«За ці дні я чув, бачив дуже багато»: історія Михайла
Мене звати Михайло, мені 10 років. Ми нікуди не поїхали з дому, бо, якщо села будуть пусті, туди легше зможуть зайти ворожі війська.
За ці дні я чув, бачив дуже багато. Чув, як стріляють “Гради”, автоматні черги, бачив ворожі і свої літаки і гвинтокрили, чув вибухи недалеко від села. В перший день було страшно, зараз – не знаю. Паніка кудись ділася.
Головне — це перевіряти інформацію. Серед населення можуть бути ворожі шпигуни, вони можуть сидіти в бомбосховищі і сіяти паніку.
Зараз дуже багато диверсійних груп. Вони можуть розпитувати, як проїхати до Києва, чи заблокована дорога, чи можуть розносити фейкову інформацію. Потрібно перевіряти цю інформацію в інтернет-джерелах перед тим, як передавати її близьким. І не постити її по чатах будинків.
Підтримуйте один одного, допомагайте теробороні, патрулюйте вулиці. Якщо бачите підозрілих осіб, підозрілі мітки на дорозі — телефонуйте або поліції, або в тероборону. Наші ЗСУ дуже сильні, наші вояки дуже сильні.
Наші вороги нас знищували багато століть. Але, якщо українці з палками і дерев’яними щитами вистояли проти спецназівців, то ми вистоїмо зараз, з такою армією, яка у нас є.
Ми настільки сильні, настільки сильні духом! Якщо ми будемо сильні духом і підтримуватимемо нашу армію, тероборону всіма способами — ми вистоїмо, ми переможемо. Я в цьому впевнений.
Слава Україні!