспокійливі мішечки із засушених гілок лаванди. Їх діти також захотіли відправити військовим разом з оберегами, прикріплюючи записки з побажаннями.
Олена ділиться: «Коли ми з дозволу дітей читали їхні побажання, іноді не витримували й плакали. На жаль, діти Вишевицької громади знають, що таке обстріли. Також було багато внутрішньо переміщених дітей із Бучі, Бородянки, Ірпеня, Гостомеля. Вони потребували цього відпочинку та відновлення».
Поділитись: