Автор(ка):
Маркіян Климковецький
Кожна дитина, яка отримує досвід війни, переживає його по-різному і до кожного випадку, зокрема і депортації, незаконного вивезення, перебування на окупованих територіях, варто підходити з урахуванням найкращих інтересів дитини.
Про це сказала співзасновниця «Голосів дітей» Олена Розвадовська під час виступу на Пленарній зустрічі Консультаційної групи Ради Європи (CoE) з питань дітей України. Вона проходила в Страсбурзі з 21 по 23 січня.
Про це сказала співзасновниця «Голосів дітей» Олена Розвадовська під час виступу на Пленарній зустрічі Консультаційної групи Ради Європи (CoE) з питань дітей України. Вона проходила в Страсбурзі з 21 по 23 січня.
Олена Розвадовська розповіла про специфічні травми дітей, які повертаються з росії, Білорусі чи тимчасово окупованих територій після незаконної депортації.
Як приклад, Олена навела історію дитини, яка розповіла, що в таборі їй забороняли мати особистий простір. Їжа, санітарні умови та навіть базова гігієна були на низькому рівні. Дітей змушували співати гімн росії та слухати пропаганду про те, що Україна їх «покинула».
Під час зустрічі експерти наголосили, що українських дітей в депортації переконують у хибних історичних наративах, змушують демонструвати лояльність до росії та вербують до військових закладів. Депортовані діти зіштовхуються з викликами, серед яких пережиті фізичні та психологічні травми, порушення ідентичності, втрата зв’язку з рідним середовищем та відчуття ізоляції.
Як приклад, Олена навела історію дитини, яка розповіла, що в таборі їй забороняли мати особистий простір. Їжа, санітарні умови та навіть базова гігієна були на низькому рівні. Дітей змушували співати гімн росії та слухати пропаганду про те, що Україна їх «покинула».
Під час зустрічі експерти наголосили, що українських дітей в депортації переконують у хибних історичних наративах, змушують демонструвати лояльність до росії та вербують до військових закладів. Депортовані діти зіштовхуються з викликами, серед яких пережиті фізичні та психологічні травми, порушення ідентичності, втрата зв’язку з рідним середовищем та відчуття ізоляції.
Депортація може викликати глибокі психологічні травми, оскільки порушує базові потреби дитини: у стабільності, любові та підтримці,
Особливу увагу на зустрічі приділили питанню повернення дітей до України. Найважче повернути статусних дітей, дітей з інвалідністю та дітей до 5 років.
Олена Розвадовська пояснювала, що всі депортовані діти перебувають у зоні ризику, незалежно від віку чи обставин. Які психологічні травми вони там можуть отримати, залежить від віку дитини, умов її переміщення та рівня підтримки, яку вона отримує.
Поширені емоції дітей в депортації: страх, ізоляція, труднощі в адаптації.
Через примусове переміщення діти можуть відчувати:
Уже на етапі тимчасового перебування діти можуть відчувати:
Психологічні наслідки депортації:
Якими мають бути основні етапи реінтеграції дітей після повернення:
Психологічні аспекти реінтеграції:
Рекомендації для довгострокової підтримки:
Олена Розвадовська пояснювала, що всі депортовані діти перебувають у зоні ризику, незалежно від віку чи обставин. Які психологічні травми вони там можуть отримати, залежить від віку дитини, умов її переміщення та рівня підтримки, яку вона отримує.
Поширені емоції дітей в депортації: страх, ізоляція, труднощі в адаптації.
Через примусове переміщення діти можуть відчувати:
-
шок і страх, адже невідомість викликає сильну тривогу.
-
розгубленість через брак пояснень щодо того, що відбувається.
-
відчуття втрати через розлуку з сім’єю, друзями, домом, улюбленими речами; у молодших дітей це може проявлятися плачем, істериками чи регресом у поведінці, у старших – агресією чи замкнутістю.
Уже на етапі тимчасового перебування діти можуть відчувати:
-
невизначеність через брак інформації про майбутнє, це посилює тривогу.
-
соціальну ізоляція, відчуття відірваності від звичного середовища.
-
обмеження особистого простору, неналежні умови проживання, недостатнє харчування -- це порушення їхніх базових прав; наприклад, у російських таборах діти різного віку жили в переповнених кімнатах, без права на особистий простір чи вільний час.
-
тиск пропаганди, адже дітей змушують вивчати історію за версією російської пропаганди, що провокує конфлікт між новою реальністю та сімейними цінностями; наприклад, підлітки в російських коледжах стикалися з тиском і маніпуляціями, які формували «подвійну ідентичність» і почуття зради власної культури.
Психологічні наслідки депортації:
-
Криза ідентичності, адже діти втрачають зв’язок із рідним середовищем, відчувають себе «іншими».
-
Роль «жертви»: у них може виникнути відчуття безпорадності, яке стає частиною самосприйняття.
-
Пропаганда: молодші діти швидше адаптуються до нових «правил», але це може призвести до відчуження від української ідентичності.
-
Передчасна зрілість: старші діти часто беруть на себе відповідальність за молодших, що впливає на їхню здатність до нормального розвитку.
Якими мають бути основні етапи реінтеграції дітей після повернення:
-
Фізична стабільність: слід забезпечити дитині безпеку, комфортне житло, доступ до базових потреб, таких як харчування, освіта, медична допомога.
-
Емоційна реабілітація: створити дитині можливість для висловлення емоцій через ігри, розмови, творчість, і щоб у неї була підтримка близьких, які проявляють любов і розуміння.
-
Соціальна адаптація: слід допомогти дитині відновити зв’язки з родиною, друзями, однокласниками, та сприяти її інтеграції в освітнє та соціальне середовище.
-
Освітня підтримка: виявити прогалини у навчанні та дати дитині педагогічну допомогу, зокрема, забезпечити їй доступ до шкільних психологів і вчителів для зменшення стресу. Тут важливо зазнавчити, що повернення до школи часто супроводжується булінгом або надмірною увагою, що може травмувати дитину. Особливо тут вразливі підлітки, адже їм необхідно надолужувати навчання для вступу до університетів.
Психологічні аспекти реінтеграції:
-
Робота з травмою через залучення кваліфікованих психологів для допомоги дітям у подоланні травм.
-
Відновлення довіри: адже діти повинні почуватися у безпеці, відчувати стабільність і передбачуваність у поведінці дорослих.
-
Підтримка ідентичності: повернення до рідних традицій і культури допомагає зміцнити почуття власної ідентичності.
-
Бар’єрами у психологічній допомозі може стати недовіра батьків до психологів, і небажання дітей ділитися пережитим – ці виклики потребують уваги.
Рекомендації для довгострокової підтримки:
-
Забезпечення доступу до якісної освіти, медицини, психологічної допомоги.
-
Інтеграція дітей у спільноту через участь у гуртках, спортивних секціях, дозвіллі.
-
Уникнення стигматизації дітей через їхній досвід депортації, акцент на рівності та єдності.
-
Розширення програм реабілітації, які охоплюють усіх дітей у громадах, постраждалих від війни.
Поділитись: