Допомога дітям та батькам

Реагуємо на розмаїті потреби дітей, чуємо їх і надаємо допомогу вчасно, професійно й відповідно до їхніх запитів.

Детальніше

Посилення громад і дитячих закладів

Разом із громадами та місцевим бізнесом створюємо інклюзивні простори, майданчики, сенсорні кімнати, хаби для дітей і підлітків.

Детальніше

Професійна підтримка фахівців та експертиза в травмі війни

Формуємо спроможність фахівців широкого профілю по роботі з дітьми.

Детальніше

Адвокація голосу дитини

Посилюємо голос дитини через соціальні кампанії, дослідження та аналітику.

Детальніше

Центр Дитинства

Фонд будує масштабний центр підтримки для дітей і батьків, які постраждали від війни.

Детальніше

Укр

Eng

Підтримати

Історії дітей

Про фонд

Наша історія

Центри фонду на місцях Онлайн-підтримка Команда Вакансії

Звіти Поширені запитання Політики фонду Медіа про нас

Партнери Експертні матеріали Наша книга

Напрями роботи

Допомога дітям та батькам Посилення громад та дитячих закладів Професійна підтримка фахівців Центр дитинства Адвокація голосу дитини

Збори

Новини

Укр

Eng

Усі історії

10.03.2026

Равлик у мушлі мрій: як Михайлик з Миколаєва вчиться жити без страху

Є мрії далекі. Є мрії близькі. Далека мрія Михайлика — стати мандрівником. Насамперед він вирушить в Африку. Збере свій наплічник, покладе в нього зручне взуття, воду й обов'язково — капелюшок, аби не напекло маківку, бо ж він точно піде підкорювати пустелю. Після Африки полетить у Китай. А вже потім — об'їздить увесь світ і неодмінно відкриє для себе ще й підводний.

Близька мрія 11-річного Михайлика — не боятися ночі. Бо саме тоді в його рідному Миколаєві найгучніше літають шахеди та чути свист російських ракет. І від того йому завжди стає страшно.

Побороти страхи, щоб мріяти вільно, Михайлику Пасєчнику допомагають психологи фонду «Голоси дітей».

Подорожі рідним містом

Щодня в Михайлика мінімандрівки рідним містом. У будні — на самокаті до школи. Дорога знайома вже до кожного сантиметра: до кінця своєї вулиці, через сквер, повз житлові будинки. На все про все — рівно 20 хвилин. На вихідних — походи в розважальні центри, на батут або й просто прогулянки. А ще — відвідини зоопарку. Мама Михайлика Тетяна сміється: якби міг, син ходив би туди декілька разів на місяць — так він любить тварин.

Удома в нього трійко котів — Чупа, Чуча, Рижий — та собака Пуля. Є також рибки й равлик в акваріумі. Коли на вулиці хмарно, Михайло береться вивчати свій маленький підводний світ.

Коли на небі хмари — я дивлюся на рибок. А коли мені тривожно, мене найбільше заспокоює, як равлик сидить у своєму будиночку,

— каже хлопець.

Він часом і сам, як той равлик: так і хочеться сховатися у своєму безпечному будиночку від усіх звуків війни. Вона забрала в нього відчуття захищеності.

На початку повномасштабної війни сім’я на рік виїхала: спочатку до Чернівців, згодом — на Львівщину. І хоч Михайло й любить мандрувати й у нових місцях почувався комфортно, понад усе йому хотілося знову бути вдома — у рідному Миколаєві.

Дорога додому й зустріч зі страхом

Утім, повернення додому, яке мало стати радісним, принесло нові випробування. Коли Михайло вперше почув звук шахеда, він сильно злякався. Але зізнатися в цьому рідним засоромився. Страх щоразу наростав, мучив Михайлика, у нього почалися напади — судоми. Хлопець усе ж відкрився мамі й із відчаєм зізнався: «Я не хочу померти молодим». Його мама забила на сполох.

Ми почали обстеження. Лікарі попереджали нас, що є ризик розвитку епілепсії. Але сказали, що причина всього — передусім психологічні проблеми, тому порадили звернутися до «Голосів дітей». Так ми й потрапили до миколаївського осередку на консультації,

— розповіла вона.

На індивідуальних зустрічах із психологом Михайло вперше зміг по-справжньому відкритися — обговорити свої страхи, поділитися тим, що важко розповісти навіть найближчим. Стан хлопця значно покращився: судоми зникли, але страх ночі ще залишився — йому досі важко засинати. Та Михайло працює й над цим.

Психологи потрібні, аби вони допомагали вирішувати різні проблеми — з поганими снами, ще з якоюсь фобією. А ще мені подобається майструвати в психолога різні вироби — малювати чи щось створювати власноруч,

— ділиться він.

У творчість хлопчик занурюється вже на групових заняттях «Голосів дітей». Відвідувати їх Михайлику теж порадив психолог, аби хлопець зміг побороти відчуття самотності. Після повернення до рідного міста він став вразливим, відчував брак спілкування з однолітками — далося взнаки онлайн-навчання.

Спочатку на групових зустрічах Михайликові було ніяково — він важко йшов на контакт із незнайомими дітьми. Але мама бачить, що зараз син уже повертається із занять задоволений. Йому подобається займатися творчістю, ліпити, малювати: це допомагає розслабитися.

Навчитися жити поруч із війною

Завдяки індивідуальним і груповим заняттям Михайлик навчився керувати своїми емоціями. Коли немає тривог повітряних, але є внутрішні, він перемикає увагу переглядом фільмів, малює. Обожнює засмагати в гамаку, кататися на велосипеді чи просто ділитися своїми дитячими таємницями зі старшою сестрою: вони особливо близькі.

Якщо є загроза з неба — п’є воду маленькими ковтками й дбає про своїх тварин.

Тварини теж бояться тривоги, тому якщо у вас кішка, собака чи кролик — беріть їх в укриття. З ними там можна погратися, погладити їх, подивитися разом фільм. Або з’їсти снеки чи вафлі,

— ділиться Михайлик.

Щодня Михайло вчиться бути сильнішим. Він уже не той наляканий хлопчик, який боявся зізнатися у своїх страхах. Він обережно відкриває для себе світ заново. Бо ж попереду в Михайлика — ще здійснення мрії про великі мандри, коли він обов’язково побуває і в пустелі, і в океані, і в джунглях. І зробить це вже без страхів війни.

У наших регіональних центрах діти можуть знайти спільноту однодумців, отримати психологічну підтримку, взяти участь у творчих заняттях та іграх.

За потреби кожен також може звернутися на нашу безоплатну лінію психологічної допомоги для дітей і батьків: 0 800 210 106.

Якщо ви поділяєте місію «Голосів дітей» — підтримайте щоденну роботу фонду благодійним внеском.

Авторка: Катерина Бессарабова.