Напрями роботи
Допомога дітям та батькам
Реагуємо на розмаїті потреби дітей, чуємо їх і надаємо допомогу вчасно, професійно й відповідно до їхніх запитів.
Детальніше
Посилення громад і дитячих закладів
Разом із громадами та місцевим бізнесом створюємо інклюзивні простори, майданчики, сенсорні кімнати, хаби для дітей і підлітків.
Детальніше
Професійна підтримка фахівців та експертиза в травмі війни
Формуємо спроможність фахівців широкого профілю по роботі з дітьми.
Детальніше
Адвокація голосу дитини
Посилюємо голос дитини через соціальні кампанії, дослідження та аналітику.
Детальніше
Центр Дитинства
Фонд будує масштабний центр підтримки для дітей і батьків, які постраждали від війни.
Детальніше
Укр
Eng
До всіх новин
02.09.2025
Поради фахівців

Дитяча залежність від речовин. Як батькам розпізнати загрозу: поради від фонду «Голоси дітей» і ВГЦ «Волонтер»

Війна, хронічний стрес, втрати, нестабільність — усе це робить дітей особливо вразливими. У таких умовах підлітки частіше потрапляють у ситуації, пов'язані з вживанням психоактивних речовин. Це можуть бути як легальні енергетики, алкоголь і тютюн, так і заборонені законом наркотики або ліки, які використовуються не за призначенням.

Разом із психологинею, тренеркою та експерткою з профілактики вживання ПАР Олександрою Виноградовою з ГО «Всеукраїнський громадський центр “Волонтер”» ми підготували матеріал, який допоможе батькам зрозуміти, що таке ПАР і чому підлітки можуть їх вживати. У відео вона розповідає, як розпізнати фактори ризику та захисні фактори, на які тривожні сигнали варто звернути увагу та як правильно говорити з підлітком про підозри щодо вживання ПАР.
Що таке психоактивні речовини і як підлітки їх отримують
Психоактивні речовини змінюють свідомість, настрій або поведінку людини. До них належать наркотики, алкоголь, нікотин, інгалянти (випари клею, аерозолів, газів), а також седативні, знеболювальні та снодійні препарати, які вживають не за призначенням.

Доступ до цих речовин підлітки отримують через старших «друзів», замовляють онлайн з доставленням. Беруть вдома в батьків або бабусь (ліки), купують «з рук» у певних локаціях. Інтернет значно спростив цей процес — тепер навіть наймолодші можуть придбати небезпечні речовини.
Чому діти починають вживати ПАР
Дитина не вдається до вживання ПАР без причини. Зазвичай цьому передують певні обставини, які ми об'єднуємо в групи факторів ризику.
  • Сімейні фактори: домашнє насильство, розлучення батьків, відсутність довіри та емоційного контакту з важливими дорослими, інші травматичні події в родині.
  • Особистісні фактори: психологічний біль, тривожність, постійний стрес, почуття самотності або непотрібності, переживання складних подій — втрат, насильства, розриву стосунків.
  • Вплив однолітків: залучення до вживання авторитетними для підлітка ровесниками, бажання бути «не таким як усі», довести свою «дорослість».
  • Шкільні проблеми: порушення дисципліни, проблеми з навчанням, втрата мотивації, відчуття відчуження з боку вчителів та однолітків.

Водночас існують захисні фактори, які можуть убезпечити дитину від вживання ПАР. Вони стосуються тих самих сфер життя, що й фактори ризику:
  • довірливі стосунки хоча б з одним дорослим;
  • родина, яка слухає, підтримує, не знецінює;
  • емоційна стабільність;
  • залученість до гуртків, спорту, волонтерства;
  • здатність казати «ні», критичне мислення.
Тривожні сигнали: як розпізнати проблему
Ми рекомендуємо батькам звернути увагу на різкі зміни настрою — від ейфорії до апатії, підвищений рівень агресії та роздратованість, проблеми зі сном і харчуванням. До фізичних ознак належать: запах хімічних речовин, диму чи алкоголю, почервоніння очей, розширені або звужені зіниці.

Також мають насторожити прогули, зниження успішності, втрата інтересу до звичних занять, надмірна замкнутість та відмова від спілкування. Батьки можуть помітити випадки крадіжок, зникнення грошей, дивні покупки, появу нових «друзів» та потаємність у спілкуванні з ними.

У підлітків залежність формується швидше, ніж у дорослих, оскільки їхній мозок ще розвивається.

Спочатку відбувається спроба — із цікавості або під тиском однолітків. Далі може настати фіксація: дитина починає пов'язувати ПАР із розслабленням, веселощами, пригодами чи відчуттям ейфорії. Наступний етап — звикання. Ефект, який був притаманний вживанню спочатку, зникає, потрібна більша доза. Останній етап — власне залежність: втрата контролю, постійна потреба у вживанні, зміни особистості.
Як говорити з дитиною про підозри
Якщо ви підозрюєте, що ваша дитина вживає ПАР, ми радимо бути чесними та поговорити про це. Довіра в родині може стати найсильнішим захистом для вашої дитини. Алгоритм розмови включає сім кроків.
  • Підготуйтеся до розмови. Опрацюйте свої емоції заздалегідь, зберіть факти, виберіть правильний момент для розмови. Ваша розмова має бути про допомогу, а не про покарання.
  • Створіть безпечну атмосферу. Сядьте на один рівень з дитиною, почніть з фрази про любов і підтримку: «Я хочу поговорити з тобою про дещо важливе. Мені не все одно, що з тобою відбувається, і пам’ятай: я тебе люблю і я завжди на твоєму боці».
  • Озвучте ваші спостереження: використовуйте метод «Я-повідомлення», уникайте звинувачень: «Я помітила, що ти стала частіше замикатися в кімнаті, повертаєшся пізно, у тебе бувають червоні очі. Мене це турбує».
  • Залиште простір для відповіді. Помовчіть, слухайте уважно, не перебивайте. Спробуйте з’ясувати мотивацію або причини: «Можеш розповісти, що тобі дає вживання?».
  • Позначте межі. Будьте чесними щодо наслідків, але не залякуйте: «Як мама (або батько) я не можу допустити, щоб це руйнувало тебе. Вживання марихуани має дуже згубні наслідки для організму підлітка. Ми можемо звернутися за допомогою до спеціалістів».
  • Запропонуйте рішення. Обговоріть можливість звернення до фахівця (психолога, нарколога, консультанта з питань хімічної залежності).
  • Продовжте діалог через кілька днів. Не зупиняйтеся на одній розмові, слідкуйте за поведінкою дитини, але не намагайтеся встановити надмірний контроль.

Якщо вживання ПАР підтверджується, ми радимо не відкладати звернення за професійною допомогою. Це прояв турботи про дитину та вашу родину, а не привід для сорому. Заперечення чи агресія підлітка — це форма захисту. Не сприймайте все особисто.

Наша безоплатна лінія психологічної допомоги для дітей і батьків, які зазнали впливу війни, працює щодня: 0 800 210 106.
Поділитись:
Facebook LinkedIn Twitter (X) Скопіювати
Останні новини
Малювали кавою, будували замки й говорили про емоції: березень у центрах «Голосів дітей»
Десятирічний Тимур із Сум вирощує декоративних раків. Одного з них він хоче подарувати осередку фонду «Голоси дітей», куди ходить на заняття. Навіщо йому психолог, хлопчик упевнено пояснює: «Щоб навчитися думати своєю головою». Його мама додає: «Такі люди, як ви, дуже важливі для прикордоння. Дякую, що навчили піклуватися про себе». Тимур — один із тих дітей, яких щомісяця підтримують команди «Голосів дітей» по всій країні. У березні 11 регіональних центрів фонду — від Львова до Харкова, від Трускавця до Миколаєва — працювали в активному ритмі: психологічні групи, творчі заняття, виїзди мобільних бригад у громади, екскурсії, кулінарні майстер-класи, сімейні кіноклуби.
Танцювальна лабораторія на Львівщині з Христиною-Марією Слободянюк: як зареєструватися
Фонд «Голоси дітей» разом із танцівницею, акторкою та режисеркою Христиною-Марією Слободянюк запрошує підлітків 14–17 років на творчу резиденцію із сучасного танцю. Учасники працюватимуть із тілом, рухом та емоціями — через танцювальні воркшопи та практики. Програма побудована так, щоб допомогти повернути контакт зі своїм тілом, подолати страх і сором, знайти власний спосіб рухатися й краще зрозуміти себе.
Підтримка дітей після окупації та депортації: ментори уже працюють у закладах загальної середньої освіти
Фахівці БФ «Голоси дітей» провели тематичне навчання для освітян із 10 пілотних закладів освіти Києва та області, а також Кіровоградщини. Їх навчили травмоорієнтованого підходу та розповіли, як підтримувати дітей, які пережили окупацію, депортацію чи вимушене переміщення. Відтак вони готові створювати в школах безпечний простір для своїх учнів.
Безоплатна психологічна допомога: 0 800 210 106