Ранок цього понеділка почався для мене незвично. Я стояла біля Михайлівського Золотоверхого монастиря, мерзлякувато зіщулившись від вітру, і чекала психологиню «Голосів дітей» Оксану Писарєву. Вона мала провести останнє заняття з курсу допсихологічної допомоги для семінаристів Київської православної богословської академії, яка розташована на території монастиря.
Коли ми зайшли у ворота, здалося, що вітер трохи стишився. Але погода однаково не дозволила провести тренінг на вулиці, як планували. Або це був Бог.
Ідея курсу виникла після розмови з керівництвом Академії. Вони звернулися до нас із проханням надати реальні інструменти та поділитися практичним досвідом з допсихологічної допомоги. Академія готує майбутніх священників, і є розуміння, що багато людей у складних ситуаціях звертаються до церкви по підтримку,
— поділилась Оксана.
— поділилась Оксана.
Фонд регулярно проводить навчання для фахівців, які працюють із людьми, зокрема дітьми. Але курс для майбутніх священників став абсолютно новим досвідом для «Голосів дітей».
Допомогти тому, хто допомагає: звідки брати ресурс священникам
Семінаристи в темних підрясниках поступово заповнювали аудиторію. Їх було важко відрізнити, але вже під час заняття з-під однакового одягу почали вигулькувати очі, усмішки й репліки звичайних хлопців. Хоча ні, таки незвичайних.
Поки чекали всіх учасників, Оксана несподівано спитала, як там помідори. Минулого заняття хлопці показали їй світлину із зогнилими овочами, на яких уже з’явився пух.
То помідори «вдягнулись» перед похолоданням,
— пожартувала психологиня.
— пожартувала психологиня.
З того, як проясніли обличчя семінаристів, стало зрозуміло, що лише за три зустрічі Оксані вдалося не лише знайти з ними спільну мову, а й створити свій мем.
Четверте заняття, яке стало останнім, було присвячене підсумуванню попереднього матеріалу: суть травми, інструменти її розпізнання й допсихологічної допомоги, способи ненасильницької комунікації з людьми, які звертаються по підтримку.
На курсі порушили ще одне важливе питання — відновлення власного ресурсу. Адже ті, хто допомагає іншим і чи не щодня стикається з людським горем, потребують неабияких сил та терпіння на це.
Загальна стратегія зустрічей — це навчитися допомагати іншим через уміння допомогти собі, почути іншого через прислухання до себе. Стати опорою через знання про власні опори й здатність ними користуватися,
— пояснила Оксана.
— пояснила Оксана.
Психологиня розповіла семінаристам про ресурсоорієнтовану модель подолання стресу BASIC Ph:
- belief — віра й цінності;
- affect — вираження емоцій, зокрема через книжки й музику;
- social — соціальні зв’язки;
- imagination — використання уяви й творчості;
- cognitive — логічне мислення;
- physical — фізична активність.
Щоб закріпити деякі складові цієї моделі, учасникам курсу запропонували кілька вправ. Перша полягала в тому, щоб намалювати на аркуші паперу свою долоню, на пальцях якої написати по три речі: на що приємно дивитись, що подобається слухати, до чого втішно торкатись, що найбільше смакує та найкраще пахне.
А ти романтик, Вань,
— прокоментував записане свого сусіда Олександр.
— прокоментував записане свого сусіда Олександр.
Ці двоє хлопців за задньою партою часто вибухали сміхом. Я сиділа разом із ними й запитувала про все, що цікавило:
— А на якому ви курсі?
— На п’ятому.
— А коли вас висвятять? Після шостого?
— Та хоч зараз. Просто треба дружину знайти…
Найбільше всіх розворушила вправа на уяву: потрібно було засоціювати себе з якоюсь частиною будинку, а потім стати у відповідному порядку, щоб вдався справжній дім. Ми навіть почали зсувати парти й стільці для якнайкращого результату.
— І чого тепер бракує? — запитала Оксана.
— Людини, — відповів котрийсь із семінаристів.
— І котика! — додала я.
— Ну, то я буду котиком, — сказала психологиня і приєдналась до нас.
Релігія та психологія: чи можливий союз
Наприкінці заняття учасників попросили поділитися враженнями про курс. Хлопці дякували Оксані за можливість дізнатися щось нове і корисні інструменти, якими послуговуватимуться в конкретних ситуаціях. Казали, що тренінг перевершив їхні очікування й змінив ставлення до психології.
Мені дуже сподобався курс. Я взяв якісь прийоми, які можна використовувати стосовно як себе, так і ближніх: як поводитись у критичній ситуації, перезавантажитись,
— зазначив Назар.
— зазначив Назар.
Після завершення ми з Оксаною взяли по каві й трохи пройшлися разом, обговорюючи значення курсу з допсихологічної допомоги для семінаристів. На її думку, психологи й священники в дечому схожі.
Ми працюємо з людьми та їхніми переживаннями й робимо по суті спільну справу — відреагування психічних наслідків війни в українському суспільстві. Співпрацюючи разом, ми створюємо стійку опору для українців,
— переконана психологиня.
— переконана психологиня.
Напевне так думає не лише Оксана, оскільки курс з допсихологічної підготовки семінаристів матиме продовження. Уже у вересні планують запустити схожу групу.
Поділитись: