Напрями роботи
Допомога дітям та батькам
Реагуємо на розмаїті потреби дітей, чуємо їх і надаємо допомогу вчасно, професійно й відповідно до їхніх запитів.
Детальніше
Посилення громад і дитячих закладів
Разом із громадами та місцевим бізнесом створюємо інклюзивні простори, майданчики, сенсорні кімнати, хаби для дітей і підлітків.
Детальніше
Професійна підтримка фахівців та експертиза в травмі війни
Формуємо спроможність фахівців широкого профілю по роботі з дітьми.
Детальніше
Адвокація голосу дитини
Посилюємо голос дитини через соціальні кампанії, дослідження та аналітику.
Детальніше
Центр Дитинства
Фонд будує масштабний центр підтримки для дітей і батьків, які постраждали від війни.
Детальніше
Укр
Eng
До всіх новин
18.02.2024
Поради фахівців

Ховати сльози чи плакати разом: чи варто мамі показувати свою емоційну вразливість дітям

«Нарешті вклала дитину, можна виплакатися». Такі репліки подекуди трапляються в батьківських групах у соцмережах, де мами обговорюють своє життя під час повномасштабної війни. Нерідко жінки переконані в тому, що плакати перед дітьми неприпустимо. Вони вважають, що показувати свою слабкість означає руйнувати власний авторитет в очах дитини, або ж не хочуть лякати чи засмучувати дітей.
Чи справді дитині не варто бачити маму, що заплакала? І що робити, якщо ти боїшся налякати малечу, але більше не можеш стримуватись, пояснила «Вікнам» психологиня фонду «Голоси дітей» Юлія Міцна.

Мама може плакати, і це нормально

У період війни наші психологічні ресурси часто вичерпуються. Будьмо відвертими: причин для сліз у жінок тепер надто багато: хвилювання за чоловіка в ЗСУ, тривога за дітей під час обстрілів, погіршення фінансового стану, страшні новини, невизначеність, нескінченне почуття небезпеки. А в багатьох — вимушений переїзд, зміна кола спілкування й багато іншого.
Мама може плакати, переживаючи особисті труднощі або відчуваючи важкість від відповідальності за дітей і їхню безпеку. А інколи й без видимої конкретної причини: у деяких випадках часті сльози є індивідуальною особливістю нервової системи та емоційною регуляцією матері.
Важливо розуміти, що емоційна вразливість не завжди вказує на депресію чи інфантильність. Сльози загалом — це нормальна природна реакція на стрес. Це має розуміти як мама, так і дитина.
Щобільше — здатність матері відкрито виражати свої почуття може навіть зміцнювати зв’язок з дитиною.

Чому мамі варто не приховувати свої сльози

  • Навчити дитину розуміти й приймати свої емоції та водночас не засуджувати себе за них — одне з важливих завдань, що стоять перед батьками. Дитина, яка бачитиме, що мама не соромиться своїх сліз, і сама розумітиме, що емоції — це нормально. Адже як дитина зрозуміє, що виражати емоції через сльози не соромно, якщо мама ніколи цього не робить? Щобільше, у неї не складеться шкідливої асоціації, що сльози — прерогатива дітей, а зі зростанням їх треба придушувати.
  • Законсервована негативна емоція все одно відчувається. Ви будете роздратовані й агресивні. А діти завжди відчувають настрій батьків і можуть звинувачувати в ньому себе. Сльози мами, які вона може зрозуміло прокоментувати, навіть підсилять відчуття безпеки в дитини, адже вона зрозуміє, що відбувається. В іншому разі вона бачитиме, що мама злиться, тривожиться або сумує, і відчуватиме власну провину. Цей негатив не буде проговорений і призведе до непорозумінь.
  • Якщо жінка часто стримує сльози, це може спричинити проблеми: і емоційні, і фізичні. Невиражені емоції можуть призвести до тривоги, агресії чи депресії, а фізичне напруження — до м’язових судом, головного болю, вегетативних розладів, безсоння.
Отже, плакати можна. Але важливо пояснювати це дитині доступними їй словами. Пояснення повинні відповідати віку дитини, щоб не травмувати її психіку, а лиш зняти її власне занепокоєння вашим станом.
Не потрібно катастрофізувати подію. Краще розповісти, що сльози мами — реакція на важку подію. Потрібно показувати дітям приклад, як дорослий переживає складні почуття та справляється з ними.

Пояснення маминих сліз можуть бути такими:

  • Іноді люди плачуть, коли їм важко. Сьогодні мама відчуває сум / біль / тривогу, але це не твоя провина. Я люблю тебе і все буде добре.
  • Коли я дуже втомлена, сльози допомагають мені відчути себе краще. Дякую тобі за те, що ти поряд. Ти — захисник мого серця.
  • Мамі зараз боляче через __, але все скоро владнається. Дай-но я тебе обійму.

А ось так краще не відповідати, щоб не травмувати дитину:

  • Це через тебе мама завжди плаче, ти постійно мене доводиш до сліз!
  • Ти нікого не любиш, не жалієш, тобі все одно на мати!
  • Дай мені спокій, зараз не до тебе, хіба не бачиш, що мені погано?!
  • Не важливо, чому я плачу. Ти ще маленький, все одно не зрозумієш.
Навіть якщо дитина засмутиться разом із вами, це природна реакція на неприємну ситуацію. Проте вона зростатиме з думкою, що своєчасно виражати емоції в колі найближчих становить норму. Це навчить дитину емпатії, підтримки, сприятиме довірі до мами.
Винятком може бути моменти загрози життю та здоров’ю, коли дорослий повинен взяти себе в руки та бути зібраним. Навичка керувати своїм емоційним станом у кризовій ситуації може врятувати життя, адже людина зберігає здатність швидко реагувати.

Як собі допомогти

Сльози — не єдиний спосіб подолати стрес і нормалізувати свій психологічний стан. З цим можуть впоратися техніки для швидкого заспокоєння. Вони допомагають врівноважити свою психіку через дихання та фізичні рухи.
«Свічка — квітка» — техніка, що дасть змогу розслабитись і відновити спокій через глибоке дихання. Уявіть, що ви тримаєте в одній руці квітку, що приємно пахне. В іншій — свічку. Повільно зробіть вдих і уявіть, що відчуваєте запах квітки. Повільно зробіть ротом видих, наче задуваєте свічку. Повторіть вправу три-п’ять разів не поспішаючи.
«Напружся — видихни» — вправа швидко знижує рівень страху чи тривоги. На видиху варто напружити все тіло, щоб прожити емоцію. На видиху — розслабитись, відпустивши її. Продовжувати впродовж двох хвилин.
Мурашник активізує увагу на тілі, перемикаючи фокус із неприємних емоцій чи думок. Уявіть, що стаєте на мурашник і по вас повзають мурахи. Почніть швиденько струшувати їх зі свого тіла шляхом легкого постукування чи симуляцією очищення.
Потягування варто робити одну-дві хвилини не тільки після сну, а й коли переживаєте кризові емоційні стани. У момент стресу м’язи спазмовані, від чого тривожність тільки збільшується. Розтягуючись, ви повертаєте м’язи в нормальний стан, що сприяє швидкому заспокоєнню.
Стабілізація емоційного стану — це відповідальність дорослого. Якщо вразливість поглиблюється, заважає рутині та вихованню дитини, варто звернутися по допомогу до психолога.
Мама може бути ослабленою в той чи той період свого життя, але це не позбавляє її відповідальності за дитину. Кожна жінка може попросити про допомогу, адже піти на психотерапію — перший крок до розв’язання проблеми.
Особливо під час війни дитина постійно ставитиме незручні запитання. Важливо, щоб навіть крізь сльози мами вона чула відповіді, які свідчитимуть про захист і безпеку.
Поділитись:
Facebook LinkedIn Twitter (X) Скопіювати
Останні новини
Реінтеграція дітей в Україні: що працює, а чого досі бракує. Головне з дискусії «Голосів дітей»
У квача неможливо грати самому. Потрібен хтось, хто наздожене, торкнеться плеча й передасть рух далі — і так по колу, доки гра жива. На цьому правилі «Голоси дітей» побудували цілий день розмов про те, як на підконтрольну територію України повертаються діти. Уранці 23 червня в «Освіторія Хабі» в Києві було велелюдно. До «Голосів дітей» завітали народні депутати, психологи, ментори, правозахисники, представники міністерств, міжнародних організацій і громадського сектору. Ми зібрали разом тих, хто формує систему підтримки дітей, і тих, хто працює в ній щодня. Захід назвали «Гра в квача: про реінтеграцію, у якій не можна грати самому». 
«Артур»: фільм про письменника, який зробив добро голосним
Три роки тому Артур Дронь — поет і ветеран — створив на комп'ютері звичайну Excel-таблицю й назвав її «Літературний мільйон». Стільки гривень він мріяв зібрати на підтримку дітей, і зробити це через наш фонд. Сьогодні в цій таблиці вже понад 2,5 мільйона гривень. Подякувати Артурові звичайним постом чи статтею нам видалося замало. Тож ми зняли фільм. 
Навчальні матеріали «Голосів дітей» тепер доступні на MEGOGO
Освітні відео благодійного фонду «Голоси дітей» з'явилися на медіасервісі MEGOGO — у розділі «Освіта». Тепер поради психологів і правозахисниць фонду доступні кожному, хто шукає опору для себе чи своєї дитини. У добірці — психологічні поради для батьків, курс турботи про себе з тілесними практиками, відео для родин, які виховують дітей з аутизмом, рекомендації правозахисниць про безпеку підлітків та окремий курс для журналістів про етичну роботу з дітьми під час війни. Доповнює добірку «Голосний подкаст» — три сезони відвертих розмов про дитинство, змінене війною та втратами.
Безоплатна психологічна допомога: 0 800 210 106