Український книжковий ринок стрімко розвивається, зокрема дитяча література. Оскільки в країні вже 10 років триває війна, ця тема не оминула видавничу галузь.
Чи потрібно дітям читати про війну — про це і не лише поміркувала дитяча письменниця й журналістка Оля Русіна, яка стала наступною гостею «Голосного подкасту». Незабаром під її кураторством стартує творча лабораторія для підлітків від фонду «Голоси дітей».
Як почався творчий шлях Олі Русіної
Свою першу книжку «Сестричка», яка опинилась у довгому списку премії «Дитяча книга року BBC — 2012», Оля Русіна написала в 15 років. Прототипом головної героїні стала її молодша сестра Катя, для якої майбутня письменниця вигадувала різні історії.
Як старша дитина в родині, я мусила проводити багато часу із сестрою. У нас часто була така домовленість: якщо вона впродовж дня мене слухається, то в кінці дня, коли вона засинатиме, я їй розкажу казку. Зазвичай я якісь фентезійні історії вигадувала, але в якийсь момент вигадала історію, де головною героїнею була вона і її двоє друзів, — і їй це неймовірно зайшло,
— поділилась Оля.
— поділилась Оля.
Першим натхненням стала повість Всеволода Нестайка «Дивовижні пригоди в лісовій школі», яку Оля читала в другому класі. Дівчинці дуже сподобалась другорядна героїня Раїска Мняу, дуже пробивна й безстрашна, тож вирішила написати про неї роман.
Єдине, що тоді зупиняло Олю, — вона не любила писати від руки через негарний почерк. Але дівчинка таки себе пересилила і написала «роман» у зошиті на 12 аркушів.
Майбутню письменницю дуже підтримувала мама, яка читала все, що писала її старша донька. Ба більше, саме вона запропонувала Олі надіслати оповідання, яких уже накопичилося чимало, у видавництво. Так на світ з’явилась книжка «Сестричка».
Якби не вдалося з цією першою книжкою, я б писала далі. Найголовніше — це отримувати внутрішнє задоволення від самого процесу писання,
— переконана Оля.
— переконана Оля.
Про війну в дитячій літературі
Першу книжку про воєнний досвід «Абрикоси зацвітають уночі» Оля написала ще до повномасштабного вторгнення. У ній ідеться про хлопчика Устима і собаку Жменьку, які живуть на Донбасі біля лінії фронту.
Письменниця почерпнула натхнення зі своїх поїздок на Схід 2021 року. Вона записувала інтерв’ю з активними громадськими діячами в прифронтових містах у межах проєкту «Далі буде» від «Громадського радіо».
Тоді діти з Лисичанська, з Попасної переживали досвід, який був невідомий дітям з Києва. Мені здається, що література, зокрема дитяча, є дуже класним способом безпечно пережити той досвід, якого ти не маєш у реальному житті,
— вважає Оля.
— вважає Оля.
До речі, частину коштів із кожного проданого примірника «Абрикоси зацвітають уночі» перераховують на фонд «Голоси дітей».
Книжку «Тор — тракторець, що тягне танк» Оля написала вже після повномасштабного вторгнення, і підготовка була вже абсолютно інакшою.
Мені було важливо зрозуміти, як механізм травми працює в дітей, щоб не ретравматизувати їх і водночас історія була ресурсною,
— пояснила письменниця.
— пояснила письменниця.
Зрештою з’явилась історія про Тракторця Тора, який допомагає військовим тягати ворожі танки й долучається до оборони міста, і Сирену Повітряної Тривоги, яка мріє стати оперною співачкою.
Але яким би делікатним не видався текст про війну, перед тим як дати його дитині, батькам важливо спочатку прочитати його самим, щоб не пропустити можливі тригери.
Книжкові рекомендації Олі Русіної для підлітків
- «Пси, які приручають людей» Олени Максименко;
- «Гессі» Наталії Матолінець;
- «Машина» Дарії Піскозуб;
- «Дитя песиголовців» Володимира Арєнєва.
Якщо ж у дітей ще не виробились читацькі навички, можна почати з коміксів. У цьому жанрі легше розчитатись не лише через потужний візуальний компонент.
Комікси можна прочитати за вечір — і це дає відчуття завершення,
— додала Оля.
— додала Оля.
Попри безперечний терапевтичний ефект від книжок, вони не завжди можуть впоратися з психологічними проблемами. Фахівці фонду «Голоси дітей» безоплатно допоможуть подолати наслідки війни дітям і батькам у зручний спосіб:
Поділитись: