Страх приходить увечері. Історія Аліни, для якої ніч стала випробуванням
Аліна любить малювати. Людей і тварин, будинки з дрібними деталями, квіти та дерева. Вона розфарбовує свої роботи в яскраві кольори, і коли вигадує нові сюжети, фантазує та переноситься у власний світ, їй стає легше. У такі моменти Аліна розслабляється й ніби ненадовго забуває про все, що відбувається навколо.
Але були періоди, коли олівці не хотілося брати до рук, бо весь внутрішній світ дівчинки заповнював страх. Перемогти його Аліні допомагають психологи благодійного фонду «Голоси дітей».
Родина Аліни — з Донеччини. Ще задовго до 2022 року війна змусила їх переїжджати, і вони добре знали, що таке залишати дім і починати все заново. Пізніше вони жили в Павлограді й після початку повномасштабної війни кілька разів виїжджали з міста, але знову й знову поверталися — намагалися якось призвичаїтися до життя під постійними обстрілами.
До пів сотні шахедів щоночі, балістика, вибухи. Часом будинок здригався так, що здавалося, стіни не витримають. Вікна вибивало вибуховою хвилею, а якщо вони залишалися цілими — то відчинялися від удару. Сховатися Аліна просто не встигала — найчастіше прокидалася вже від вибухів, ще до сирени. Укриттів поруч не було, тож перечікували з мамою у вітальні, намагаючись прикритися від скла та уламків.
З кожним таким обстрілом страх Аліни лише зростав — і тіло теж реагувало: їй ставало зле, підступала нудота…
Для нового життя родина обрала Львів. І Аліна, і її старший брат швидко влилися в нові колективи. Дівчинка хоч і сумує за друзями з попередньої школи, але швидко знайшла тут нових. Здавалося, усе налагоджується.
Але перші тижні у Львові теж минали під звуки сирен, і родина почала ходити в укриття. Одного разу дорогою між будинком та укриттям шахед почав падати зовсім поруч, і цей момент, згадує мама, зруйнував останню надію на те, що хоч десь іще може бути безпечно.
Це стало тригером і для мами, і для Аліни. Страх повернувся. Удень дівчинка могла сміятися з подружками й жити звичайним дитячим життям, але ввечері ніби завмирала: вона й далі боялася лягати спати, ховалася під ковдрою, довго не могла заспокоїтися.
А восени в Аліни почалися сильні головні болі. Лікарі діагностували тривожний стан. За їхньою порадою сім’я звернулася до психологів благодійного фонду «Голоси дітей».
Після кількох занять психологиня Алла навчила Аліну простих, але дуже важливих практик, які допомагають, коли тривога підступає: заземлення, фокусування на тілі, предметах, відчуттях. Назвати речі навколо, торкнутися холодної стіни, відчути підлогу під ногами, дихати повільніше.
Аліні все ще часом тривожно засинати, бо шлях до спокою ще не завершений. Але вона вже не ховається під ковдрою й не дозволяє тривозі захоплювати її повністю. Аліна вчиться розуміти, що страхом можна керувати. Вона знає, що його можна прожити — і тоді страх відступає. Поруч є психологиня, з якою «добре й спокійно», є дорослі, які не залишають дитину сам на сам із її тривогою.
І тепер вона знову малює.
Як і багато підлітків, Аліна не завжди почувається комфортно, коли потрібно фотографуватися чи ділитися своїми фото на загал. Але вона з радістю відкрила іншу частинку себе — свої малюнки. Саме ними вона погодилася поділитися. У цих роботах багато її уяви, переживань і світла.
Авторка: Катерина Бессарабова
Аліна отримує фахову допомогу й можливість відновитися після травматичного досвіду у львівському центрі «Голосів дітей». Він діє завдяки підтримці Kormotech LLC / ТзОВ «Кормотех».
Якщо вам чи вашій дитині потрібна допомога, звертайтеся в наші центри по всій Україні або на лінію підтримки — 0800 210 106.
Підтримати дітей можна донатом або поширенням наших матеріалів.