«З нетерпінням чекають кінця тижня, щоб сходити до психолога»: як діти з Херсонщини долають виклики війни
Початок повномасштабного вторгнення Анастасія з дев’ятирічним сином і п’ятирічною донькою провели в окупації. Із села на Херсонщині їм вдалося вирватися лише через місяць, проте ані речей, ані їжі з собою майже не було.
Сім’я перебралася до Херсона, де їм доводилося з шостої ранку займати черги за продуктами, а потім вони переїхали на Миколаївщину. Діти були виснажені та налякані, і Анастасія звернулася до психологів благодійного фонду «Голоси дітей».
«Батьки не завжди бачать зміни в поведінці дітей, бо самі перебувають у стресі», — каже Вікторія Федорчук, куратор проєкту «Мобільні бригади» в Миколаївській області. Тому дорослим так важливо дбати і про свій стан, щоб вчасно допомогти своїм дітям.
Анастасія згадує, у якому стані тоді була сама: «Не хочеться, щоб люди бачили, що ти хочеш плакати, але воно з тебе виходить і виходить». Але тепер жінка й діти не пропускають жодної зустрічі з психологами фонду. Діти з радістю відвідують групові та індивідуальні заняття, стали активніші й веселіші, знайшли нових друзів.
«Тепер вони самі стежать за емоційним станом мами», — усміхається Анастасія.
А син Ілля додає: «Тепер я не так сильно хвилююся, бо розумію, що Україна переможе».
Уся команда БФ «Голоси дітей» сподівається і вірить, що сім’я якнайшвидше зможе повернутися до рідного села та своєї домівки.