Автор(ка):
Ольга Єрохіна
Відоме німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung опублікувало великий репортаж про українську систему інтернатів і виклики, які постали перед дітьми в умовах війни. У ньому — свідчення фахівців, представників влади й наших колег, зокрема — коментарі співзасновниці фонду «Голоси дітей» Олени Розвадовської та психологинь Олени Лісової та Поліни Старцевої.
«Ці установи — неефективні й корумповані»
Про це прямо каже Олена Розвадовська, коментуючи роботу дитячих інтернатів в Україні. Вона називає їх недофінансованими й такими, що не відповідають базовим потребам дітей.
«Бракує навіть найнеобхіднішого — від теплого одягу до їжі та засобів гігієни. Діти збирають яблука чи горіхи в інтернатному саду, щоб з’їсти щось свіже»,
Деякі установи, за її словами, навмисне не зацікавлені передавати дітей у сімейні форми виховання, адже фінансування залежить від кількості вихованців.
«Діти там зазнають фізичного, психологічного й сексуального насильства. Щоб заспокоїти "надто активних" — їм дають седативні препарати. Деякі стають зовсім апатичними. А працівники — емоційно вигорають»,
Старцева згадує й кричущий випадок у львівському реабілітаційному центрі «Довіра», де вчителька вдарила дитину під час уроку — діти зняли це на відео, яке потрапило в медіа. Триває слідство.
«Ім бракує бачення майбутнього»
Ще один вимір наслідків війни — психологічний. Олена Лісова, психологиня «Голосів дітей», яка працює в Чернівцях, розповідає:
«Багато родин зазнають втрат і переживають розлуку. Це впливає на психіку і батьків, і дітей. Діти стають апатичними, впадають у депресію, мають суїцидальні думки. Підлітки втрачають мотивацію до навчання».
За її словами, діти в курсі воєнних новин, знають, як зібрати дрон — але не уявляють, яку професію хочуть мати:
«Ім бракує майбутнього. Вони не знають, куди рухатись».
Крім того, через пандемію й війну деякі діти ніколи не навчалися офлайн і не встигли соціалізуватись. Багато хто не має друзів. А діти з прифронтових територій бояться нових прив’язаностей — бо вже втратили близьких.
«Багато родин зазнають втрат і переживають розлуку. Це впливає на психіку і батьків, і дітей. Діти стають апатичними, впадають у депресію, мають суїцидальні думки. Підлітки втрачають мотивацію до навчання».
За її словами, діти в курсі воєнних новин, знають, як зібрати дрон — але не уявляють, яку професію хочуть мати:
«Ім бракує майбутнього. Вони не знають, куди рухатись».
Крім того, через пандемію й війну деякі діти ніколи не навчалися офлайн і не встигли соціалізуватись. Багато хто не має друзів. А діти з прифронтових територій бояться нових прив’язаностей — бо вже втратили близьких.
Існують діти, про яких ніхто не знає
Окрема й особливо складна тема — це діти, чиї батьки вважаються зниклими безвісти:
«Вони переживають "невизначену втрату" — коли смерть не підтверджено, але зв’язок обірвано. Це триває роками. Такі діти найчастіше залишаються в східних і південних регіонах, і вони майже непомітні — ні для держави, ні для організацій», — пояснює Лісова.
Через небезпеку у фронтових регіонах фонд «Голоси дітей» нині не може працювати безпосередньо там, де такі діти найбільше потребують підтримки. Вони часто залишаються з бабусями або в інтернатах — радянській спадщині, яка досі існує.
Цей матеріал — ще одне підтвердження, наскільки важлива не лише гуманітарна допомога, а й довгострокова підтримка дітей, зокрема психологічна.
Джерело: Frankfurter Allgemeine Zeitung, 18.06.2025, стаття «Langer Abschied vom Waisenhaus».
«Вони переживають "невизначену втрату" — коли смерть не підтверджено, але зв’язок обірвано. Це триває роками. Такі діти найчастіше залишаються в східних і південних регіонах, і вони майже непомітні — ні для держави, ні для організацій», — пояснює Лісова.
Через небезпеку у фронтових регіонах фонд «Голоси дітей» нині не може працювати безпосередньо там, де такі діти найбільше потребують підтримки. Вони часто залишаються з бабусями або в інтернатах — радянській спадщині, яка досі існує.
Цей матеріал — ще одне підтвердження, наскільки важлива не лише гуманітарна допомога, а й довгострокова підтримка дітей, зокрема психологічна.
Джерело: Frankfurter Allgemeine Zeitung, 18.06.2025, стаття «Langer Abschied vom Waisenhaus».
Поділитись: